Ухвала суду № 11274396, 02.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. К-9559/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року

у справі №7/341-а

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу «Донбаспромелектромонтаж»звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2006 року №0000051742/0, від 16.03.2006 року №0000051742/1, від 09.06.2006 року №0000051742/2, від 27.07.2006 року №0000051742/3, від 20.01.2006 року №0000072342/0, від 16.03.2006 року №0000072342/1, від 09.06.2006 року №0000072342/2, від 24.07.2006 року №0000072342/3, від 21.01.2006 року №0000172342/0, від 16.03.2006 року №0000172342/1, від 09.06.2006 року №0000172342/2, від 24.07.2006 року №0000172342/3, від 21.01.2006 року №0000162342/0, від 16.03.2006 року №0000162342/1, від 09.06.2006 року №0000162342/2, від 24.07.2006 року №0000162342/3, від 21.01.2006 року №0000152342/0, від 16.03.2006 року №000152342/1, від 09.06.2006 року №0000152342/2, від 24.07.2006 року №0000152342/3 та визнання противоправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Постановою Господарського суду Донецької області від 16.01.2007 року (суддя Малашкевич С.А.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Алєєва І.В., судді Величко Н.Л., Мясищев А.М.), позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.01.2006 року №0000152342/0, від 16.03.2006 року №0000152342/1, від 09.06.2006 року №0000152342/2, від 24.07.2006 року №0000152342/3 про застосування штрафних санкцій у сумі 61857,27 грн.; від 21.01.2006 року №0000162342/0, від 16.03.2006 року №0000162342/1, від 09.06.2006 року №0000162342/2, від 24.07.2006 року №0000162342/3 про застосування штрафних санкцій у сумі 10020,10 грн.; від 21.01.2006 року №0000172342/0, від 16.03.2006 року №0000172342/1, №0000172342/2 від 09.06.2006 року, від 24.07.2006 року №0000172342/3 про застосування штрафних санкцій у сумі 2002,00 грн.; визнано неправомірними дії відповідача щодо проведення повторної перевірки Маріупольського СУ «Електромонтаж №415»АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж»з питання дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за період з жовтня 2002 року по квітень 2004 року та щодо повторного застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати цього податку за цей же період.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову мотивований тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не у спосіб, передбачений законами України, що зумовило прийняття незаконних рішень.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 16.01.2007 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки від 12.01.2006 року №20/23-6/01417067, про порушення товариством пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»внаслідок сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з жовтня 2002 року по квітень 2004 року з порушенням граничних строків, встановлених цим Законом, що і зумовило нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції, зважаючи на наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту камеральної перевірки з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання від 15.06.2004 року №325/15-1134 до Маріупольського СУ «Електромонтаж №415»АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж»податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2004 року №0003311540/0, №0003321540/0 та №0003331540/0 були застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання на загальну суму 79573,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2004 року №0003311540/0, №0003321540/0 та №0003331540/0, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками такого оскарження рішенням ДПІ у м. Маріуполі від 03.09.2004 року скарга позивача була задоволена на підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у звязку з ненаправленням платнику податків мотивованого рішення за скаргою платника. За наведених обставин скарга позивача вважається повністю задоволеною, а податкові повідомлення-рішення скасованими.

Зважаючи на те, що нарахування штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2004 року №0003311540/0, №0003321540/0 та №0003331540/0 здійснено за той же період, у межах якого вони були нараховані податковими повідомлення-рішеннями, що є предметом спору у даній справі, а приписами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачають можливості повторного притягнення платника податків до відповідальності за одне й те ж саме порушення, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року у справі №7/341-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМаринчак Н.Є. Острович С.Е. Усенко Є.А. Шипуліна Т.М.