Ухвала суду № 1127633, 05.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-21260/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        05 липня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І.,Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника відповідача – Цвілого В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська екологічна компанія»

та касаційну скаргу Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року

у справі№ А 37/201

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська екологічна компанія»

до Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

провизнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2005 року ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» звернулась до суду з позовом до Царичанської МДПІ Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 532/23-20202102 від 18 серпня 2005 року, № 533/23-20202102 від 18 серпня 2005 року та № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року скасовано.

Позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення № 532/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60123, 88 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення № 533/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 7800, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3900, 00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 141139, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28114, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» судові витрати в сумі 85, 00 грн.

В касаційній скарзі ТОВ «Придніпровська екологічна компанія», посилаючись на помилковість рішення суду апеляційної інстанції лише в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року, визнавши нечинними податкове повідомлення – рішення № 535/23-20202102 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 135563, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 99483, 00 грн. та податкове повідомлення – рішення № 533/23-20202102 в частині нарахування 32780, 00 грн.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» без задоволення, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року.

В касаційній скарзі Царичанська МДПІ Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2005 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи своєї касаційної скарги, просив її задовольнити та відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Придніпровська екологічна компанія».

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Царичанської МДПІ Дніпропетровської області та касаційна скарга ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Царичанська МДПІ Дніпропетровської області провела планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» за період з 01 квітня 2004 року по 01 квітня 2005 року, за результатами якої складено акт № 38/23-20202102/ДСК від 16 серпня 2005 року.

В акті перевірки були встановлені наступні порушення:

1) ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір», що призвело до заниження акцизного збору на 120247, 76 грн.;

2) підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2004 рік  на 141206, 00 грн., за І квартал 2005 року на 52585, 00 грн.;

3) підпункту 7.3.1 п. 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 50941, 00 грн.

18 серпня 2005 року на підставі акту перевірки Царичанська МДПІ Дніпропетровської області прийняла наступні податкові повідомлення – рішення:

- № 532/23-20202102, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 180371, 64 грн., у тому числі 120247, 76 грн. основний платіж та 60123, 88 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 533/23-20202102, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 76412, 00 грн., у тому числі 50941, 00 грн. основний платіж та 25471, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 535/23-20202102, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 334995, 00 грн., у тому числі 193788, 00 грн. основний платіж та 141207, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 532/23-20202102 від 18 серпня 2005 року, виходив з того, що позивачем оскаржується це податкове повідомлення – рішення лише в частині застосування штрафних санкцій, застосування яких, на думку суду першої інстанції, відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджується з вимогам законодавства та є правомірним. При цьому відсутність розрахунку штрафних санкцій в акті перевірки, який наявний в матеріалах справи, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування податку на прибуток в сумі 140000, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 28000, 00 грн. обумовлено тим, що позивачем в залишках готової продукції та сировини не була врахована сума акцизного збору, сплаченого ним в червні в сумі 400000, 00 грн. та в липні 2004 року в сумі 160000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 29 від 30 червня 2004 року та платіжного доручення № 35 від 27 липня 2004 року відповідно, при отриманні спирту в липні 2004 року. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на те, що сума акцизного збору, як непрямого податку, відповідно до п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, включається до первісної вартості запасів, дійшов висновку, що відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, сума акцизного збору включається до вартості запасів у вигляді придбаного спирту, а тому нарахування податку на прибуток у зв’язку з цим є правомірним.

Визнавши правомірним нарахування податку на прибуток в сумі 1139, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 114, 00 грн., суд першої інстанції зазначив, що підставою для донарахування цієї суми податку стало те, що позивач до складу валового доходу в листопаді 2004 року не включив операцію з реалізації товарно – матеріальних цінностей на загальну суму 163901, 00 грн., а саме операцію з реалізації ТОВ «Пивний Дом» гофроящиків – картон на загальну суму 63901, 30 грн. (податок на додану вартість – 12780, 26 грн.) та пшениці на суму 100000, 00 грн. (податок на додану вартість – 20000, 00 грн.). З посиланням на те, що операція з відвантаження продукції була першою подією в розумінні підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не було спростовано позивачем та підтверджується податковими накладними, судом першої інстанції зроблено висновок про правомірність донарахування податку на прибуток також в цій частині.

На підставі вищевикладених доводів, судом першої інстанції також було зроблено висновок про правомірність нарахування у зв’язку з цим податку на додану вартість в розмірі 7800, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3900, 00 грн. з посиланням на положення підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що інші порушення, зафіксовані в акті перевірки, які стали підставою для донарахування решти суми податку на прибуток та у зв’язку з цим податку на додану вартість позивачем не заперечуються, однак вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року та податкового повідомлення – рішення № 533/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в цій частині є безпідставними.

Крім того, суд першої інстанції погодився з правомірністю застосування до ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 532/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60123, 88 грн., також виходив з того, що відповідно до вимог, викладених у позовній заяві, позивач погодився з донарахуванням акцизного збору в сумі 120247, 76 грн. та заперечував лише проти нарахування штрафних санкцій в сумі 60123, 88 грн., застосування яких, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставним з посиланням на відсутність норми в акті перевірки та в податковому повідомленні – рішенні, на підставі якої застосовані ці штрафні санкції. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є також необґрунтованим, оскільки ця норма пов’язує нарахування штрафних санкцій з періодом, протягом якого існувала недоплата податкового зобов’язання, а в акті перевірки такий період не визначений, що в свою чергу є порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429. Крім того, суд апеляційної інстанції посилається на відсутність в самому акті перевірки розрахунку штрафних санкцій, а посилання відповідача на додаток до акту перевірки з розрахунком фінансових санкцій не взяті судом до уваги з посиланням на те, що п. 2.6 акту не містить посилань на будь-які додатки.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 141139, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28114, 00 грн., виходив з того, що відповідно до положень ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року № 18-92 акцизний збір є непрямим податком, який включається до ціни товарів і відшкодовується платнику податків, а тому згідно з положеннями п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, не включається до собівартості запасів.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що надані позивачем податкові накладні № 22 від 12 грудня 2003 року, № 23 від 26 грудня 2003 року, № 6 від 01 червня 2004 року, № 4 від 09 лютого 2004 року, № 2 від 19 січня 2004 року та акт звірки розрахунків з ТОВ «Пивний Дом» за період з 01 грудня 2003 року по 30 листопада 2004 року підтверджують, що розрахунки між ними здійснювались частково шляхом попередньої оплати та частково шляхом оплати за фактом відвантажених товарів. Оплата товарно – матеріальних цінностей, відвантажених позивачем у листопаді 2004 року, була здійснена 19 січня 2004 року, 09 лютого 2004 року, 01 червня 2004 року, платіжними дорученнями № 4700, № 4944, № 6636 на суму 50000, 00 грн., 50000, 00 грн. та 12000, 00 грн. відповідно. Суми попередніх оплат були враховані позивачем в момент надходження попередньої оплати, тобто відповідно до вимог підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за першою подією та оподатковувані у встановленому порядку. Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні також посилався на те, що висновок акту перевірки в цій частині ґрунтується лише на проводках, відображених позивачем у журналах ордерах № 28, № 36, а первинні документи, зокрема, угоди, видаткові та розрахункові документи не досліджувались та не аналізувались, а тому не були враховані суми здійснених попередніх оплат у зв’язку з чим висновки акту перевірки належно не обґрунтовують правопорушення і не можуть вважатись доведеними. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень – відповідача, а будь – яких доказів в підтвердження заниження позивачем валового доходу у листопаді 2004 року відповідачем надано не було.

Посилаючись на те, що безпідставність нарахування податку на прибуток свідчить про безпідставність нарахування у зв’язку з цим податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції зробив висновок про неправомірність податкового повідомлення – рішення № 533/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 7800, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3900, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 532/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60123, 88 грн., правильно виходив з того, що відповідно до вимог, викладених у позовній заяві, позивач погодився з донарахуванням акцизного збору в сумі 120247, 76 грн. та заперечував лише проти нарахування штрафних санкцій в сумі 60123, 88 грн. При цьому суд апеляційної інстанції правильно посилався в своєму рішення на те, що застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» безпосередньо пов’язано з визначенням податкового періоду, в якому відбулась недоплата (заниження суми податкового зобов’язання), а акт перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення – рішення, в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429, такого періоду не містить, що обґрунтовує безпідставність застосування цих штрафних санкцій до позивача.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення – рішення № 535/23-20202102 від 18 серпня 2005 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 141139, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28114, 00 грн., суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що акцизний збір відповідно до положень ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року № 18-92 визначається як непрямий податок, який включається до ціни товару, тобто відноситься до виду податків, які відшкодовуються їх платникам, а тому відповідно до п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, не включається до собівартості запасів, що спростовує порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірність нарахування податку на прибуток в сумі 140000, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 28000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що розрахунки за операціями реалізації товарно – матеріальних цінностей ТОВ «Пивний Дом» здійснювались частково шляхом попередньої оплати, яка враховувалась позивачем при формуванні валового доходу за першою подією відповідно до вимог підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшов також вірного висновку про неправомірність нарахування податку на прибуток в сумі 1139, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 114, 00 грн. При цьому суд апеляційної інстанції вірно посилався на те, що помилковий висновок, викладений в акті перевірки, в цій частині обумовлений також тим, що в акті перевірки не досліджувались первинні документи позивача і не були враховані суми попередніх оплат.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність нарахування податку на додану вартість в сумі 7800, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3900, 00 грн., оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно формувався валовий доход за датою надходження попередньої оплати від ТОВ «Пивний Дом» за продукцію, а тому у позивача не виникло податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з відвантаженням цієї продукції відповідно до правил підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Царичанської МДПІ Дніпропетровської області та касаційна скарга ТОВ «Придніпровська екологічна компанія» задоволенню не підлягають, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська екологічна компанія» та касаційну скаргу Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: ________ Л.І. Бившева

                                Судді:              ________ М.І. Костенко

                                                         ________ Н.Є. Маринчак

                                                         ________ Є.А. Усенко

                                                        ________ Т.М. Шипуліна