Ухвала суду № 11273611, 05.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2010 р. м. КиївК-5801/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 22.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року по справі №3/405/06-АП за позовом ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.03.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була здійсненна виїзна планова перевірка ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.03.2006 р., за результатами якої складено акт №82/23-2/24911195 від 18.07.2006 р.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки та повернення понадто сплачених іноземної валюти, в результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону нараховано пеня на загальну суму 5181,30 грн.

Також, податковим органом нараховано пеню по іншим контрактам в сумі 1,44 та в сумі 305,12 грн., які позивачем не оскаржуються.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято рішення №0001022302/0 від 01.08.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 5487,86 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно контракту №НZL/ЕSЕ/07/02-04 від 16.02.2004 р. «Наzel UK Limited»(Великобританія) здійснено надання робіт по ремонту агрегатів на загальну суму 54647,00 дол. США, відповідно до актів виконаних робіт:

- №1 від 06.06.2005 р. на суму 5035,00 дол. США (граничний термін надходження виручки 04.09.2005 р.);

- б/н від 08.11.2005 р. на суму 17100,00 дол. США (граничний термін надходження виручки 06.02.2006 р.);

- б/н від 20.03.2006 р. на суму 23 692,00 дол. США (граничний термін надходження виручки 18.06.2006 р.);

- від 31.03.2006 р. на суму 8 820,00 дол. США (граничний термін надходження виручки 29.06.2006 р.).

Виручка в іноземній валюті за надані роботи ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»отримано на загальну суму 51797,00 дол. США що підтверджується такими меморіальними ордерами:

- №0709050906 від 08.09.2005 р. у сумі 5035,00 дол. США інвойс №03 від 19.08.05 р.;

- № 2501060124 від 25.01.2006 р. у сумі 14250,00 дол. США. інвойс №07 від 19.12.05 р.;

- №0606060605 від 06.06.2006 р. у сумі 32512,00 дол. США. інвойс №04 від 02.06.06 р.

Судами правильно зазначено, що спір між сторонами виник на підставі несвоєчасного надходження валютної виручки в сумі 2850,00 дол. США за вищевказаним Контрактом, у звязку з чим позивачу нараховано пеню у розмірі 5181,30 грн.

При цьому, податковим органом не враховано, а судами правильно встановлено, що за контрактом №НZL/ЕSЕ/05/02-04 від 16.02.2004 р. «Наzel UK Limited»(Великобританія) здійснено поставку запасних частин та агрегатів до вертольоту на загальну суму 7626,00 дол. США, хоча фактично нерезидентом було сплачено 9473,00 дол. США (залишок 1659,00 дол. США).

На підставі зазначеного, ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»в особі директора Подгорного Ю.Д. на адресу «Наzel UK Limited»(Великобританія) було надіслано лист №357/02-04 від 16.07.2004 р., в якому позивач просить суму 1659,00 дол. США, яка при розрахунку нерезидентом помилково зазначена в інвойсі №06 від 15.07.2004 р., направити по контракту №НZL/ЕSЕ/07/02-04 від 16.02.2004 р.

Листом №323-2/02-05 від 29.08.2005 р. нерезидент повідомив позивача про те, що погоджується з наявною передоплатою та пропозицією резидента зарахувати суму у розмірі 1659,00 дол. США по контракту №НZL/ЕSЕ/07/02-04 від 16.02.2004 р.

Вказана обставина не заперечується податковим органом, підтверджуються банківськими виписками від 17.06.2004 р., 16.07.2004 р. та іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно статті 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.4 згаданого вище Закону).

Сторонами по справі не заперечується, що на момент виникнення спірних правовідносин курс одного долара США прирівнювався, за валютним курсом Національного банку України, до 5,05 грн.

З врахування викладеного, суди попередніх інстанції правильно та обґрунтовано дійшли висновку, що факт прострочення валютної виручки у розмірі 1659,00 дол. США, як передплата нерезидентом по контракту №НZL/ЕSЕ/07/02-04 від 16.02.2004 р., та відповідно суми нарахованої пені у розмірі 3 016,07 грн., відсутній.

Таким чином, прийняте податковим органом рішення №0001022302/0 від 01.08.2006 р., в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 3016,07 грн., є незаконним.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанції відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частина 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 22.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена з підстав, в порядку і у строки, встановлені Главою 3 КАС України.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________А.І. Брайко

________М.І Костенко

________Н.Є. Маринчак

________А.О. Рибченко