Постанова № 11278694, 06.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 р. справа № 2а-18220/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивачаЗими Д.Л.,

представника відповідача Мезенцева В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, зобовязання зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

15.07.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, зобовязання зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року;

- зобовязати ДПІ у Київському районі м. Донецька зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.05.2010 позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу. 27.05.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом Закон №2181) та з підстав, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Не погоджуючись з невизнанням декларації, як податкової звітності, 28 травня 2010 року позивач повторно направив листа з декларацією з ПДВ за квітень 2010 року, але вона також прийнята не була.

Крім того, з аналогічних підстав не була визнана й податкова декларація за травень 2010 року.

Позивач вважає такі дії ДПІ у Київському районі м. Донецька протиправними з огляду на положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом Закон № 2181), яким передбачено вичерпний перелік випадків, коли податкова звітність не визнається, зокрема, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Крім того, аналогічні положення містяться у п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, подані позивачем, не були визнані ДПІ у Київському районі м. Донецька як податкова звітність, оскільки мала порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання, що унеможливлювало подальше відпрацювання цього документу та внесення змін до облікового рахунку підприємства. Вказані дії, на думку представника відповідача, повністю відповідають приписам Закону № 2181, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 04.06.1992, включено до ЄДРПОУ за № 13524199, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 744037, Довідкою з ЄДРПОУ. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 25.06.1992 за № 116, є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість.

17.05.2010 позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу.

27.05.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та з підстав, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Також, 17 червня 2010 року позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу.

18.06.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та у звязку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

15.07.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у судовому засіданні не довів у повному обсязі правомірності вчинених ним дій, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.1 пунктом 4.1 статті 4 цього Закону передбачено, що платник податків

самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Щодо податку на додану вартість нормативно-правовим актом, що регулює порядок її оформлення та подання, є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166).

Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 166, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

Підпунктом 4.1.5 пунктом 4.1 цього Порядку передбачено, що декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

За змістом абз. 1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем 17.05.2010, 17.06.2010 були надіслані рекомендованим листом на адресу ДПІ у Київському районі м. Донецька податкові декларації з ПДВ за квітень, травень 2010 року, що повністю відповідає наведеним вище вимогам законодавства. Однак, ДПІ у Київському районі м. Донецька вказані податкові декларації з ПДВ були не визнані як податкова звітність із посиланням на абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та порушення позивачем порядку заповнення, затвердженого наказом ДПА України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції, а саме: заповнення всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання. При цьому, у повідомленні не зазначено назву та дату прийняття нормативно-правового акту, порушення вимог якого було допущено позивачем.

Абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналогічні положення містить й п. 4.3 Порядку № 166.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 були затверджені Методичні рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом Методичні рекомендації), які носять обовязків характер для органів податкової служби.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Представник відповідача у судовому засіданні не підтвердив факту внесення до відповідної інформаційної бази ДПІ у Київському районі м. Донецька інформації про отримані відповідачем податкові декларації, не надав копії службових записок про передачу декларацій до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкової декларації.

Тобто у триденний термін від дня отримання звітності відповідачем не були вчинені дії, встановлені п. 4.5 Методичних рекомендацій.

До того ж, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невідповідності податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року, надісланих позивачем до ДПІ у Київському районі м. Донецька 17.05.2010, 17.06.2010, вимогам Порядку № 166, про які вказує відповідач у своїх повідомленнях від 21.05.2010 та 18.06.2010.

Таким чином, дії ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року є протиправними, і тому у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, яким закріплено обовязок прийняття податкової звітності саме за контролюючим органом, а також положення Методичних рекомендацій щодо порядку здійснення прийняття податкової звітності податковими органами. Суд вважає, що у даному випадку є неможливим зобовязання відповідача зареєструвати та прийняти податкову декларацію, оскільки обовязок прийняття таких декларацій та їх реєстрація вже закріплено за відповідачем вказаними нормами законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість поновлення порушеного права позивача шляхом зобовязання ДПІ у Київському районі м. Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року від ТОВ «Вітязь».

Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, зобовязання зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька по невизнанню податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, направлених товариством з обмеженою відповідальністю «Вітязь».

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття від товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 вересня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 11 вересня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.