Ухвала суду № 11280135, 20.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10104/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2010 р. м. Київ

№ 2а-10104/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів:Попович О.В.

Усенка В.Г.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом приватного підприємства «Інфініті»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2009 р. позов задоволений. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002842311/0 від 03.07.2009 р. з тих підстав, що позивач не порушував вимог пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ) та зазначив, що формування платником ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним лише на тій підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податків була скасована після проведення господарських операцій.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в який просив її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта рішення суду першої інстанції винесене з порушенням вимог Закону, оскільки товариство безпідставно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виданих контрагентами, державна реєстрація яких скасована, крім того на момент перевірки у позивача були відсутні податкові накладні, виписані ТОВ «Фешен Люкс».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка приватного підприємства «Інфініті»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Лаудер груп», ТОВ «Фешен люкс»та ТОВ «Кью сервіс»за період з 01.10.2007 р. по 31.05.2008 р., про що складено акт № 8777/23-11/31921273 від 22 липня 2009 р. (далі акт перевірки). На підставі акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення рішення № 0002842311/0 від 30 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 30573,00 грн. у т.ч. за основним платежем 20382,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10191,00 грн. Перевірка визнала порушення підприємством пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону про ПДВ, оскільки у складі податкового кредиту з ПДВ відображено суми, які підтверджені податковими накладними, виданими підприємствами постачальниками продукції, реєстрацію яких у якості платників ПДВ анульовано за рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні Закону про ПДВ ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податку скасована.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту). В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Крім того, чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів своїх контрагентів по угодах. На момент відображення у податковому обліку з ПДВ податкових накладних, одержаних від ТОВ «Лаудер груп»та ТОВ «Фешен Люкс», ці контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як платники ПДВ. Позивачем включені до податкового обліку з ПДВ податкові накладні, виписані ТОВ «Лаудер Груп»у лютому березні 2008 р., а рішення Голосіївського районного суду міста Києва, яким визнано недійсною реєстрацію цього субєкта як платника податку на додану вартість, прийняте 18 липня 2008 року. Аналогічна ситуація щодо ТОВ «Фешен Люкс». Податкові накладні виписані товариством у жовтні 2007 року, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва, яким визнано недійсною реєстрацію цього субєкта як платника податку на додану вартість, ухвалене 18 липня 2008 року. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 21.09.2010 р.