Постанова № 11279788, 01.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2010 року 15:19 № 2а-1848/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАС"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування акта, зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників:

від позивача : Пенькова О.С. (довіреність від 08.02.2010р.)

від відповідача : Бондаренко А.С. (довіреність №49/10-021 від 27.04.2010р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Володас» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування акту №3110 від 05.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобовязання відновити реєстрацію як платника податку на додану вартість та відновити свідоцтво платника податку н6а додану вартість №100109278 від 04.04.2008р.

Через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва представником позивача подано уточнення позовних вимог та просить суд визнати протиправним та скасування акт №3110 від 05.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязати відновити реєстрацію як платника податку на додану вартість здати анулювання реєстрації 05.08.2009р. та відновити дію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100109278 від 04.04.2008р. з дати його анулювання 05.08.2009р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР про що було видане свідоцтво від 04.04.2008р. №100109278. Відповідач незаконно анулював реєстрацію ТОВ «Володас»як платника податку на додану вартість з 05.08.2009р. шляхом прийняття акту №3110. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог пп. «г»п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність жодних підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує на те, що за результатами проведеного аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ТОВ «Володас», встановлено, що підприємством подано декларації з ПДВ з червня 2008 року по травень 2009 року (тобто протягом дванадцяти послідовних місяців), які свідчили про відсутність оподатковуваних поставок, що є підставною для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, про що ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено Акт №3110 від 05.08.09р.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володас»(код ЄДРПОУ 34775270) адреса реєстрації: 03148, м. Київ, вул. Пшенічна, буд. 4 та згідно п.п. 2.2 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Святошинському районі м. Києва видане свідоцтво №100109278, початок дії якого 04.04.2008 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 347752704661.

Відповідно до розпорядження Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 20.07.2009р. №634 була створена комісія, якою встановлено, що ТОВ «Володас»подає податковому органу декларації з податку на додану вартість за період з червня 2009 року по травень 2009 року, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцять послідовних податкових місяців (обсяг оподатковуваних операцій 0 грн.), що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки від 03.08.2009р. №521/15-210, про що був складений Акт від 05.08.2009 р. № 3110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Володас».

У звязку з цим комісія, відповідно до пп. «г»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»на вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 05.08.2009р. та зобовязала позивача повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість з червня 2008 року по травень 2009 року за 12 визначених Законом України «Про податок на додану вартість»податкових періодів.

При цьому, в цих деклараціях було визначено про відсутність податкових зобовязань (розділ І декларацій), зокрема, про відсутність операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (крім імпорту товару).

Позивачем зазначені дані не спростовувалися, відомостей про надання уточнюючих декларацій за вказані періоди не надано.

Натомість позивач вказує. що з метою здійснення будівництва житлового комплексу ним були укладені договори:

- від 07.03.2008 року з голландською проектувальною компанією Privat Limited Liability Compani “Maxwan architects and urbanists B.V.” на участь у розробці містобудівного обґрунтування на загальну суму 71325 євро.

- від 28.02.2008 року з ТОВ «Ок-Інвест»про суборенду земельних ділянок ; та з ін.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні дані операції є операціями з придбання товарів (робіт, послуг).

У звязку з вищевикладеними витратами протягом періоду з червня 2008 року по травень 2009 року позивач в деклараціях з податку на додану вартість декларував податковий кредит.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Перелік оподатковуваних операцій визначений пунктом 3.1 статті 3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до наведеного оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому ознакою оподатковуваної операції, а отже, і оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення обєкта оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм випливає, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі поставку товарів або поставку послуг, в результаті яких у платника податку-постачальника виникає обєкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобовязання з цього податку.

Враховуючи викладене, суд відзначає, що поняттям оподатковуваних поставок не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є обєктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Натомість, позивач операції відображав у розділі податкового кредиту, оскільки для нього ці операції були операціями з придбання, зазначені у пункті 7.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, операції позивача з придбання товарів (робіт. послуг) не є операціями, зазначеними у підпунктах 2.3.2 2.3.4 пункту 2.4 Закону України «Про податок на додану вартість», які передбачають обовязок зареєструватися платником податку на додану вартість.

За таких обставин суд не бере до уваги здійснення платником податку операцій з придбання товарів чи послуг, а також операцій, що не є обєктом оподаткування або звільнені від обкладання податком на додану вартість, як підтвердження наявності у такого платника оподатковуваних поставок.

У свою чергу, відсутність у платника податку на додану вартість оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців згідно з підпунктом “ґ” пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку. При цьому анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва платника податку та виключення платника податку на додану вартість з відповідного Реєстру (абзац сьомий пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем анулювання реєстрацій платника ПДВ позивача здійснено в межах визначених законом повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Володас»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до положень ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 186 КАС України.

Суддя П.О. Григорович