Ухвала суду № 11274439, 02.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. К-9484/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року

у справі №34/286а

за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2005 року №0003462341/0/3876/51380, від 16.02.2006 року №0003462341/1/4094, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 638799,00 грн. основний платіж та 212933,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 23.12.2005 року №0003512341/0/3875/51348, від 16.02.2006 року №0003512341/1/4095, якими зменшено суму бюджетного відшкодування на 68721,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34360,50 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року (суддя Кододова О.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Алєєва І.В., судді Величко Н.Л., Мясищев А.М.), позов задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на включення сплаченої у звязку з придбанням товару суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками у ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Словянська обєднана державна податкова інспекція Донецької області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Веста»за квітень 2004 року. За результатами даної перевірки було складено акт від 21.12.2005 року №1145/23-2-25330750, яким встановлено факт непідтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентом позивача ТОВ «Веста», яке не знаходиться за юридичною адресою підприємства та задекларувало податкові зобовязання у сумі, меншій ніж суми податку, зазначені у податкових накладних, виписаних позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які встановили, що наведені обставини не можуть впливати на право платника податку сформувати податковий кредит та отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «Веста»товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року у справі №34/286а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМаринчак Н.Є. Острович С.Е. Усенко Є.А. Шипуліна Т.М.