Постанова № 11279679, 27.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2010 року 16:40 № 2а-4092/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнє підприємствво "Дестені"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення №0004972309/0 від 31.08.2009; № 0004982309/0 від 31.08.2009р.

за участю представників сторін:

від позивачаШевченко Г.М. (довіреність від 19.05.2010р.)

від відповідача Мазніченко О.В. (довіреність від 11.12.2008р. №6225/9/10-130), Данільченко Р.М. (довіреність від 05.09.2008р. №3817/9/10-113) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Дестені»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень рішень №0004972309/0, №0004982309/0 від 31.08.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що не погоджується з висновком податкового органу про порушення товариством - пп. 1.20.1 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94 - ВР і 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 1.18 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ з придбання товару за ціною, що відрізняється від звичайної, вказує на неправомірне визначенням податковим органом звичайної ціни при здійсненні операцій з суборенди приміщення та купівлі - продажу шкіряного напівфабрикату «вет-блу»на підставі даних Держзовнішінформ №912/09-09 від 13.08.09р. та №906/08-09 від 12.08.09р. Крім того, позивач посилається на те, що в листі Держзовнішінформу йде мова про середню ціну, відтак чинні нормативно правові акти не ототожнюють поняття «звичайна ціна»та «середня ціна».

За таких обставин позивач вважає, визначена ним у договорах ціна є звичайною ціною, а, отже, позивачем правомірно та відповідно до вимог вказаного Закону сформовано податковий кредит сум ПДВ та визначено податок на прибуток.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1 357640 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 1473530 грн., у звязку з придбанням напівфабрикату шкур «вет-блу», а також здавання приміщення в суборенду придбанням напівфабрикату за договором купівлі-продажу №14/108 від 03.01.05р. за ціною договору, яка відрізняється від звичайної ціни більше ніж на двадцять відсотків. В звязку з чим відповідач вважає правомірним визначення податковихзобовязань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Дестені»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.07р. по 31.03.09р., за результатами якої було складено акт від 17.08.2009р. № 1492/2 09/32667072.

Актом перевірки встановлено порушення вимог - пп. 1.20.1 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94 - ВР і 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок прибуток у сумі 1 357 640 грн. - п. 1.18 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 473 530 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0004972309/0 від 31.08.2009р. яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2 210295,00 грн., в тому числі: 1 473 530,00 грн. основного платежу та 736 765,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- №0004982309/0 від 31.08.2009р. яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2 361 637,00 грн., в тому числі: 1 357 640,00 грн. основного платежу та 1 003 997,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про заниження податку на прибуток у сумі 1 357 640 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 1 473 530 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що позивачемпри визначенні податкового кредиту за вказані періоди було застосовано контрактну вартість за договором комісії №05/30-1 від 30.05.08р. щодо реалізації на експорт товару (шкіряний напівфабрикат «вет-блу»зі шкір ВРХ), яка за інформацією Держзовнішінформу відрізняється від звичайної ціни більше ніж на 20 відсотків.

Крім того, встановлено заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток внаслідок застосування контрактної ціни за договором суборенди №1/03-01-07/0 від 03.01.2007р., укладеного між ДП «Дестені»та ПП «Укун», яка за інформацією Держзовнішінформу відрізняється від звичайного рівня цін з оренди офісних приміщень, що здаються в центральних районах м. Києва у 2007-2008 р.р.

Як зазначено в акті перевірки, ДП «Дестені»укладено договір суборенди №1/03-01/07/0 від 03.01.2007р. з ПП «Укун». Згідно вищезазначеного договору суборенди ПП «Укун»орендує у ДП «Дестені» нежитлове приміщення площею 1 500 кв.м. за загальною ціною 10 000 грн. з ПДВ в місяць. ДП «Дестені»за період 2007-2008 p.p. щомісяця виписувало акти приймання - передачі виконаних робіт по суборенді приміщення ПП «Укун»на суму 8333,33 грн. та ПДВ в сумі 1666,67 грн. (акти приймання передачі виконаних робіт від 31.01.2007 p., від 28.02.2007 р, від 30.03.2007 p., від 30.04.2007 р. від 31.05.2007р., від 29.06.2007 p., від 31.07.2007 p., від 31.08.2007 p., від 28.09.2007 p., від 31.10.2007 p., від 30.11.2007p., від 31.12.2007 p., від 31.01.2008 р, від 29.02.2008 p., від 31.03.2008 р, від 30.04.2007р., від 31.05.2008 p., від 30.06.2008 p., від 31.07.2008 p., від 31.08.2008 p., від 30.09.2008р., від 31.10.2008 p., від 30.11.2008 p., 31.12.2008 p.).

При цьому, податковий орган посилається на дані Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ»(лист від 13.08.2009 року № 912/09-09), згідно якого при визначені рівня цін з оренди офісних приміщень, що здаються в центральних районах м. Києва у 2007-2008 p.p. відмічені наступні ціни (дол. США/м.кв.), а саме в 2007 р. - 35-40 дол. США/м.кв., 2008 р. - 35-50 дол. США/м.кв.

Таким чином, податковим органом зроблено розрахунок між договірною ціною та звичайною ціною по суборенді приміщення та встановлено порушення позивачем вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за 2007-2008 р.р на загальну суму 1055976,00 грн. та порушення вимог пп. 7.4.14, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено валові доходи за 207-2008 р.р. на загальну суму 5479898 грн.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при здійсненні операцій з придбання та поставки на експорт шкіряного напівфабрикату „ WET-BLUE " в межах договору комісії укладеного з ПП „Літокс" (код 34929977) за період: з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року встановлено :ДП «Дестені»укладено Договори Комісії від 30.05.2008 року № 05/30-1 згідно з якими ДП «Дестені»діє як Комітент і експортер, а резидент України, ПП «Літокс»(код 34929977) виступає Комісіонером і особою, відповідальною за фінансове врегулювання.

Згідно з умовами договорів комісії, Комітент (ДП «Дестені») доручає, а Комісіонер ПП «Літокс»зобов'язуються від свого імені та за рахунок Комітента здійснити реалізацію на експорт товару (шкіряний напівфабрикат „WET-BLUE" зі шкір ВРХ), який належить Комітенту на правах власності.

ДП «Дестені»в межах договорів комісії, укладених з ПП «Літокс» (код 34929977) було експортовано за межі митної території України шкіряного напівфабрикату „WET-BLUE" із шкір ВРХ сорту А В, розміром шкури понад 2,6 кв.м у кількості 41000 кг. на загальну суму 2879639,1 грн. по 70,23 грн. за 1кг. (в еквіваленті - 14,5 дол.США). Вищезазначений товар у кількості 41000 кг. було придбано у ПП „Кожпром"( код 35359289) за ціною 69,85 грн. за 1 кг. (податкові накладні № 12 від 30.05.2008 року на загальну суму 1676400,0 грн.( без ПДВ 1397000,0 грн.)в тому числі ГТДВ-279400 грн. та № 32 від 19.08.2008 року на загальну суму 1760220,0 грн.( без ПДВ 1466850,0 грн.)в тому числі ПДВ-293370 грн.)

За даними Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» (лист від 20.07.2009 року №7902/10/23-923, стосовно рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на хромовий напівфабрикат «Вет-блу») при експорті хромового напівфабрикату «Вет-блу»із шкір ВРХ розміром більше 2,6 кв.м. з України у 2008 році відмічені наступні ціни (дол.США/м.кв., на умовах поставки DAF- кордон України/ FCA-склад виробника): 1 гатунок - 25-30 дол. США/ м. кв.

Так податковим органом розраховано різницю між договірною ціною та звичайною ціною та зароблено висновок , що при формуванні податкового кредиту з ПДВ в травні та серпні 2008 року позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2008 року у розмірі 235830 грн. та серпні 2008 року у розмірі 224600 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та вважає доводи позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як свідчать обставини справи та акт перевірки, для зясування звичайної ціни на шкіряний напівфабрикат хромового дублення «вет-блу»та звичайної ціни на послуги оренди податковим органом було використано інформацію Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».

Так, Держзовнішінформ листом від 12.08.09р. №906/08-09 інформував, що середня ціна при експорті хромового напівфабрикату «вет-блу»шкір ВРХ з України в вересні 2008 року становила 2,2 3,4 дол. США за 1 кг в залежності від ґатунку. Крім того, в даному листі керівником департаменту Держзовнішінформу зазначено, що ціни на напівфабрикат «вет-блу»із сировини шкір ВРХ залежить від якісних характеристик та сортності, умов поставки та інших умов контракту.

В листі №912/09-09 від 13.08.2009р. Держзовнішінформ повідомив, що середній рівень цін з оренди офісних приміщень за конкретною адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3а, відсутній. Загальний рівень цін з оренди офісних приміщень, що здаються в оренду у центральних районах м. Києва нерезидентами України у 2007 році становив від 35-40 дол. США та у 2008 році від 35-50 дол. США за 1 м2 приміщень. Зазначений рівень залежить від стану та розташування приміщень, рівню інфраструктури тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що ДП «Дестені»операції з суборенди та купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату мало з резидентами України.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, субєкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється на основі «…. вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, остання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд".

Операції, які були проведені позивачем на підставі договору суборенди та контракту комісії з купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, а потім його експорту повністю відповідає визначенню господарська діяльність, яка наведена в пункті 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, оскільки в результаті цієї господарської операції позивачем отримало не тільки доход в грошовій формі, але й певну суму прибутку.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що передбачено частиною 1 ст. 632 ЦК України і відповідач згідно ЦК України не уповноважений встановлювати (визначати) ціну по виконаному договору по якому вона не є стороною чи зацікавленою особою.

Ціна по вказаних операціях здійснювалися по вільних цінах, що не суперечить Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанові КМ України № 817 від 10 червня 2006 р. «Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2006/07 маркетинговий рік», а як відомо згідно ч. 2 ст. 190 ГК України: вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання, без участі ДПІ.

В п. З статті 189 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Статтею 6 Закону України „Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 4 та 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачає повноваження в галузі встановлення цін належать Кабінету Міністрів України або за делегуванням його повноважень органами державного управління

Крім того, згідно з ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи:

- на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

- на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

- на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду...

Також, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що відповідно до п. 1.20.1 цього ж Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як було зазначено в акті про результати виїзної плановоїперевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якості доказу на обґрунтування рівня звичайної ціни, посилається на листи Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України №906/08-09 від 12.08.2009р. та №912/09-09 від 13.08.2009р.

Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків був створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» № 124/96 10 лютого 1996 року. Пункт 6 вищезазначеного Указу визначає, що на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що норми Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»не покладають на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України функції проводити оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України можна дійти висновку, що такими повноваженнями даний орган не наділений.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Стаття 71 вищезазначеного Кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що листи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України є єдиним доказом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при обґрунтуванні звичайної ціни, та з врахуванням наведених обставин і правових норм, суд вважає недоведеним податковим органом факту невідповідності цін за договорами суборенди та купівлі продажу напівфабрикату «вет-блу»рівню звичайних цін, в звязку з чим висновок про заниження податку на прибуток у сумі 1 357 640 грн. та заниження податок на додану вартість у сумі 1 473 530 грн. необґрунтований, а податкові повідомлення рішення №№0004972309/0, №0004982309/0 від 31.08.2009р. такими, що підлягають скасуванню.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення. За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дестені»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення №0004972309/0, №0004982309/0 від 31.08.2009р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя П.О. Григорович