Постанова № 11297806, 13.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2010 року Справа № 2а-4807/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Островської О.П.

при секретарі Кірян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 15 лютого 2010 року про застосування 1587111,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 15 лютого 2010 року про застосування 510,00 грн. штрафних (фінансових санкцій), -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. Ленінською МДПІ у м. Луганську було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.02.2010 року №0000112200 та від 15.02.2010 року №0000122200 на підставі акту перевірки від 03.02.2010 року №96/22/25364476 за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно контракту від 04.08.2008 року. Даними рішеннями за порушення ст. 1 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» було застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1587111,00 грн. та за порушення п.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» суму штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. Позивач 09.04.2009 року звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті з позовом до ПОВ «Метал Експо» про стягнення 240000 доларів США по експортному контракту № BS00009 від 4.08.2008 року, який 22.04.2009 року було прийнято до розгляду. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Тому, позивач просить визнати протиправними та скасувати повністю рішення відповідача від 15.02.2010 року №0000112200 та від 15.02.2010 року №0000122200 про сплату штрафних (фінансових) санкцій.

У ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати повністю рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 15.02.2010 року №0000112200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1587111,00 грн. та від 15.02.2010 року №0000122200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн., покласти на відповідача всі витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В своїх запереченнях послався на наступне. Ленінською МДПІ у м. Луганську проведена позопланова виїзна перевірка ТОВ «Укрбудторг» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 04.08.2008 року по 28.01.2010 року, за результатами якої було складено акт від 03.02.2010 року №96/22/25364476. Перевіркою встановлено, що у період перевірки ТОВ «Укрбудторг» здійснювало експортну операцію по контракту від 04.08.2008 року № BS00009 з фірмою «METAL EXPO» (Великобританія). У ході перевірки документів: статуту, наказу по підприємству, експортного контракту від 04.08.2008 року № BS00009. Банківський виписок по рахункам, картки по рахункам 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», ВМД типу ЕК-10, було встановлено порушення вимог Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». По експортній операції, згідно зазначеного контракту, ТОВ «Укрбудторг» перевищено законодавчо встановлений 180 денний термін надходження валютної виручки на 290 днів у сумі 236917,59 дол. США або 1184047,34 грн. Також, позивачем в 2008 році було відвантажено на адресу фірми «METAL EXPO» (Великобританія) товар зерно ячменю на загальну суму 542917,59 доларів США або 2671154,54 грн., переплата за цим контрактом надійшла не в повному розмірі - у сумі 306000 доларів США, або 1487107,20 грн. Станом на 28 січня 2010 року прострочена дебіторська заборгованість за цим контрактом становить 236917,59 доларів США або 1184047,34 грн. Таким чином, за результатами перевірки були порушені вимоги ст. 1 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі , у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону відповідачем дотримані частково.

Вирішуючи спір по справі, суд виходить з того, що в силу п. п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), правова специфіка податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) як актів органів державної податкової служби України (правових актів індивідуальної дії) полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні або рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а мотиви його винесення (тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень) у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії.

За таких обставин, перевірка законності податкового повідомлення рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обґрунтованого (слід розуміти юридично та фактично вірного) висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що однією з функцій, покладених на державні податкові інспекції, згідно п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації (а.с.8), значиться в Єдиному державному реєстрі (а.с.7), а отже набув прав юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) позивач перебуває на обліку у відповідача.

В період з 29 січня 2010 року по 3 лютого 2010 року службовими особами відповідача у встановленому порядку була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 4 серпня 2008 року по 28 січня 2010 року .

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема:

- експортна операція по контракту від 4 серпня 2008 року № BS00009 з фірмою «METAL EXPO» (Великобританія) здійснені з перевищенням законодавчо встановленого 180-денного терміну надходження валютної виручки без отримання висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на 290 днів у сумі 236917,59 доларів США або 1184047,34 гр.,

- п.9 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 « Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт за № 96/22/25364476 від 3 лютого 2010 року (а.с.17-18), на підставі якого винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року № 0000112200 на суму 1587111,00 грн. (а.с.19) та від 15 лютого 2010 року №0000122200 на суму 510,00 гр. (а.с.20).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року № 0000112200 на суму 1587111,00 грн., суд зважає на наступне.

Законом України від 23.09.94 року N 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа,що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За нормами ст. 4 вказаного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки(вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Таким чином, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме - прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Судом встановлено, що позивачем дійсно за експортним контрактом від 4 серпня 2008 року №BS0009 відвантажено у 2008 році на адресу фірми «METAL EXPO» (Великобританія) товар зерно ячменю на загальну суму 542917,59 доларів США або 2671154,54 грн., оплата за цим контрактом надійшла не в повному розмірі у сумі 306000 доларів США, або 1487107,20 грн., станом на 28 січня 2010 року прострочена дебіторська заборгованість за цим контрактом становить 236917,59 доларів США або 1184047,34 грн., тобто порушено строки, встановлені вказаними положеннями закону, про що зазначено у акті перевірки, проти чого фактично не заперечує позивач.

За таких обставин, суд вважає, що акт складено правомірно, і у відповідача були підстави для розгляду цього акту та прийняття по ньому відповідного рішення про застосування до позивача вказаних фінансових санкцій у вигляді пені у зазначеній сумі в розмірі 1587111,00 грн.

Посилання позивача про відсутність підстав для застосування фінансових санкцій, на увагу не заслуговує.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду 09 квітня 2009 року з позовом до фірми «METAL EXPO» (Великобританія) про стягнення 240000 доларів США по зазначеному експортному контракту від 4 серпня 2008 року №BS0009, який 22 квітня 2009 року прийнято до розгляду, що підтверджується відповідним повідомленням про це, наданим суду, копія якого долучена до справи (а.с.21-23), однак доказів того, що цим Міжнародним комерційним арбітражним судом прийнято рішення про задоволення цього позову позивача про стягнення відповідної заборгованості за зазначеним зовнішньоекономічним договором не надано.

Таким чином, у звязку з відсутністю обставин, які дають підстави для звільнення позивача від сплати пені, суд вважає, що вказані рішення про застосування до позивача фінансових санкцій прийняті відповідачем обґрунтовано.

Після отримання остаточного рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду позивач не позбавлений права вирішити питання щодо зазначених фінансових санкцій у встановленому законом порядку.

Що стосується рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року №0000122200 на суму 510,00 гр. за порушення п.9 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», то в цій частині суд зважає на наступне.

Ст. 9. Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю передбачає, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку.

Згідно зі ст. 16 зазначеного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

- за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України штраф у сумі, еквівалентній сумі(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

- за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з п. 4 ст. 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

- за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії Національного банку України та(або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, штраф у сумі, еквівалентній сумі(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

- за невиконання уповноваженими банками обов'язків, передбачених п. 4 ст. 4 цього Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків, передбачених п. 2 ст. 13 цього Декрету, - позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України;

- за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

- за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

- за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Положенням про валютний контроль, прийнятим за затвердженим Постановою Правління Національного банку України №49 від 8 лютого 2000 року на виконання положень вказаного Декрету, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 4 квітня 2000 року за №209/4430, встановлено порядок застосування зазначених санкції та органи, які мають право їх застосовувати.

При цьому відповідач не входить у коло цих органів.

Доказів того, що він має право застосовувати у даному випадку зазначені фінансові санкції, відповідачем суду не надано.

Таким чином суд вважає, що у даному випадку відповідачем зазначене рішення про застосування вказаних фінансових санкцій прийнято без врахування положень закону щодо його повноважень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом КМУ від 19.02.1993 року №15-93 « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року №0000122200 на суму 510 (п`ятсот десять) грн., прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року №0000112200 на суму 1587111,00 грн. (один мільйон пятсот вісімдесят сім тисяч сто одинадцять) грн. - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 17.09.2010 року.

Суддя О.П. Островська