Постанова № 1129710, 05.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10956/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        05 липня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І.,Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представників позивача – Чехова Д.А., Оковитій А.Є.,

представника відповідача 1 – Демчан А.В.,

представника відповідача 2 – Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області

та касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

на рішеннягосподарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року

та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року

у справі№ А-04/38-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салейнт»

до        1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова,

            2. Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2005 року ТОВ «Салейнт» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року та про визнання недійсним рішення ДПА у Харківській області № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування санкцій на суму 14680, 00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині визначення санкцій на суму 24, 40 грн. податковим зобов’язанням.

Визнано недійсним рішення за результатами розгляду скарги ДПА у Харківській області № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року на суму 14680, 00 грн. та в частині залишення без змін цього податкового повідомлення рішення в частині визначення санкцій у розмірі 24, 40 грн. податковим зобов’язанням.

В частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування санкцій на суму 24, 40 грн. та в частині визнання недійсним рішення за результатами розгляду скарги ДПА у Харківській області № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування санкцій на суму 24, 40 грн. у позові відмовлено.

Стягнуто з ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на користь ТОВ «Салейнт» 84, 86 грн. витрат по сплаті державного мита та 58, 90 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ДПА у Харківській області на користь ТОВ «Салейнт» 84, 86 грн. витрат по сплаті державного мита та 58, 90 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПА у Харківській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення касаційних скарг та просили залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДПА у Харківській області та касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова провела перевірку господарської одиниці (АЗС) ТОВ «Салейнт» щодо контрою за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку, за результатами якої складено акт № 20370458/2330-ДСК від 26 вересня 2004 року.

Перевіркою встановлено наступне:

1) проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який працює не в єдиному циклі із стаціонарними заправочними колонками;

2) не проведення талонів (бланки дозволів) на загальну суму 2596, 00 грн. через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

3) не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 4, 88 грн.

На підставі встановлених порушень в акті перевірки зроблено висновок про порушення п. 1, п. 13 ст. 3, ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року, яким згідно з п. 1, п. 13 ст. 3, ст. 12 та відповідно до п. 1, п. 8 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ТОВ «Салейнт» визначила штрафні санкції в розмірі 14704, 40 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення ТОВ «Салейнт» оскаржувало в адміністративному порядку, за результатами оскарження податкове повідомлення – рішення було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спростовуючи порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», посилався на те, що між ТОВ «Салейнт» та покупцями пального укладались договори на відпуск пального за бланками дозволів, які передбачали передоплату, яка вносилась на банківській рахунок позивача у безготівковій формі на підставі рахунку – фактури. Право власності на пальне виникало у покупця з моменту його оплати, після чого покупець отримував талони (бланки дозволу) на всю кількість оплаченого пального. З моменту оплати і до моменту відвантаження пальне знаходилось на зберігання у ТОВ «Салейнт», а вартість послуг по зберіганню включалась до вартості товару і подальшій оплаті не підлягала. На підставі вищевикладених доводів, судами було зроблено висновок, відповідно до якого бланки дозволів підтверджували лише кількість бензину, який належить покупцю і знаходиться на зберіганні у постачальника, а операція видачі пального на АЗС при наданні бланку дозволу є поверненням власнику його пального і не може вважатись розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням – рішенням відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з посиланням на те, що відповідачем не доведено факту внесення змін в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій, які не передбачені конструкторсько – технологічною та програмною документацією виробника, а також на безпідставність застосування санкцій за порушення, яке не було встановлено в акті перевірки. При цьому суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначив, що відповідачем не доведено також факту порушення позивачем ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Погоджуючись з висновками акту в частині порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суди попередніх інстанцій посилались на те, що факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, не був спростований позивачем ТОВ «Салейнт».

Рішення судів також мотивовані неправомірністю визначення штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим зобов’язанням в спірному податковому повідомленні – рішенні з посиланням на те, що ці штрафні санкції не відносяться до податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначений в Законі України «Про систему оподаткування», і на них не розповсюджуються положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині правомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 24, 40 грн. відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення ним п. 13 ст. 3 вищезгаданого Закону, оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили в своїх рішеннях з того, що зафіксований в акті перевірки факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, не був спростований позивачем.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1700, 00 грн. відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки суди попередніх інстанцій правильно в своїх рішеннях зазначили, що застосування штрафних санкцій на підставі п. 8 ст. 17 вищезазначеного Закону передбачає порушення вимог п. 4 ст. 3 цього Закону, тобто застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько – технологічною та програмною документацією виробника. Враховуючи те, що в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення – рішення, не було встановлено факту застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько – технологічною та програмною документацією виробника, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1700, 00 грн. на підставі п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суди попередніх інстанцій також дійшли вірного висновку про неправомірність визначення штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим зобов’язанням з прийняттям податкового повідомлення – рішення за процедурою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому суди правильно виходили з того, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, до яких Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відноситься, а податкове повідомлення – рішення може прийматись лише щодо зобов’язання платника податку сплатити податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпний перелік яких визначений в Законі України «Про систему оподаткування» і до яких не відносяться штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 12980, 00 грн. відповідно до п. 1 ст. 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення ним п. 1 ст. 3 цього ж Закону з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 вищезазначеного Закону).

Згідно із ст. 2 цього ж Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Таким чином, відповідно до вищевикладених положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» приймання від покупця платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем отримання попередньо оплачених товарів (послуг) відноситься до розрахункової операції в безготівковій формі і має проводитись через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Враховуючи те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містить вичерпний перелік засобів розрахунку в безготівковій формі, застосування яких має проводитись через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, колегія суддів дійшла висновку, відповідно до якого відпуск попередньо оплаченого пального на АЗС за талонами (бланками дозволів) відноситься до розрахункової операції в безготівковій формі і має проводитись через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Отже, суди попередніх інстанцій, не взявши до уваги вищевикладені положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дійшли помилкового висновку про відсутність з боку позивача порушення п. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону та визнали недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування штрафних санкцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 12980, 00 грн., що в свою чергу вплинуло на прийняття помилкових висновків в частині рішення за результатами розгляду скарги ДПА у Харківській області № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 1700, 00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині визначення фінансових санкцій в сумі 13004, 40 грн. податковим зобов’язанням.

Рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду скарги № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року визнати недійсним в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 1700, 00 грн. та в частині визначення фінансових санкцій в сумі 13004, 40 грн. податковим зобов’язанням.

В частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року щодо застосування фінансових санкцій в сумі 13004, 40 грн. відмовити.

В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду скарги № 292/10/25-010 від 25 січня 2005 року в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0002702303/7156/0 від 28 вересня 2004 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 13004, 40 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: ________ Л.І. Бившева

                                Судді:              ________ М.І. Костенко

                                                         ________ Н.Є. Маринчак

                                                         ________ Є.А. Усенко

                                                         ________ Т.М. Шипуліна