Ухвала суду № 11274432, 02.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. К-15299/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим

від19.03.2006 р.

та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду

від15.06.2007 р.

у справі№2-16/1344-2007А

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод»

доДержавної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2006 р. (суддя В.А.Омельченко), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.С.Голик, судді: О.Г.Градова, О.В.Дугаренко), частково задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський хлібозавод»(далі позивач, ЗАТ «Бахчисарайський хлібозавод») до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач, ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим). Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.06.2006 р. в редакції від 14.09.2006 р. №0000641701/0 та від 14.09.2006 р. №0001301701/0. В частині стягнення моральної шкоди в позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень мотивований тим, що відповідачем, в порушення норм ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийняття своїх рішень.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями з підстав їх необґрунтованості, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечень на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надійшло.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., якою, крім інших, встановлено порушення позивачем пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 та ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-IV з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №889-IV), а саме занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік на загальну суму 5.430,07 грн..

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 01.06.2006 р. складено акт №128/27/32323024/23, на підставі якого 13.06.2006 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000641701/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 13.574,64 грн., в т.ч. 4.524,88 грн. основного платежу та 9.049,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, 14.09.2006 р. рішенням ДПА у Автономній Республіці Крим №2035/10/25-007 податкове повідомлення-рішення №0000641701/0 скасоване в частині донарахування позивачу основного податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 463,90 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 927,80 грн.. На підставі рішення ДПА у Автономній Республіці Крим №2035/10/25-007 відповідачем 14.09.2006 р. було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0001301701/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 12.182,94 грн., в т.ч. 4.060,98 грн. основного платежу та 8.121,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб стало ненарахування та неутримання останнім податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу у сумі 34.806,74 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за надання нею транспортних послуг підприємству відповідно до договору №13 від 01.01.2005 р., оскільки вона на момент отримання доходу від позивача не обліковувалась на жодній із діючих систем оподаткування та не подавала податкову звітність у 2, 3, 4 кварталах 2005 року.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України №889-IV, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Статтею 8 зазначеного Закону регламентується порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Посилання відповідача на неподання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 податкової звітності у 2, 3, 4 кварталах 2005 року, як на підставу для висновку про порушення позивачем вказаних норм Закону України №889-IV, правомірно відхилені попередніми судовими інстанціями, оскільки неподання податкової звітності одним субєктом підприємницької діяльності не може бути розцінено як порушення норм податкового законодавства іншим субєктом підприємницької діяльності.

Також обґрунтованими є доводи судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що здійснені позивачем перерахування грошових коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за надані нею транспорті послуги підприємству не можуть вважатися доходом у розумінні п.1.2 ст.1 Закону України №889-IV.

Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями встановлено факт реєстрації ОСОБА_6 як фізичної особи-підприємця, тобто як субєкта господарської діяльності, та факт прийняття її з 17.09.2004 р. ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим на облік як платника податків та враховуючи наявність у матеріалах справи декларацій про доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за 1, 2, 3 квартали 2005 року з відмітками про прийняття їх податковим органом, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність донарахування платнику податку податкових зобовязань.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання за основним платежем правомірно визнано судами попередніх інстанції необґрунтованим, відповідно скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності та незаконності донарахування позивачу податкових зобовязань, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями є цілком обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р. у справі №2-16/1344-2007А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007р. у справі №2-16/1344-2007А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Маринчак Н.Є. Острович С.Е. Усенко Є.А. Шипуліна Т.М.