Рішення № 113126587, 29.08.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року справа № 580/5048/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_7, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ненарахування відповідних виплат за зниклого безвісти сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити виплати, передбачені Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 №884, розподіливши їх порівну між законним представником неповнолітніх дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та батьками ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме:

- виплатити ОСОБА_3 50% від загальної суми, яка належить до виплати;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 50% від загальної суми, яка належить до виплати.

Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що мають право на отримання половини виплат передбачених постановою КМУ від 30.11.2016 №884, оскільки є батьками зниклого безвісти під час виконання бойових завдань сина - ОСОБА_4 .

При цьому, позивачі вважають безпідставним висновок відповідача щодо відсутності в них такого права, тому що виплати здійснюються батькам та неповнолітнім дітям зниклого безвісти. Оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04.01.2021 у справі №700/979/20, тому батьки мають право на отримання коштів нарівні з невісткою ОСОБА_3 , як законним представником неповнолітніх дітей зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_3 має право на отримання відповідної одноразової виплати відповідно до п. 3 розділу XXX наказу №260 від 07.06.3018 Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Відповідач зазначив, що законодавством чітко встановлено коло осіб які мають право на отримання грошового забезпечення у разі настання події, які регламентовані в розділі XXX наказу №260 від 07.06.3018 та п.7 постановою КМУ № 884 від 30.11.2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у ней тральних державах або безвісно відсутніх».

На підставі наведеного відповідач вважає, що оскільки позивачі не входять до визначеного переліку, тому не мають права на отримання виплат.

У відповіді на відзив позивачі не погодилися з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та зазначили, що існують підстави вважати, що ОСОБА_3 , будучи законним представником, своїх малолітніх дітей, може використати належний їм розмір одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька на свої власні потреби, нехтуючи потребами дітей.

Окрім цього зазначили, що всі трати і сили на пошук ОСОБА_4 , взяли на себе батьки та рідна сестра ОСОБА_5 , що підтверджується копіями листів на їхнє ім`я, які знаходяться в матеріалах справи. ОСОБА_3 не приймала будь-якої участі у з`ясуванні обставин проходження служби ЗСУ ОСОБА_4 , перебувала весь час за кордоном, і про факт безвісти зниклого ОСОБА_4 дізналася від його сестри ОСОБА_5 , після чого почала вчиняти дії щодо отримання нею коштів.

Крім того, позивачі в рамках своїх фінансових можливостей надають фінансову допомогу внукам, та забезпечують їх всім необхідним.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачі вважають, за необхідне порівну розподілити належні до виплати кошти між батьками ОСОБА_4 та законним представником його неповнолітніх дітей в рівних частинах, гарантуючи суду, що даний розмір грошової допомоги буде використано виключно для потреб дітей.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до витягу з наказу №140 від 02.11.2022 командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вважається таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях.

16.11.2022 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_10 від командира зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла доповідь про те, що під час бойових дій в районі АДРЕСА_1 від 14.11.2022 близько 03:25 зник безвісти старший стрілець відділення охорони взводу охорони роти охорони другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 - командир кулеметного відділення кулеметного взводу зведеної роти сержант ОСОБА_4 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 призначене службове розслідування, за результатами якого сформовано акт №78 та наказ №410 від 28.11.2023 в якому встановлено, що старший стрілець відділення охорони взводу охорони роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 - командир кулеметного відділення кулеметного взводу зведеної роти сержант ОСОБА_4 беручи участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України зник безвісти в районі АДРЕСА_1.

Відповідно до додатку 31, абзацу 3, ст.1 Наказу МОУ №280 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_8 сформував сповіщення №23 за вих. №2/1360 від 17.11.2023, та повідомив батька військовослужбовця про факт зникнення безвісти сержанта ОСОБА_4 .

15.12.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_9, в якій просив виплачувати грошові кошти, які належать до виплати сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рахується як зниклий безвісти. У заяві повідомлено про наявність у ОСОБА_4 двох дітей, а також про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей згідно виконавчого листа №700/981/20 від 15.03.2020 Лисянського районного суду Черкаської області.

До заяви ОСОБА_1 додав копію свого паспорту та коду, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.08.1984, копію реквізитів банківського рахунку, копію сповіщення про зникнення безвісти №10 за вих. №2951 від 16.11.2022 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, згоду на обробку персональних даних.

Листом №6/7/1161 від 14.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 повернуто на доопрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_2 документи стосовно виплати належного ОСОБА_4 грошового забезпечення та роз`яснено, що грошове забезпечення виплачується батькам зниклого безвісти військовослужбовця якщо він не перебуває у шлюбі і не має дітей.

Листом № 2/760 від 28.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянута заява від 15.12.2022 та надана відповідь вих. № 6/7/1161 від 14.04.2023 та відмовлено в її задоволенні, в зв`язку з тим, що грошове забезпечення виплачується батькам зниклого безвісти військовослужбовця тільки якщо він не одружений і не має дітей. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 має двох неповнолітніх дітей, виплати коштів можуть проводитись на рахунок законного представника інтересів дітей.

В листі також роз`яснено, що для задоволення заяви позивачу необхідно додати підтверджуючі документи, що він є законним представником дітей ОСОБА_4 .

Вважаючи протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7, позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884).

Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

За змістом п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

У відповідності до п. 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним),

або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців,

або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності на його утриманні неповнолітніх дітей.

Отже, наявність факту розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04.01.2021 у справі №700/979/20 не змінює тієї обставини, що ОСОБА_4 від шлюбу має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яких за законом повинен утримувати, тому саме вони повинні отримувати спірні виплати. Враховуючи, що діти є неповнолітніми, реалізація їх прав, в тому числі права на отримання грошового забезпечення, здійснюється їх законним представником - матір`ю ОСОБА_3 .

Як наслідок, батьки зниклого безвісти ОСОБА_4 не мають права на отримання грошового забезпечення, яке отримував їх син.

Доводи позивачів про можливе спрямування коштів ОСОБА_3 на власні потреби, є необґрунтованим, оскільки потребує доведенню у встановленому законом порядку. Якщо позивачі вважають, що ОСОБА_3 не виконує свої материнські обов`язки, вони не позбавлені можливості захищати права своїх внуків шляхом подачі позову в порядку цивільного судочинства про позбавлення останньої батьківських прав та встановлення опіки над онуками.

Одночасно суд враховує, що за результатами розгляду заяви про виплату грошового забезпечення військова частина чи установа в якій проходив службу військовослужбовець, повинна прийняти рішення щодо виплати грошового забезпечення.

Відповідач окремим документом рішення не прийняв, про результати розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлено начальну відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №6/7/1161 від 14.04.2023.

Однак, в даному випадку прийняття відповідачем рішення за умови відсутності права на виплату грошового забезпечення жодним чином не відновлює прав позивачів, оскільки відповідач діяв у відповідності до Закону та їх права не вважаються порушеними.

За наведених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є необґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачами.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО