Постанова № 11279680, 06.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2010 року 10:57 № 2а-1318/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Криченко Р.М.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Вікторія”

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 січня 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Вікторія” (далі по тексту позивач, ТОВ “Дніпро-Вікторія”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ “Дніпро-Вікторія” №0005942305/0 від 13 серпня 2008 року, видане на підставі Акта перевірки №26540673/2305/30407788 від 01 серпня 2008 року, за порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 15300,00 грн. згідно з пунктом 2 статті 17 Закону (з урахуванням уточнення позовних вимог від 20 травня 2010 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1318/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 березня 2010 року.

30 березня 2010 року розгляд справи відкладався на 20 травня 2010 року у звязку із неявкою позивача. 20 травня 2010 року оголошувалась перерва до 06 липня 2010 року на підставі клопотання позивача про перенесення розгляду справи. В судовому засіданні 06липня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, однак в судовому засіданні 20 травня 2010 року представником відповідача подано клопотання, в якому відповідач відповідно до вимог частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Дніпро-Вікторія” на підставі пропуску річного строку для звернення до адміністративного суду без поважних причин.

В судове засідання 06 липня 2010 року позивач явку своїх представників не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005942305/0, яким до ТОВ “Дніпро-Вікторія” за порушення пункту 1 та пункту 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на підставі пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15300,00 грн.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2008 року №0005942305/0 прийнято ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі акта перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності від 01 серпня 2008 року №26540673/2305/30407788 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки ТОВ “Дніпро-Вікторія” в порушення вимог пункту 1 та пункту 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в залі гральних автоматів, який належить позивачу та розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Бандери, 62/2, знаходиться 45 гральних автомати, на яких проводиться гра. Дані апарати підключені до електромережі. Оплата за надані послуги з гри проводиться готівкою безпосередньо оператору-касиру залу гральних автоматів. Зазначені гральні автомати не обладнані ані купюроприймачами, ані запамятовуючими пристроями та не переведені у фіскальний режим роботи. Крім того, гральні автомати в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг з грального бізнесу.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року №40/374 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №622/12496 гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі субєкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно з пунктами 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Абзацом 3 статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно пункту 4.4 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2000 року №614 реєстрація продажу товари (оплати послуги) через реєстратор розрахункових операцій проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через реєстратор розрахункових операцій, якщо данні про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” надає визначення розрахункових операцій, при виконанні яких застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим, але не містить визначення терміну “послуга”.

Вказаний термін визначено в Законі України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій, а отже, надання послуги невідємно повязано з продажем та купівлею в рамках торговельної операції.

Частиною першою статті 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельної діяльності, що здійснюється субєктами господарювання у сфері товарного обігу - це діяльність, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельна діяльність субєктів господарювання може здійснюватись в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених нормативно-правових актів, якщо субєкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то на такого субєкта поширюються положення цього Закону, а отже операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру тощо є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.

Зазначене підтверджується нормами Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року №494 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2003 року за №1016/8337, відповідно до пункту 5 якого, засвідчення прийняття ставок для участі в азартній грі, здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатись фізичною особою - гравцем до закінчення її участі в азартній грі.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №121 “Про переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У звязку з цим з 01 січня 2007 року у субєктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обовязок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 “Про переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” на Міністерство промислової політики покладено обовязок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року №430 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено компютерно-касову систему “Фіскал”, яка призначена лише для фіскалізації казино, залів гральних автоматів, торгівлі та послуг гральних закладів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року №581 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” розширено сферу застосування компютерно-касової системи “Фіскал”, зокрема на фіскалізацію гральних автоматів.

Таким чином, притягнення субєктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом, тобто з 10 вересня 2008 року.

Невиконання цього обовязку може бути підставою для накладення на субєкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою штрафні санкції встановлені пунктом 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до субєктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки, а саме станом на 01 серпня 2008 року, сфера застосування компютерно-касової системи “Фіскал” ще не поширювалась на фіскалізацію саме гральних автоматів, тобто на момент проведення перевірки позивач не мав обєктивної можливості забезпечити використання компютерно-касової системи “Фіскал”.

Таким чином, застосування відповідачем 13 серпня 2008 року на підставі пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення ним вимог пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що полягає у використанні позивачем 45 гральних автоматів не переведених у фіскальний режим роботи, які в автоматичному режимі не здійснювали реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг з грального бізнесу, є протиправним.

Посилання відповідача на пропуску позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду без поважних причин не приймаються Окружним адміністративним судом міста Києва до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність субєкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Вікторія” від 24 січня 2009 року №561/6/25-0415 на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2008 року №0005942305/0 лише 29 січня 2009 року, що підтверджується копією поштового конверту та копією журналу вхідної кореспонденції позивача, а подано адміністративний позов - 28 січня 2010 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2008 року №0005942305/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ “Дніпро-Вікторія” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Вікторія” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13серпня 2008 року №0005942305/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Вікторія” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко