Ухвала суду № 11274965, 02.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. К-15425/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року

у справі №34/243пн

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мініметалургійний завод «Істіл»(Україна)

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Мініметалургійний завод «Істіл» (Україна) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про зобовязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, у розмірі 2332118,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року (суддя Кододова О.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Алєєва І.В., судді Величко Н.Л., Мясищев А.М.), позов задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивований неправомірністю дій відповідача, який зобовязаний був у строки, визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», надати компетентним органам висновок про відшкодування позивачеві сум податку на додану вартість за січень 2006 року.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по декларації за січень 2006 року, за наслідками якої складено акт від 20.04.2006 року №134/15-16-23/1-30479040 та підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 21471784,00 грн.

У звязку з тим, що підтверджена сума бюджетного відшкодування залишилася частково невідшкодованою, позивач звернувся з позовом до суду про зобовязання відповідача надати відповідний висновок про відшкодування бюджетної заборгованості, як це передбачено пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же підпунктами 7.7.4 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 27.11.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року у справі №34/243пн скасувати.

Провадження у справі закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМаринчак Н.Є. Острович С.Е. Усенко Є.А. Шипуліна Т.М.