Ухвала суду № 1129456, 09.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 серпня 2007 року                                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Гончар Л.Я.

при секретарі Ярцевій С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чортківської МДПІ Тернопільської області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року по справі № 13/36-462 за позовом ДП «Борщівський спиртзавод» до Чортківської МДПІ Тернопільської області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року, позовні вимоги ДП «Борщівський спиртзавод» до Чортківської МДПІ Тернопільської області задоволено, визнано частково недійсним з моменту його прийняття податкове повідомлення-рішення № 845/23-00/0/00375119 від 27.09.2004 року в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 14944,20 грн. та штрафних санкцій в сумі 7472,10 грн..

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.07.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та постановити нове - про відмову в задоволенні позову щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 845/23-00/0/00375119 від 27.09.2004 року, оскільки позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних в який частково відсутні передбачені законодавством реквізити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом було встановлено, що підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30619 грн. 50 коп., в тому числі 20413 грн. 00 коп. - основний платіж та 10206 грн. 50 коп.   -   штрафні   (фінансові)   санкції   стали   результати   повторної   позапланової документальної перевірки відповідачем дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП „Борщівський спиртовий завод" за період з 01.07.2003 року по 31.03.2004 року, які були відображенні в акті за №20/23-122/00375119 від 23.09.2004 року, зокрема, в ньому вказувалося на відсутність в податкових накладних, за данними яких щодо ПДВ був сформований податковий кредит, необхідних, передбачених законодавством реквізитів.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та визнаючи частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 845/23-00/0/00375119 від 27.09.2004 року в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 14944,20 грн. та штрафних санкцій в сумі 7472,10 грн. суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодилася апеляційна інстанція, виходив з того, що позивач має податкові накладні (а.с.а.с.34-49), по яким суми податку на додану вартість сплачених різним продавцям разом з вартістю товару, робіт, послуг за період липень 2003 року - березень 2004 року складають 14944 грн. 20 коп., що підтверджує право позивача на включення зазначеної сум податку на додану вартість по даних операціях до податкового кредиту.

При цьому суди правильно виходили з положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією під час перевірки не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки у сукупності з іншими доказами дозволили зробити судам висновок про можливість ідентифікувати контрагентів позивача,перевірити фактичність здійснення господарських операцій, сплату податку на додану вартість та його сум.

З огляду на зазначене, недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно абз.2 п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону відповідальності платника податку наступає у разі не підтвердження податковими накладними сум податку, включених до податкового кредиту на момент перевірки платника податку.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без  задоволення,   а  судові  рішення  –  без  змін,  якщо  визнає,   що  суд  першої  та

апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221 ,224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Чортківської МДГП Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Гончар Л.Я.З оригіналом згідно.