Ухвала суду № 11274399, 02.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. К-10492/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Господарського суду Одеської області від 08.02.2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 року

у справі №13/407-06-13306А

за позовом Державної установи «Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державна установа «Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області»звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2006 року №00003713323/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 106025,85 грн., з яких 100977,00 грн. основний платіж та 5048,85 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Одеської області від 08.02.2007 року (суддя Панченко О.Л.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Бойко Л.І., Жукова А.М.), позов задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову мотивований правомірністю застосування позивачем як органом виконавчої влади податкової пільги, передбаченої пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак донарахування податкових зобовязань визнано незаконним.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вказуючи при цьому на те, що Закон України «Про карантин рослин»не визначає органи з карантину рослин органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, а операції з надання платних послуг спеціальними органами карантину рослин, у тому числі і інспекцією з карантину рослин області, не відповідають вимогам, виконання яких є обовязковим для застосування пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак послуги, як надаються позивачем, є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений в акті перевірки від 18.10.2006 року №430/13-32.3/00485227/31, про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач, донараховуючи податкові зобовязання, вказав, що позивач, визнавши себе органом виконавчої влади, неправомірно застосував пільгу, передбачену пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №5140, Державна установа «Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області»здійснює діяльність за КВЕД «регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності» та є центральним органом державного управління. Відповідно до Положення про Державну службу з карантину рослин України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 11.12.2003 року №439, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1244/8565, державні інспекції з карантину рослин областей входять до складу Державної служби з карантину рослин України, яка є органом, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин та керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про карантин рослин»державне управління у сфері карантину рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, органами Державної служби з карантину рослин України.

Правовий аналіз зазначених положень свідчить на користь висновку, що позивач здійснює державне управління у сфері карантину рослин, повноваженнями у цій сфері його наділила держава, а його діяльність має юридично-владний характер.

За наведених обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відповідність дій позивача вимогам пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставність донарахування підприємству податкових зобовязань з цього податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 08.02.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 року у справі №13/407-06-13306А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМаринчак Н.Є. Острович С.Е. Усенко Є.А. Шипуліна Т.М.