Ухвала суду № 11298375, 02.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2010 р.справа № 6/289 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Буланій Л.О

за участю:

представника позивача:

представника відповідача: Джгаркова Ж.Ю. дов від 06.01.10 № 4

Цвілюк С.В. дов від 02.01.10 № 5

не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Кіровоградської області від 18 вересня 2008 року по справі № 6/289

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» до проДолинської міжрайонної державної податкової інспекції скасування акта ВСТАНОВИЛА:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Седнівське»звернулося до суду з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №5/23-10/0/3 від 30.03.06, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 14445,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7222,99 грн., всього в сумі 21668,97 грн. В подальшому з урахуванням поданих суду письмових уточнень (т.2 а.с.14) позивач просив скасувати означене податкове повідомлення-рішення частково, виходячи з висновків судово-економічної експертизи, проведеної в ході розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, що став підставою для винесення означеного податкового повідомлення-рішення, не в повній мірі відповідають чинному законодавству. Позивач не погоджується з висновком відповідача про визначення продажу сільськогосподарської техніки, яка втратила експлуатаційну цінність, як продаж металобрухту. Податкові зобов'язання та податковий кредит в сумі 6318,65 грн. було включено до загальної декларації у червні 2005 року. Податкові зобов'язання виникли від реалізації основних фондів сільськогосподарського призначення. Також відповідачем не врахований той факт, що до складу оподатковуваних операцій не включаються операції з продажу (поставки) активів, попередньо включених до відповідної групи основних фондів сільгосппідприємства не пізніше ніж за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається їх продаж (поставка), внаслідок чого відподачем неправомірно визначено податкове зобов'язання в сумі 8127,33 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 18.09.08 позовні вимоги задоволені. Скасовано податкове поідомлення-рішення №5/23-10/0/3 від 30.03.06 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13747,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6873,79 грн., всього в сумі 20621,36 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована безпідставністю твердження суду про порушення відповідачем п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 № 327, оскільки в акті докуметальної перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 14445,98 грн. Також судом першої інстанції порушено ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача в судовому засіданні проти задволення апеляційної скарги заперечують. В поданих письмових запереченнях позивач зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. Працівникам податкового органу не надано право відображати в акті лише факт завищення податкового кредиту в одному податковому періоді без урахування факту заниження податкового кредиту за весь період, що перевірявся.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до діючого на момент виникнення спірних правовідносин п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1 Указу Президента України від 02.12.98 № 1328/98 позивач - приватне сільськогосподарське підприємство «Седнівське»отримав право на спеціальний режим оподаткування, подавав декларації з податку на додану вартість як загальну так і спеціальні з продажу сульськогосподарської продукції та з продажу молока, худоби, птиці, вовни власного виробництва:

декларацію №1 - спеціальну, в якій відображаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит по операціях з продажу молока, худоби (крім операцій з продажу молока та м'яса в живій вазі на переробні підприємства), птиці, вовни;

декларацію №2 - спеціальну, в якій відображаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит по операціях з продажу продукції власного виробництва (крім молока, худоби, птиці, вовни), в тому числі продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім підакцизної продукції;

декларацію № 3 - загальну декларацію з податку на додану вартість, в якій відображаються і податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу підакцизної продукції, продукції не власного виробництва (придбаної), молока та м'яса в живій вазі, проданих на переробні підприємства та по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

30.03.06 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №5/23-10/0/3, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 14445,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7222,99 грн., всього в сумі 21668,97 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки, зроблені відповідачем під час проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське»за період з 01.04.04 по 31.12.05 (акт перевірки №5/23-10/03758476 від 23.03.06).

Відповідачем встановлено, що підприємством в загальну декларацію з податку на додану вартість щодо продажу продукції не власного виробництва не включено до складу податкових зобовязань податок на додану вартість від продажу продукції не власного виробництва в сумі 8127,33 грн. (в травні 2004 року, жовтні-грудні 2005 року), чим порушено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не підтверджено податковими накладними суму податкового кредиту в червні 2005 року, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів, не повязаних з сільськогосподарською діяльністю, в сумі 6318,65 грн., чим порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході вирішення спору судом першої інстанції призначена судова експертиза, відповідно до висновку № 2234, 2235/23 від 14.0.4.08 судово-економічної експертизи по справі № 6/289, експертом вирішені питання щодо правильності висновків відповідача стосовно податку на додану вартість позивача за період з 01.04.04 по 30.12.05, правильності висновків відповідача стосовно формування позивачем податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість в червні 2005 року, висновку відповідача про непідтвердження позивачем суми податкового кредиту в червні 2005 року у звязку з придбанням товарів, не повязаних з сільськогосподарською діяльністю. (т.1 а.с.106).

Скасовуючи оскаржуване податкове поідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13747,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6873,79 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки не врахував факти заниження сум податкового кредиту в періоді, що перевірявся, у звязку з чим відповідачем не дотримано вимоги п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 № 327, в частині викладення фактів порушення в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем окремо податковий облік по видам діяльності, який є підставою для заповнення декларацій з податку на додану вартість згідно норм чинного законодавства, не вівся, внаслідок чого позивачем порушено ведення податкового обліку, фактично задекларовані позивачем показники не відповідають податковому обліку.

Отримані податкові накладні, відображені в книзі придбання, не відповідають даним податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість.

Показники спеціальної сільськогосподарської декларації з податку на додану вартість (декларація № 2) не відповідають податковим накладним, що належать до виробичих факторів у сфері сільського господарства.

Оскільки операції з продажу металобрухту чорних металів не підпадають під визначення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва відповідно до діючого на момент виникнення спірних правовідносин п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем неправильно нарахований податок на додану вартість з операцій продажу металобрухту (продукція не власного вироництва) відображений у складі податкового зобовязання в декларації з податку на додану вартість відповідного звітного (податкового) періоду щодо продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва, а не в загальній декларації, внаслідок чого відповідачем правомірно встановлений факт заниження податкового зобовязання по загальній декларації на суму 8127,33 грн.

Також задекларована позивачем в червні 2005 року сума податку на додану вартість 6319,00 грн. в складі податкового кредиту документально не підтверджується, у звязку з чим з огляду на приписи п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», приймаючи до уваги наявну податкову накладну № 165/66 від 23.06.05 за електроенергію з визначенням в ній суми податку на додану вартість 82,60 грн., яка підлягає включенню до складу податкового кредиту червня 2005 року, вбачається, що позивачем в червні 2005 року фактично завищений податковий кредит на суму 6236 грн. Відповідачем при встановленні завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в червні 2005 року наведений вище факт не прйнятий до уваги, за висновком відповідача сума завищення податкового кредиту у вказаному періоді становить 6318,65 грн.

Також відповідачем не прийнято до уваги інші факти невключення позивачем до загальної декларації з податку на додану вартість, у відповідних податкових періодах, що перевірялися, сум податку на додану вартість по податкових накладних, які дають право позивачу на отримання податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про факт заниження позивачем податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбання товарів (робіт, послуг), не повязаних з сільськогосподарською діяльністю, за період з 01.04.04 по 31.12.05, в загальному розмірі 13830,97 грн., який відповідачем при встановленні заниження зобовязань з податку на додану вартість на суму 14445,98 грн. не врахований.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Встановлений ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом не містить будь-яких особливостей для такого контролюючого органу, ніж визначено, зокрема, в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.1.7 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 №327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, на податковий орган покладається обов'язок перевірки правильності визначення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану варість як в сторону збільшення, так і всторону зменшення, і, як правильно зазначено судом першої інстанції, не надано право відображати в акті лише факт завищення податкового кредиту в одному податковому періоді, без урахування факту заниження податкового кредиту за весь період, що перевірявся.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначення відповідачем в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14445,98 грн., і, як наслідок, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7222,99 грн., не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній нормі відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність свого рішення, внаслідок чого суд першої інстанції, враховуючи заявлені позивачем межі позовних вимог, правомірно скасував податкове поідомлення-рішення №5/23-10/0/3 від 30.03.06 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13747,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6873,79 грн., всього в сумі 20621,36 грн.

Доводи позивача, викладені в апеляційні скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Судді: Н.А. Бишевська

А.О. Коршун