Ухвала суду № 11300584, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2183/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Церсаніт Інвест»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської ОДПІ та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року вирішено:

позов задовольнити;

визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції №0008692330/0 від 12 грудня 2008 року та №0008692330/1 від 30 грудня 2008 року.

відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень-грудень 2007 року в розмірі 16665821,00 грн..

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Новоград-Волинською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Церсаніт Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 01.08.2008 року по 31.08.2008 року. По результатах перевірки був складений акт № 1510/05-53/23-30/33529350 від 12.12.2008 року.

У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Церсаніт Інвест»на порушення абз. «а»пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 року в розмірі 16665821,00 грн., оскільки ТОВ своєчасно не заявило бюджетне відшкодування, а тому втратило право на відшкодування ПДВ. Вказана сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів і включатися до декларації інших періодів або дозаявлятись уточнюючим розрахунком, а зараховуватись у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки Новоград-Волинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 N 0008692330/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16665821,00 грн..

Позивач, не погоджуюсь з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржував його в адміністративному порядку, однак його скарга залишилась без задоволення і відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008692330/1 від 30.12.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16665821,00 грн..

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень про зменшення ТОВ «Церсаніт Інвест»сум бюджетного відшкодування з ПДВ, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Законом України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до підпункту «а»підпункту 7.7.2. пункту 7 статті 7 Закону.

З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. «а»пп. 7.7.2 ст. 7 Закону підлягає частина відємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності (1095 днів), встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон 2181).

У звязку зі зміною порядку розрахунку суми бюджетного відшкодування наказом ДПА України від 17.03.2008 року №159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»викладено в новій редакції форму податкової декларації з податку на додану вартість, затверджену наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (зі змінами) та затверджено додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоду, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»(далі - Довідка).

Відповідно до абзацу «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту в зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок ( у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав до Новоград-Волинської ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (вх. від 14.11.2008 року №45058, вх. від 03.12.2008 року № 46348) та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких дозаявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 16665821,00 грн., що не заперечується представниками відповідача.

В додатку 2 до декларації відображено частину залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах починаю з січня 2007 року включно по грудень 2007 року в сумі 16665821,00 грн..

Таким чином, ТОВ «Церсаніт Інвест», маючи право на одержання бюджетного відшкодування, прийняло рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши Новоград-Волинській ОДПІ уточнюючий розрахунок і Довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновку Новоград-Волинської ОДПІ щодо того, що товариство в порушення вимог наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»до декларації за березень 2008 року не було подано додаток 2 «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», тому втратило право на бюджетне відшкодування з ПДВ, оскільки своєчасно не заявило бюджетне відшкодування.

Даний висновок не ґрунтується на вимогах вказаних вище норм чинних Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДПА України своїми листами від 30.01.2009 року № 1793/7/16-1517-07 та від 01.04.2009 року № 6810/7/16-1517 розяснило, що у разі якщо платником самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини відємного значення і даний факт не було виявлено органом податкової служби, такий платник може подати уточнюючий розрахунок і Довідку за той період, в якому у нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесення Новоград-Волинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень №0008692330/0 від 12 грудня 2008 року та №0008692330/1 від 30 грудня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 17.09.2010 р.

Головуючий суддя Судді: