Постанова № 11134384, 16.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р.справа № 2а-1040/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Мациборко Т.І.

за участю представників:

позивача:- Слюсар О. В., дов. № 425/21 від 15.07.09

Омелькін О. М., дов. № 426/21 від 16.07.09

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року

у справі № 2-а-1040/08

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.08 № 0005931520/0, від 26.08.08 № 0005931520/1, якими зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 50% суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 93412,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фінансові санкції, застосовані до дозивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджується строки, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.08.08 № 0005931520/0, від 26.08.08 № 0005931520/1.

Постанова мотивована неправомірністю нарахування штрафу за затримку сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість та пропуском строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо правомірності позовних вимог позивача, просить скасувати постанову, позивачу в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що штрафні санкції до позивача застосовані у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і вказані штрафні санкції не є адміністративно-господарськими санкціями, встановленими ст.250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують. В поданих суду письмових запереченнях позивач зазначає, що судом першої інстанції прийнято правомірне та законне рішення. Доводи відповідача є безпідставними, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»розмежовує поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції, тому посилання відповідача, що сплата штрафу прирі внюється до сплати податкового зобов'язання, суперечить нормам цього Закону. З аналізу ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також інших норм цього закону вбачається, що строки застосування (нарахування) штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в даному законі не визначено.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, державною податковою інспекцією у м. Кіровограді проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої складений акт перевірки від 13.08.08 № 600/15-20/03346822.

Під час перевірки встановленно порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягає у несплаті узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених законом, а саме: самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в декларації №109004 від 18.12.06 за листопад 2006 року в розмірі 186825 грн. зі строком платежу 04.01.07 фактично погашено 28.05.08 із затримкою на 510 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, погашення податкового зобов'язання здійснено в примусовому порядку за судовим рішенням (постанови гоподарського суду Кіровоградської області від 26 березня 2007 року у справі № 6/77) на підставі виданого судом 31.05.07 виконавчого листа.

28.05.08 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області закінчено виконавче провадження у зв'язку з тим, що заборгованість за постановою господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2007 року перерахована в повному обсязі на користь стягувача - Державної податкової інспекції в місті Кіровограді (а.с.82).

На підставі акту перевірки від 13.08.08 № 600/15-20/03346822 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005931520/0 від 18.08.08, яким до позивача застосовано штрафну санкцію відповідно до п.п. 17.1.7. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50% такого зобовязання, а саме 93412,50 грн.

Означене податкове зобовязання оскаржено позивачем в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання відповідно до п.5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 18.08.08 №0005931520/0 рішенням від 26.08.08 № 22322/10/25-018 залишено без змін, винесено повідомлення-рішення від 26.08.08 №0005931520/1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що штрафна санкція в сумі 93412,50 грн. застосована після закінчення одного року з дня вчинення платником податку порушення (ст.250 Господарського кодексу України).

Колегія суддів, виходячи з норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, а також строки визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків у випадках, визначених цим Законом, передбачені саме Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.17.1 ст.17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

У п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За правилами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що обовязковою передумовою застосування штрафної санкції за прострочення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання є саме сплата такого зобовязання.

Накладення контролюючим органом штрафу за порушення платником податків строків погашення податкового зобовязання, встановлених п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», здійснюється шляхом прийняття податкового повідомлення, яке згідно з п.1.9 ст.1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 №110 затверджено Iнструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, якою безпосередньо регламентується порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до вказаної Інструкції податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Виходячи з наведенного в п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначення податкового зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, нарахована у відповідності з вимогами цього Закону штрафна санкція, передбачена пп.17.1.7 цього ж Закону за своєю правовою суттю є податковим зобов'язанням платника податку.

Виконання податкових зобов'язань регулюється цим же Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за яким застосування строку давності визначено терміном у 1095 днів відповідно до ст.15 цього Закону, внаслідок чого колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції про розповсюдження на спірні правовідносини ст.250 Господарського кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на платника податків покладається обовязок сплатити штраф за несплату протягом встановлених граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання, такий обовязок виникає з моменту погашення цим платником податку податкового боргу, податковий орган має визначити суму штрафу у встановлений цим Законом строк, який повинен обчислюватися саме з моменту погашення платником податку податкового боргу, що відповідає положенням пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього ж Закону, згідно якому за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Проти факту несвоєчасного погашення самостійно узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість відповідно до поданої податковому органу податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року позивач не заперечує.

В даному випадку сплата зобовязання з податку на додану вартість, узгодженого за декларацією за листопад 2006 року в сумі 186825,00 грн., відбулась 28.05.08. Штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані відповідачем 18.08.08, тобто в межах законодавчо встановленого строку.

Інші підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються, внаслідок чого колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання означених вище податкових повідомлень-рішень нечинними, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.08 року у справі № 2-а-1040/08 скасувати.

В задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді:Н. А. Бишевська А. О. Коршун