Постанова № 11279888, 07.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2010 року 12:49 № 2а-8287/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Аргат Т.В. (довіреність від 10.06.2010р. № 19-09/47), Кудіни З.П. (довіреність від 30.06.2010р. № 19-09/59),

відповідача Тужиліної К.М. (довіреність від 21.06.2010р. № 1046/9/10-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 17 травня 2010 року № 0000404320, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ВАТ «Державний ощадний банк України»з позовом до СДПІ у мю Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 17 травня 2010 року № 0000404320/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підстави для застосування до нього штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відсутні, що свідчить про протиправність спірного рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що позивачем було несвоєчасно здійснено сплату податку з доходу на користь нерезидента, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

30 квітня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства при проведення взаєморозрахунків ВАТ «Державний ощадний банк України»по Кредитній угоді б/н від 29 грудня 2006 року та Додатковому Кредитному Договору від 19 січня 2007 року до Кредитної угоди з Amro Bank N.V»(Нідерланди) за період з 22 січня 2007 року по 02 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 227/43-20/00032129.

В ході перевірки було встановлено порушення вимог п. 16.13 ст. 16 з урахуванням п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у несвоєчасному утриманню та сплати до бюджету податку на доходи нерезидента в сумі 457025, 00 грн.

17 травня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000404320/0, яким згідно з підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 914050, 00 грн., у тому числі 914050, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем було здійснено виплату на користь нерезидента Amro Bank N.V»(Нідерланди) 17 липня 2007 року у вигляді процентів по Кредитному договору (договір про запозичення коштів на субординованих умовах у формі субординованого кредиту) та Додатковому кредитному договору від 19 січня 2007 року в сумі 4591836, 75 дол. США (23188775, 58 грн.).

28 вересня 2007 року позивачем було отримано повернення надмірної сплаченої суми процентів в розмірі 5425000, 00 грн. дол. США (22851250, 00 грн.).

28 вересня 2007 року позивачем було сплачено до бюджету 457025, 00 грн. податку з доходів нерезидента.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються і доказування не потребують згідно з ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Зазначені положення чітко встановлюють, що платник податків підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснив, зокрема грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, у випадку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати.

Отже, в податковому законі повинно бути чітко зазначено, що нарахування та сплата податку є передумовою такої виплати, тобто здійснюється до такої виплати.

Положення підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не допускають неоднозначного трактування.

Пунктом 16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Пунктом 13.2 п. 13 ст. 13 цього ж Закону, яка регулює оподаткування нерезидентів, визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що утримання податку з доходів нерезидента здійснюється під час такої виплат за її рахунок і не може відбуватись наперед виплати доходу. Для цього виду податку в спеціальній нормі, яка визначає порядок його сплати, передбачено, що сплата податку здійснюється разом із такою виплатою на відміну від п. 7.8 ст. 7 цього Закону, де передбачено перерахування податку до здійснення виплат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відсутні, оскільки позивачем не було вчинено правопорушення в розумінні цього підпункту.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних рішень і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними і скасувати оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2010 року № 0000404320/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 13 вересня 2010 року.