Ухвала суду № 1129458, 03.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2007 р.                                                                          № К-11256/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Гончар Л.Я.

Маринчак Н.Є.

Фадєєвої Н.М.                                                      

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р.

та рішеннягосподарського суду Львівської області від 01.03.2005 р.

у справі № 5/1877-3/240 господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська парфумерно-косметична фабрика»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова                 № 0002752320/0/15561 від 22.06.2004 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.2005 р. у справі              № 5/1877-3/240, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту суд податку на додану вартість, оскільки вони у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» за період з 01.04.2002 р. по          01.01.2004 р.

За наслідками перевірки складено акт за № 51/1149/23-2/00333894 від 17.06.2004 р., яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6          п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 20 444 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 22.06.2004 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002752320/0/15561 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5531 грн., в тому числі: квітень 2002 р.- 358 грн., червень 2002 р. - 238 грн., січень 2003 р. - 471 грн., лютий 2003 р. - 521 грн., серпень 2003 р. - 3943 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктами 7.2.3. та п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ВАТ «Львівобленерго», ВАТ «Бережанський склозавод» та ПП «Сельсінтехпостач» підтверджується оформленими за результатами здійснення господарських операцій податковими накладними, які оформлені у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та є розрахунковими документами і одночасно підставою для віднесення, зазначених в них сум, до податкового кредиту, а також первинними бухгалтерськими документами (накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, що засвідчують оплату товарно-матеріальних цінностей).

Крім того, даний висновок господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовують посилаючись на рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2004 р. у справі № 5/1878-25/205 за позовом ТОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004 р.), яким визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова                                        № 0002732320/0/15559 від 22.06.2004 р. Обставини, викладені податковим органом в акті перевірки № 51/1149/23-2/00333894 від 17.06.2004 р., були предметом судового розгляду даної справи, в процесі розгляду якої було підтверджено правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту вищезазначених сум податку.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з викладеного, відповідає правильному застосуванню норм чинного законодавства висновок судів попередніх інстанцій щодо не доведення податковим органом факту відсутності у позивача підстав віднесення до податкового кредиту суми 5531 грн. як такої, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/1877-3/240 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, а тому підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі        м. Львова відхилити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. та рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2005 р. у справі № 5/1877-3/240 залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

                                                           (підпис)                     Гончар Л.Я.

                                                           (підпис)                     Маринчак Н.Є.

                                                           (підпис)                     Фадєєва Н.М.