Постанова № 11279786, 12.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2010 року 12:20 № 2а-12053/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3"

до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2007р. №0010102304/0

За участю представників:

позивача : Кравцов О.В. , Волчек В.М. (довіреність від 03.08.2010р.)

відповідача: Печковська О.В. (довіреність №21/9/10-008 від 08.01.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне «Ліфт-3»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0010102304/0 від 29.01.2007р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюванні податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно включено у вересні, жовтні та листопаді 2005 року до податкового кредиту витрати. Що підтверджені податковими накладними, вкладеними особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ та не мала права виписувати такі податкові накладні. В звязку з цим, податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення рішення №0010102304/0 від 29.01.2007р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»(код ЄДРПОУ 05432796) з питань своєчасності. Достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при відображенні результатів фінансово-господарських відносин з ТОВ «Світлайф»(код ЄДРПОУ 32856771) за період з 01.09.2005р. по 30.11.2005р.

19.01.2007 за результатами невиїзної документальної перевірки ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»ДПІ у Оболонському районі міста Києва було складено Акт № 22-23-4-05432796 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 56000 грн., зокрема за : вересень 2005 року 36000 грн., жовтень 2005 року 20000 грн., та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005 року - 27333,00 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за вересень, жовтень 2005 року, стало віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем ТОВ«Світлайф»на підставі договору №243/05 від 25.02.2005, та визнання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2006 недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Світлайф”.

Судом не приймається посилання позивача на порушення ДПІ у Оболонському районі міста Києва під час проведення перевірки та складання Акту перевірки вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»внаслідок використання не тільки податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-листопад 2005 року, а й інших документів, оскільки зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. 1 п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених до наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008, вбачається, що документальні невиїзні перевірки здійснюються не лише на підставі поданих податкових декларацій, звітів, а також і на підставі інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення від 29.01.07 №0010102304/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 84 000 грн., в т.ч. 56000 грн. - основний платіж, 28000 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаних повідомлень рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, Дочірнє підприємство «СРБУ «Ліфт-3»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва та згідно свідоцтва №36762830 від 19.07.2004р. в періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

Податковий кредит ДП «СРБУ «Ліфт-3»виник внаслідок попередньої оплати послуг по договору №243/05 від 25.02.2005р., укладеного з ТОВ «Світлайф»на розробку комплекту конструкторської документації, копія якого міститься в матеріалах справи. Загальна вартість робіт складає 500000 грн. (в т.ч. ПДВ 83333 грн.)

Поруч з тим, в підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (податкові накладні, банківські виписки) отриманих від контрагента ТОВ «Світлайф», суми ПДВ по яким були включені останнім до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

У період з 02.09.2005 по 08.11.2005 ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»оплатило ТОВ «Світлайф»роботи з розробки комплексу конструкторської документації «Автоматизованої системи управління і диспетчеризації ліфта»на загальну суму 500000, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 83333, 33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №654 від 02.09.05р. на суму 21000 грн.; №24 від 02.09.2005р. на суму 21000 грн.; №25 від 05.09.2005р. на суму 84 000 грн.; №58 від 16.09.2005р. на суму 90000 грн.; №80 від 07.10.05р. на суму 120000 грн.; №148 від 08.11.05р. на суму 164000 грн.

На вказані суми ТОВ «Світлайф»виписало наступні податкові накладні:

№7 від 02.09.05р. на загальну суму 21000 грн. (ПДВ 3500 грн.);

№8 від 02.09.05р. на загальну суму 21000 грн. (ПДВ 3500 грн.);

№14 від 05.09.05р. на загальну суму 84000 грн. (ПДВ 14000 грн.);

№72 від 16.09.05р. на загальну суму 90000 грн. (ПДВ 15000 грн.);

№40 від 07.10.05р. на загальну суму 120000 грн. (ПДВ 20000грн.);

№42 від 08.11.05р. на загальну суму 164000 грн. (ПДВ 27333,33 грн.);

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до податкового кредиту по даті отримання податкової накладної у відповідних періодах, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та включені до податкових декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: вересень 2005 року 36000 грн.; жовтень 2005 року 20000 грн.; листопад 2005 року 27333,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до пункту 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку..

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є визнання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2006р. недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Світлайф” з 12.03.2004 року.

На виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2006р. та у відповідності з пп. «б»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено Акт від 22.06.2006р. №78 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Світлайф».

В даному випадку, на час видачі податкових накладних ТОВ «Світлайф» було зареєстроване платником податку на додану вартість, видані ним податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує представник відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.4. ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»датою державної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До матеріалів справи долучена надана позивачем в якості доказу Довідка від 02.03.10р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно якої 30.11.2006 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом.

До того ж, обставини щодо реєстрації платником податку на додану вартість контрагентів, на підставі податкових накладних яких інший платник податку включив до податкового кредиту суму податку, має істотне значення для вирішення спору стосовно правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В даному випадку, на час видачі податкових накладних ТОВ «Світлайф» було зареєстроване платником податку на додану вартість, видані ним податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує представник відповідача.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ та саме виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Крім того формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація СГД або реєстрація контрагентів таких платників податку в подальшому скасовувалась.

При цьому, слід звернути увагу на постанову судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10 червня 2003 року, згідно змісту якої зроблено висновок а саме те, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Також у постанові судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України від 13 січня 2009 року зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, як встановлено судом, позивач, не отримавши результатів робіт по договору та отримавши інформацію про виключення ТОВ «Світлайф»з ЄДРПОУ, з метою не нанесення шкоди державі відніс до податкових зобовязань та сплатив суму податку на додану вартість за договором №243/05 від 25.02.2005р.

Зокрема, ДП «СРБУ «Ліфт-3»було подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року в якій самостійно завищило свої податкові зобовязання з ПДВ на суму 83333 грн. (сума ПДВ за договором з ТОВ «Світлайф») та сплатило зазначену суму до бюджету, що вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0010102304/0 від 29.01.07р. винесеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт -3»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення №0010102304/0 від 29.01.07р. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович