Ухвала суду № 1127615, 23.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ вступна та резолютивна частини /

23 серпня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Юрченка В.В., Рибченка А.О.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

від позивача - Сухаревського В.М.

від відповідача - Костюк В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року по справі № 28/382 за позовом ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарською суду м. Києва від 20 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Костенко М.І.

______

Маринчак Н.Є.

______ Юрченко В.В. ______ Рибченко А.С.З оригіналом згідно. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Юрченка В.В., Рибченка А.О.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

від позивача - Сухаревського В.М.

від відповідача - Костюк В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року по справі № 28/382 за позовом ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року, позовні вимоги ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000742330/2 від 30.09.2004 року задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 04 травня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Судами встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ Київська поліграфічна фабрика «Зоря» за період з 01.04.2001р. по 31.12.2003р., ДПІ у Оболонському районі м. Києва було складено акт № 874-23-3-02470684 від 21.06.2004р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000742330/0 від 23.06.2004р. про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1249644,00 грн., у тому числі 875500,00 грн. основного платежу та 374144,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду в адміністративному порядку скарги позивача на зазначене повідомлення-рішення відповідачем винесено рішення № 16294/10/23-305 від 21.07.2004 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0000742330/0 від 23.06.2004 року залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742330/1 від 21.07.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку па прибуток у розмірі 1249644,00 грн., в т.ч. 875500,00 гри. основного платежу та 374144,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 4850/10/25-014 від 24.09.2004 року податкове повідомлення рішення № 0000742330/1 від 21.07.2004 скасовано в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, донарахованого в результаті неврахування перевіркою у складі валових витрат курсових різниць, нарахованих на заборгованість за поліграфічне обладнання та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742330/2 від 30.09.2004 року, яким позивачу згідно з абз. «б» пп.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ті. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 856684,00 грн., у тому числі 606640,00 грн. основного платежу та 250044,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В Акті перевірки від 21.06.2004 року відповідач вказує на наступні порушення позивачем:

- ст. 14 Закону України «Про плату за землю» та пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат віднесено зайво сплачений земельний податок у сумі 37457,00 грн.;

- пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивач завищив ліміт витрат на поліпшення основних фондів, що призвело до завищення валових витрат за 2003 рік на суму 42330 тис. грн.

- пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивач неправомірно нараховував амортизацію на несплачену частину вартості імпортованого обладнання, завищення амортизації склало 2803,4 тис. грн.

В результаті вказаних порушень відповідачем встановлено заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням № 0000742330/2 від 30.09.2004 року позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 606640,00 грн. основного платежу та застосовано фінансові санкції в сумі 250044,00 грн.

Щодо висновків акту перевірки про неправомірне нарахування ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» амортизації на несплачену частину вартості імпортованого обладнання, що призвело до завищення амортизації на 2803400,00 грн., суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, прийшов до правильного висновку, що оприбуткування основних фондів (поліграфічного обладнання), отриманих від нерезидента, та нарахування амортизації на їх вартість здійснено позивачем правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства, тому висновок відповідача, закріплений в акті перевірки є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ ««Зоря» (покупець) та фірмою «HeidelbergPringFinanceOsteuropaFmanzierungsvermittlungGmbH» - фірма «Гейдельберг», Відень, Австрія, (продавець), 25.01.2001 року було укладено контракт № 4057-К, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує машини, , обладнання, матеріали (товар) та ін. на умовах товарного кредиту терміном на 36 місяців від дати постачання. Вартість товару складає 1.807.335 EURO. Загальна вартість контракту з врахуванням відсотків складає 2.177.032 EURO. Товар залишається власністю продавця необмежено до повної сплати всієї суми.

Додатком № 1 до контракту встановлено план платежів, при цьому терміни сплати не зазначені.

Додатковою угодою № 2 від 08.10.2002 року до контракту № 4057-К від 25.01.2001 року визначено, що продавець здійснив поставку та остаточне введення товару в експлуатацію 15.06.2001 року. Продавець продає покупцю товар в розстрочку. Контрактна вартість товару складає суму 1.500.700 EURO. Загальна вартість контракту з врахуванням річних відсотків, що нараховуються з 15.10.2002,

складає 1.766.186,65 EURO. Загальну вартість контракту покупець сплачує щоквартально протягом 39 місяців з 15.10.2002 по 14.01.2006. Платежі покупця, перераховані на рахунок продавця до дати підписання цієї додаткової угоди, не можуть розглядатися в якості сплати сум, вказаних у даній угоді.

Додатком № 2/1 до додаткової угоди № 2 від 08.10.2002 до контракту № Додатком № 2/1 до додаткової угоди № 2 від 08.10.2002 до контракту № 4077-К встановлено план платежів (13 платежів з 14.01.2003 по 14.01.2006).

Відповідно до умов контрактів, згідно з вантажно-митними деклараціями ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» отримало від фірми «Гейдельберг» поліграфічне обладнання.

Згідно з актами від 05.06.2001 № 4057-К, від 11.06.2001 № 4057-К, від 15.06.2001 №4057-К, від 26.06.2001 № 4077-К отримане обладнання було введене в експлуатацію.

Відповідно до контрактів та актів введення в експлуатацію обладнання ВАГ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» були придбані основні засоби (фонди), а саме: пятифарбова офсетна друкувальна машина (вартість 8.685.425,71 грн.); проявочна машина (61.448,74 грн.); високошвидкісна різальна машина (500.137,23 грн.); фотонабірний автомат (615023,39 грн.); копіювальна рама (665.85,57грн.).

Відповідно до визначення, наведеним в п.п.8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Позивачем в червні 2001 року у бухгалтерському та податковому обліку вартість обладнання була включена до балансової вартості основних фондів ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» в загальній сумі 9.928.620,64 грн., що підтверджується головною книгою, оборотно-сальдовими відомостями по основних засобах, деклараціями про прибуток підприємства за півріччя 2001 року.

Відповідно до пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання.

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено вартість обладнання до балансової вартості основних фондів за ціною придбання що відповідає порядку збільшення балансової вартості основних фондів, закріпленого в пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю; первісна вартість об'єкта основних засобів складається, зокрема, із сум, що сплачують постачальникам активів.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» проводило визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань на балансову вартість основних засобів (фондів).

Підпунктом 8.1.1 та підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизація -це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є вартість основних засобів.

З огляду на зазначене, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства з питань оподаткування та бухгалтерського обліку оприбуткував на баланс підприємства як основні фонди поліграфічне обладнання, отримане від нерезидента фірми «Гейдельберг» за контрактами № 4057-КЮ та № 4077-К і нараховував на його вартість суми амортизаційних відрахувань.

Також обґрунтованим є висновок суду щодо відсутності підстав для кваліфікації проведених позивачем господарських операцій як торгівлі в розстрочку, оскільки відповідно до положень чинного законодавства за характером правовідносин з нерезидентом це є цивільно-правові відносини, що найбільше подібні до ознак договору фінансового лізингу.

Згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг- це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 3 зазначеного Закону, встановлює, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч.2 ст.8 цього Закону, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета договору лізингу, то право власності переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Амортизаційні відрахування на предмет лізингу, згідно із вимогами ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг», обчислюються відповідно до законодавства. Договором лізингу може бути передбачена прискорена амортизація предмета лізингу.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає вимогам чинного законодавства та спростовується встановленими обставинами справи.

Щодо висновку акту перевірки від 21.06.2003р. про невірне застосування позивачем в IIIта IVкварталах 2002 року норм щодо амортизації основних фондів, що призвело до завищення амортизації на 359 100,00 грн. та порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то такий висновок спростовується матеріалами справи, зокрема, як вбачається з декларації ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з податку на прибуток підприємства за півріччя 2003 року та пояснювальної записки, валові виграти позивача були уточнені на суми самостійно виявлених помилок при перерахуванні даних декларацій за 2002р. в декларації за півріччя 2003р., враховані суми завищення амортизації у IIIта IVкварталах 2002р.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» в 2003році до складу валових витрат віднесло витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що перевищує 10% балансової вартості всіх груп основних фондів станом на 01.01.2003р. є помилковим, оскільки позивачем здійснено оприбуткування основних фондів відповідно до норм діючого законодавства України.

Так, згідно з актом перевірки, фактичні витрати на поліпшення основних фондів за 2003р. склали 577,7 тис. грн. Сукупна балансова вартість основних фондів станом на 01.01.2003 року становить 8497,8 тис. грн.

Згідно із вимогами чинного законодавства, позивач мав право протягом звітного періоду віднести до валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі,

що не перевищує 10%сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

В 2003 році позивач мав право віднести до валових витрат суму 849,7 тис. грн. (8497 800,00 грн. х 10%). Фактично віднесено 577,7 тис. грн.

З огляду на зазначене, суди обгрунтовано прийшли до висновку про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і завищення ліміту витрат на поліпшення основних фондів та, відповідно, завищення валових витрат за 2003 рік на 423300,00 грн..

Щодо посилання податкової інспекції на порушення позивачем пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.1 п.5,3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - включення до складу валових витрат зайво сплаченого земельного податку у сумі 37457,00 гри. (чим завищено валові виграти в 11 півріччі 2002 p.), такий висновок не відповідає встановленим по справі обставинам.

Так, судами встановлено, що позивачем в липні 2002 року до статутного фонду дочірніх підприємств передано основні засоби групи І, розташовані на земельній ділянці загальною площею 19.589,5 кв. м.

Порядок нарахування та сплати земельного податку регулюється нормами Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до положень ст. 13 та ст.14 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Позивач мав у користуванні земельну ділянку площею 31.928,11 кв. м. на підставі рішення Мінського РВК від 06.07.1976 № 464, що підтверджується матеріалами справи.

Земельна ділянка площею 31.928,11 кв. м., що знаходиться в користуванні позивача, зареєстрована в державному земельному кадастрі під № 78214002.

У відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем самостійно обчислено суму земельного податку на 2002 рік станом на 1 січня та за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, подано Зведений розрахунок до ДПІ у Оболонському районі м. Києва відповідно до площі 31.928,11 кв. м.

Згідно з розрахунком, загальна сума нарахованого земельного податку склала 122 100,40 грн. Податковим органом загальна сума нарахованого земельного податку не змінена.

Згідно з положеннями ст.5, ст.14 та ст.15 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач.

По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по вул. Луговій, 1-а (кадастровий № 78214002) па підставі правовстановлюючих документів знаходилась у користуванні ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря».

В акті перевірки від 21.06.2004р. також відсутнє посилання на правовстановлюючі документи щодо права власності або права користування земельної ділянки будь-якими іншими юридичними або фізичними особами, окрім ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря».

За ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» в автоматизованій системі ПК «Кадастр» зареєстрована земельна ділянка по вул. Луговій, 1-а (кадастровий № 78214002) на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування. Площа зазначеної земельної ділянки

становила 31.928,11 кв. м., обліковувалась за позивачем з 12.12.2000 року по 17.04.2003 року, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 05.12.2005 № 07-05/35107.

Листом Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 25.10.2005 № 03-20/29870 позивача повідомлено, що для належного оформлення земельної ділянки у зв'язку з частковим відчуженням майна позивача слід замовити проведення робіт з інвентаризації земельної ділянки, розробити проект землевідведення та в установленому порядку передати до Головного управління для підготовки відповідного проекту рішення Київради.

Згідно з пп. 5.2.5 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових втрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) серед іншого належить плата (податок) за землю.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено конкретний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Вказана норма також не встановлює обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум сплачених податків.

Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.1 п.5,3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та правомірне включення ним до складу валових витрат зайво сплаченого земельного податку у сумі 37457,00 грн.

Щодо висновку ДПІ у Оболонському районі м. Києва, закріпленого в акті перевірки, про те, що в результаті порушень при визначенні сум валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, було встановлено заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток, в результаті чого: донараховано податку на прибуток в загальній сумі 875500,00 грн.; зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в загальній сумі 1320400,00 тис. грн., то, оскільки зведені дані, наведені в таблицях акта перевірки, не відповідають даним, які наводяться в тексті акту, а також даним відповідних джерел, такий висновок податкового органу правильно визнаний судами необґрунтованим.

З огляду на зазначене, висновок суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, про відсутність підстав для визначення Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва податкового зобов'язання позивачу по податку на прибуток у розмірі 606640,00 грн. основного платежу у зв'язку з відсутністю порушень з боку ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 250044,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Костенко М.І.

______

Маринчак Н.Є.

______ Юрченко В.В. ______ Рибченко А.С.З оригіналом згідно.