Постанова № 11318794, 02.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2010 р.Справа №2а-4038/10/8/0170 (16:06год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними висновки та дій

за участю представників:

від позивача, Александрова Кристина Олекандріва, довіреність № б/н від 12.01.10, ;

від відповідача, не з'явився;

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» - відповідальний за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги в м.Євпаторії звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправними висновків ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, викладених в акті від 14.08.2009р. №1630/23-2/102651037 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки Договору спільної діяльності № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр.Перемоги в м.Євпаторії з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., щодо завищення податкового кредиту за період 01.04.2008р. по 31.03.2009р. на загальну суму 146201,00 грн., а також про визнання протиправними дій ДПІ в м. Євпаторії АР Крим щодо зобовязання платника податку Договору спільної діяльності № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги в м.Євпаторії зменшити значення обєкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 146201,00 грн. під час декларування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за період 01.04.2008р. по 31.03.2009р. на загальну суму 146201,00 грн. суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Зокрема, вважає, що податковий кредит сформовано ним правильно та відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, вважає, що до наведеного у Розділі 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» переліку прав органів державної податкової служби не входить право відповідача вчиняти будь-які дії з самовільного зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість на суму 146201,00 грн.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.03.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4038/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с. 67-68).

Зокрема, вказує, що в ході проведення перевірки «ДСД № 2» перевіркою повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. було встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у сумі 146201,00 грн., у тому числі: за червень 2008р. у сумі 11833,00 грн., за вересень 2008р. у сумі 33000,00 грн., за жовтень 2008р. у сумі 99701,00 грн. та за січень 2009р. у сумі 1667,00 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації по ПДВ) за березень 2009р. на загальну суму 146201,00 грн.

Вказане порушення, за висновком відповідача, полягає в тому, що «ДСД № 2» у податкових деклараціях з ПДВ за перевірений період задекларовано податковий кредит минулих періодів по 10 податковим накладним, періоди виписки яких грудень 2006р. вересень 2008р., які не співпадають з періодами формування податкового кредиту. Обсяг постачання (без ПДВ) по таким податковим накладним складає 731002,60 грн., сума ПДВ 146200,52 грн.

На думку відповідача, включення сум ПДВ за податковими накладними, які були виписані у попередніх періодах, до складу податкового кредиту звітних періодів, є порушенням норм п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач вважає, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобовязань продавця, тобто в момент її складання.

Відповідач також стверджує, що від позивача до ДПІ, у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не надходило скарг про відмову постачальника надати податкову накладу або про порушення ним порядку її заповнення, а тому у перевіреному періоді податковий кредит позивачем завищено.

Крім того, ДПІ зазначила, що позивачем, у порушення вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», не ведеться бухгалтерський облік по рахунку 644 Розрахунки по податковому кредиту в розрізі неодержаних податкових накладних по постачальникам.

В той же час, за результатами перевірки, з урахуванням результатів автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди (грудень 2006р. березень 2008р.), які вже були охоплені позаплановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт від 31.07.2005р. № 1465/23-2, а також безпідставно включено 10 податкових накладних, а саме: № 4 від 29.01.2007р., № 3 від 25.01.2007р., № 61 від 19.12.2006р., № 27 від 25.05.2007р., № 14 від 22.07.2008р., № 8 від 19.09.2008р., № 9 від 24.09.2008р., № 22 від 27.08.2008р., № 20 від 25.08.2008р. та № 21 від 13.08.2008р.

Таким чином, за висновком ДПІ, у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, «ДСД №2» у перевіреному періоді до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації безпідставно включені суми ПДВ на загальну суму 146200,52 грн., а отже встановлене актом невиїзної позапланової документальної перевірки за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за березень 2009р. на суму 146200,52 грн., є правомірним.

Стосовно складання акту № 2122/15-2 від 22.11.2009р. ДПІ в м. Євпаторії пояснила, що за результатами позапланової документальної перевірки «ДСД № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві та розвитку інфраструктури торгівельно-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги» (Акт № 1630/23-2 від 14.08.2009р.) було зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до залишку податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26) декларації з ПДВ на суму 146201 грн. Вважає, що оскільки позивачем заперечення до акту не подавались, то це свідчить про погодження ним даної суми.

В свою чергу, в обґрунтування своїх висновків за актом перевірки № 2122/15-2 від 22.11.2009р. відповідач послався на п. 5.12.5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., в якому зазначено, що рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення чи зменшення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. При цьому, зменшення відображається у випадку, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобовязання. Така сума зменшення рядку 26 відображається зі значенням «-» у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Однак, всупереч вказаним нормам, результати перевірки не були відображені підприємством у рядку 23.4 (збільшення/зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу) за серпень 2009р., що за висновком ДПІ стало методологічною помилкою заповнення декларації, у звязку з чим був складений акт документальної (камеральної) перевірки по зменшенню відємного значення декларації з ПДВ № 2122/15-2 від 22.11.2009р.

У судовому засіданні 02.06.2010р. представником позивача було заявлено клопотання про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи, за результатами розгляду якого судом було відмовлено в його задоволенні у звязку з тим, що розгляд даної справи по суті не вимагає спеціальних знань в галузі бухгалтерського та податкового обліку, а повязаний з вирішенням правових питань, які не відносяться до компетенції судового експерта.

У судовому засіданні 26.07.2010р. позивач надав додаткові пояснення по справі, де, посилаючись на відповідні податкові накладні та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, зазначив, що відображені в акті перевірки порушення про завищення податкового кредиту за період 01.04.2008р. по 31.03.2009р. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (том 1 а.с. 195-197).

02.09.2010р. позивач виклав позовні вимоги наступним чином: «визнати протиправними висновки Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим щодо зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009р. у сумі 146201 грн., що викладені в акті 14.08.2009р. №1630/23-2/102651037 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ДСД № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.» (том 2 а.с. 43).

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2005 року між ТОВ «Сервіс ХХІІ» (Сторона 1), Стороною 2 та Стороною 3 було укладено договір про спільну діяльність №2 про дольову участь у реконструкції, будівництві та розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр.Перемоги в м.Євпаторії (том 1 а.с.56-62).

В силу п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Свідоцтвом № 00300373 від 22.08.2005р. було зареєстровано платником податку на додану вартість ДСД № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги, із привласненням індивідуального податкового номеру 102651037 (том 1 а.с. 159).

Як слідує з Розділу 4 договору від 20.07.2005р., відповідальним за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність визначено ТОВ «Сервіс-ХХІІ» - позивач у справі (код ЄДРПОУ 31364688).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» має статус юридичної особи з 01.03.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №442224, виданим Виконавчим комітетом Євпаторійської міської Ради АР Крим (том 1 а.с. 8) та Статутом ТОВ «Сервіс ХХІІ» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 08.08.2008р., номер запису 11401050007000240 (том 1 а.с. 10-17).

Як свідчать матеріали справи, на виконання ДСД № 2 від 20.07.2005р. та встановленої в ньому мети, уповноваженим представником - ТОВ «Сервіс-ХХІІ», із залученням підрядників, проводились будівельні та інші роботи в рамках даного договору.

10.08-17.08.2009р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка ДСД №2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р. та Довідка про загальну інформацію щодо ДСД №2 від 20.07.2005р. про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги та результати його діяльності за період 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. (том 1 а.с. 30-44, 45-55).

Перевіркою встановлено, що ДСД № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги порушено п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в результаті чого зменшене відємне значення обєкта оподаткування за березень 2009 р. в сумі 146201, 00грн.

Не погодившись з даними висновками акту перевірки № 1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р., позивачем до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим були подані заперечення до акту за вих.№ 281 від 18.08.2009р. (том 1 а.с. 23).

Проте, як вбачається з відповіді ДПІ в м. Євпаторії АР Крим за результатами розгляду вказаних заперечень за вих. № 7287/10/23-2 від 21.08.2009р., заперечення позивача були визнані необґрунтованими, а встановлене актом невиїзної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДСД № 2 за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації з ПДВ) за березень 2009р. на 146200,52 грн. правомірним (том 1 а.с. 21-22).

В наступному, як свідчать матеріали справи, 20.11.2009 р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ДСД №2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги податкової декларації, поданої за вересень 2009р. (№4889, дата реєстрації 20.10.2009р), за результатом якої було складено акт перевірки №2212/15-2 від 20.11.2009р. (том 1 а.с. 20).

Даною перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником в декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником податку допущено методологічну помилку: у рядку 23.4 не відображено результати невиїзної документальної перевірки (акт №1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р.), згідно з якою встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у сумі 146201,00 грн.

Як зазначено у висновках вказаного акту перевірки №2212/15-2 від 20.11.2009р., на підставі п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами) та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зі змінами, ДПІ в м. Євпаторії АР Крим зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн.

Не погодившись з викладеними в даному акті перевірки висновками, позивач надав до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим заперечення за вих. № 400 від 01.12.2009р. (том 1 а.с. 18-19).

Листом за вих.№ 10540/10/15-2-06 від 04.12.2009р. ДПІ в м. Євпаторії повідомила позивача про те, що у звязку з пропуском строку подачі заперечень на акт перевірки, надані ним заперечення не можуть бути прийняті до розгляду (том 1 а.с. 160).

Проаналізувавши вищенаведені акти перевірок, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки № 1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р. про завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації з ПДВ) за березень 2009р. на 146200,52 грн., стали, в свою чергу, підставою для зменшення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р. № 2212/15-2 від 20.11.2009р. суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» - відповідального за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр. Перемоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.2.2 акту перевірки № 1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р., за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. «ДСД № 2» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 699296 грн., в той час як перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення на загальну суму 146200,52грн., у тому числі: за червень 2008 року в сумі 11833,00 грн.; за вересень 2008 року в сумі 33000,01 грн.; за жовтень 2008 року в сумі 99700,51 грн.; за січень 2009 року в сумі 1667,00 грн. (том 1 а.с. 36 зворот.)

При цьому, як слідує з акту перевірки, сума завищення 146200,52 грн. (132700,52 грн. + 11833,00 грн. + 1667,00 грн) складається з наступних епізодів:

1)у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» «ДСД № 2» протягом перевіреного періоду до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ на суму 132700,52 грн. через формування позивачем податкового кредиту на підставі 10 (десяти) податкових накладних, які були виписані у попередніх податкових періодах;

2)у порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» «ДСД № 2» до складу податкового кредиту за червень 2008р. необґрунтовано включена сума 11833,00 грн. та за січень 2009р. в розмірі 1667,00грн. сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними. В реєстрі отриманих податкових накладних значиться загальна сума ПДВ 69251,00грн., а у податковій декларації за червень 2008 року по рядку 10.1 задекларована сума 81084,00 грн., за січень 2009р. у податковій декларації (вх.№ 3333 від 20.02.2009р.) по рядку 10.1 задекларована сума ПДВ 1667 грн., фактично 0 (том 1 а.с. 40).

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

1) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 33000,01грн. у вересні 2008 року та на суму 99700,51 грн. у жовтні 2008 року.

У пункті 3.2.2 акту перевірки ДПІ в м. Євпаторія зазначила про завищення позивачем, у порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), податкового кредиту у вересні 2008 року на загальну суму ПДВ 33000,01 грн. та у жовтні 2008 року на загальну суму ПДВ 99700,51 грн.

На думку відповідача, у вересні 2008 року позивачем були протиправно включені до податкового кредиту суми ПДВ по наступним податковим накладним: №22 від 27.08.2008р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 28 000, 00 грн, у тому числі 4666,67 грн. ПДВ отримана 27.09.2008р. та внесена до реєстру за вересень 2008року; №20 від 06.08.2008р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 100 000, 00 грн, у тому числі 16666,67 грн. ПДВ отримана 27.09.2008р. та внесена до реєстру за вересень 2008року; №21 від 13.08.2008р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 70 000, 00 грн, у тому числі 11666,67 грн. ПДВ отримана 27.09.2008р. та внесена до реєстру за вересень 2008року.

Також відповідач вважає, що у жовтні 2008 року позивачем було протиправно включено наступні податкові накладні: №4 від 29.01.2007р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 40000, 00 грн, у тому числі 6666,67 грн. ПДВ отримана 21.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №3 від 25.01.2007р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 100 000, 00 грн, у тому числі 16666,67 грн. ПДВ отримана 21.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №61 від 19.12.2006р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 250 000, 00 грн, у тому числі 41666,67 грн. ПДВ отримана 21.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №27 від 25.05.2007р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 100 000, 00 грн, у тому числі 16666,67 грн. ПДВ отримана 21.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №14 від 22.07.2008р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 71 000, 00 грн, у тому числі 11833,33 грн. ПДВ отримана 21.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №8 від 19.09.2008р. від ТОВ ПСФ «Астрагал» на загальну суму 10 000, 00 грн, у тому числі 1 666,67 грн. ПДВ отримана 24.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року; №9 від 24.09.2008р. від ПП «Водопластік М» на загальну суму 27203,00 грн, у тому числі 4533,83 грн. ПДВ отримана 24.10.2008р. та внесена до реєстру за жовтень 2008року.

З акту перевірки слідує, що вказане порушення полягає у неправильному формуванні позивачем податкового кредиту у податкових періодах, в яких отримувало від контрагентів податкові накладні, час отримання яких не співпадав з датою їх складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної, зокрема податкова накладна повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обовязок платника податків отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

Відповідачем не доведено, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» включав суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджується даними реєстрів отриманих податкових накладних, у звязку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають (том 1 а.с. 121, 137).

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за вересень та жовтень 2008 рік, а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в загальному розмірі 132700,00 грн. (99700,51грн. + 33000,01 грн.) підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними (том 1 а.с. 122-133, 138-144).

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у звязку з тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем, у порушення вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», не ведеться бухгалтерський облік по рахунку 644 Розрахунки по податковому кредиту в розрізі неодержаних податкових накладних по постачальникам, то суд також вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У звязку з цим суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

2) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 11833,00грн. в червні 2008 року.

У п. 3.2.2 акту перевірки ДПІ в м. Євпаторії дійшла висновку про те, що у порушення п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), позивачем до складу податкового кредиту за червень 2008 року необґрунтовано включена сума 11833,00 грн. сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів у ТОВ «Астрагал», які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними. Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що у реєстрі отриманих податкових накладних значиться загальна сума ПДВ 69251,00грн., а у податковій декларації за червень 2008 року по рядку 10.1 задекларована сума 81084,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Дійсно, як свідчать матеріали справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року (№28317 від 21.07.2008 року) відображено податкового кредиту на суму 81084,00 грн. (том 1 а.с. 100-101). Проте, у реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2008 року зареєстровано податкових накладних на загальну суму 415503,94 грн, у тому числі ПДВ 69250,66 грн. (том 1 а.с. 151). Розбіжність складає 11833,00грн. (81084,00 грн. 69250,66 грн.).

Однак, як свідчать матеріали справи, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року (вх. №36915 від 22.09.2008 року) у рядку 23.5 позивачем на вказану суму (11833,00 грн.) здійснено відповідне коригування та зменшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу (том 1 а.с. 96).

Відповідно до п. 5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За таких обставин, внаслідок виправлення позивачем у декларації за серпень 2008р. показників податкової декларації за червень 2008р., суму задекларованого позивачем податкового кредиту за червень 2008р. слід вважати 69250,66 грн., а не 81084,00 грн. (81084,00 грн. - 11833,00 грн.).

Проте, незважаючи на те, що вказані податкові декларації (як за червень 2008р., так і за серпень 2008р.) були досліджені працівниками контролюючого органу при проведенні перевірки, але виправлення позивачем допущеної помилки неправомірно не було прийнято до уваги.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2008 року на суму 11833,00грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

3) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 1667,00 грн. у січні 2009 року.

Як зазначено у п. 3.2.2 акту перевірки, у порушення п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), позивачем до складу податкового кредиту за січень 2009 року необґрунтовано включена сума 1 667,00 грн. сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними. За січень 2009 року у податковій декларації (вх.3333 від 20.02.2009р.) по рядку 10.1 задекларовано сума ПДВ 1667,00 грн., фактично 0 грн.

З цими висновками перевірки суд не може погодитись з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 (№3333 від 20.02.2009р.) задекларовано ПДВ по рядку 10.1 у сумі 1667,00 грн. (том 1 а.с. 85-86).

У реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2009 року зареєстровано податкових накладних на загальну суму 10000,00 грн, у тому числі ПДВ 1667,00 грн. (том 1 а.с. 116).

В матеріалах справи наявна копія зареєстрованої податкової накладної №124 від 25.11.2008 року від ТОВ «Архонт-Крим» на загальну суму 10 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1667,00 грн., яка була отримана позивачем згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних 20.01.2009р. (том 1 а.с. 116, 117).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, як свідчать матеріали справи, спірна сума податкового кредиту в розмірі 1667,00грн. підтверджується належним чином оформленою та складеною платником ПДВ податковою накладною №124 від 25.11.2008р., а тому позивач правомірно включив її до складу податкового періоду.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді на суму 1667,00 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши вказані норми Закону, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем суми відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 146201,00 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилань відповідача на дані автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яким встановлено, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди (грудень 2006р. березень 2008р.), які вже були охоплені позаплановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт від 31.07.2005р. № 1465/23-2, а також безпідставно включено 10 податкових накладних, а саме: № 4 від 29.01.2007р., № 3 від 25.01.2007р., № 61 від 19.12.2006р., № 27 від 25.05.2007р., № 14 від 22.07.2008р., № 8 від 19.09.2008р., № 9 від 24.09.2008р., № 22 від 27.08.2008р., № 20 від 25.08.2008р. та № 21 від 13.08.2008р., то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Більше того, враховуючи, що висновки акту перевірки № 1630/23-2/102651037 від 14.08.2009р. про завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації з ПДВ) за березень 2009р. на 146200,52 грн., стали підставою для зменшення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р. № 2212/15-2 від 20.11.2009р. суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн., суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та, з метою повного захисту прав позивача також визнати протиправним зменшення ДПІ в м.Євпаторії АР Крим суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн., згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р. № 2212/15-2 від 20.11.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 02.09.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 07.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними висновки Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим про зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009р. у сумі 146201 грн., що викладені в акті 14.08.2009р. №1630/23-2/102651037 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ДСД №2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму» по пр.Перемоги в м.Євпаторії, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.

3. Визнати протиправним зменшення Державною податковою інспекцією в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р. № 2212/15-2 від 20.11.2009р. суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Токарєва, 43, код ЄДРПОУ 31364688) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.