Ухвала суду № 1127996, 06.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня  2007 року                                                                        м. Київ

Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого:  судді   Харченка В.В.

суддів:                         Гончар Л.Я.

                                     Васильченко Н.В.

                                     Матолича С.В.

                                     Бим М.Є.

при секретарі:             Деревенському І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за  касаційною скаргою Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  на постанову господарського суду Волинської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05 червня 2006 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2005 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» звернулось до суду з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановоюгосподарського суду Волинської області від 29 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою  Львівського апеляційного господарського суду від 05 червня 2006 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління»  задоволено частково.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Луцька об’єднана державна податкова інспекція  звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05 червня 2006 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як  вбачається з матеріалів справи актом перевірки від 13 січня 2005 року за № 4/23-5/13369965 встановлено, що Волинське головне регіональне управлінняПриватбанку здійснювало окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами (векселями) відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94 – ВР( у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями).

Волинським головним регіональним управліннямПриватбанку в другому кварталі 2002 року отримано прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами в сумі 402299,13 грн., який відображено в рядку 3 Декларації про прибуток Волинського головного регіонального управлінняПриватбанку за другий квартал 2002 року.

Вищезазначена операція відображена у Декларації про прибуток Волинського головного регіонального управлінняПриватбанку за другий квартал 2002 року у відповідності до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 вказаного Закону та "Порядку складання декларації про прибуток банківської установи", затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 року за №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року  за №87/2527. У третьому кварталі 2002 року платником податку отримано збиток від операцій з торгівлі цінними паперами в сумі 1010243,0 грн., який у відповідності до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону, перенесено на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених ст.6 цього Закону.

В Декларації про прибуток банківської установи за третій квартал 2002 року, яка подана до Луцької ОДПІ 06.11.2002 року за №194097 зменшено сукупний валовий дохід шляхом виключення зі складу "валових доходів по рядку 15 „Інші доходи, які підлягають виключенню зі складу валових доходів" 402299,13 грн., які були отримані в другому кварталі 2002 року як прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, та відображені по рядку 3 Декларації про прибуток банківської установи за другий квартал 2002 року.

На думку податкового органу зменшення сукупного валового доходу щодо операцій з цінними паперами здійснено позивачем у порушення вимог п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 вказаного Закону у разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону. Статтею 6 передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.

 Статтею 11 Закону (у редакції, яка діяла на час подання податкової декларації) визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі періоди: звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний (податковий) квартал. Відповідно до п.16.4ст.16 цього Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Згідно із пп.4.1.4п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-Ш якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Оскільки, на час подання податкової декларації за 3 квартал 2002 року базовим податковим періодом був один рік філія банку щодо відшкодування збитків, отриманих відоперацій з цінними паперами   в 3 кварталі 2002 року за рахунок прибутку щодо цихоперацій,  отриманих   в  попередні  звітні   періоди   є  правомірним.   За  таких  обставин  висновки   Луцької   ОДПІ   про   неправомірне   зменшення   валового   доходу   платником податку на 402299,13 грн. є необґрунтованими, відповідно й донарахування податку на прибуток за 2002 рік у сумі 122039.74 грн. та фінансових санкцій є безпідставними.

Окрім цього перевіркою встановлено, що Волинським головним регіональним управліннямПриватбанку в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включались витрати не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а саме: витрати на придбання електричних чайників та очищеної питної води (100 бутлів), придбаних всього на загальну суму 4 500,00 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в акті перевірки була допущена описка в частині віднесення до складу валових витрат колонок до автомобіля та електроплитки. При нарахуванні податку на прибуток та формуванні, винесенні податкового повідомлення-рішення враховано суму 4500,00 грн., яка не включає витрат щодо придбання колонок до автомобіля та електроплитки.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових втрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно зі ст.13 Закону України „Про охорону праці" 14 жовтня 1992 року № 2694-XII(у новій редакції згідно із Законом України від 21.11.2002року № 229-ІУ) роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів.

На підставі постанови Кабінету Міністерства України "Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, виграти на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат" від 27.06.2003 року №944. в банку був зроблений перелік заходів з охорони праці, доведений листом " ПриватБанка " від 09.09.2003 року №20.1.3.2/9-2416, фінансування яких здійснюється за рахунок валових витрат (до того часу діяв аналогічний перелік, затверджений наказом КБ "ПриватБанк" від 22.09.2000 року №973).

Крім цього, згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, електричні чайники відносяться до основних засобів в складі малоцінних необоротних матеріальних активів та у відповідності до п.27 вказаного Положення амортизуються в першому місяці їх використання в розмірі 100% їх вартості з відповідним віднесенням таких амортизаційних відрахувань до складу валових витрат.

                          Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що придбані в 2002-2003 роках філією банку електричні чайники та питна вода відповідають за своїм призначенням та властивостями засобам щодо охорони праці, які відносяться до валових витрат, відповідно суми витрат на їх придбання сплачені банком у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і охороною праці та відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати на їх придбання включаються до валових витрат позивача.

 Відповідач не довів, що електричні чайники та питна вода не використовувалися позивачем в його господарській діяльності і використовуються працівниками філії банку за межами банку в особистих цілях.

Оскільки рішення судів першої та  апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в касаційній скарзі. 

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ух в а л и л а :

 Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції  залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05 червня 2006 року -  без змін.

Ухвала  остаточна і оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Судді(підписи)

Суддя Вищого адміністративного суду

України                                                                            В.В. Харченко