Постанова № 11265858, 20.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р. Справа № 686-17/38/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю

представника позивача Агічеєва О.А.

представника відповідача Тур Н.І.

прокурора Сузий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської областi від 31.12.2009р. по справі№686-17/38/5018

за позовом Приватного підприємства "А.Дельвантеез" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа >

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомленнь-рішень ДПІ у м. Полтаві № 0000392301/0 та № 0000402301/0 від 28.01.2008 року. В обгрунтування заявлених вимог стверджував про наявність у нього підстав для віднесення до складу валових витрат вартості послуг, наданих ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4, субпідрядних робіт, виконаних ФО-П ОСОБА_5, тому донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Постановою господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 року були задоволені позовні вимоги приватного підприємства "А.Дельвантеез" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві в повному обсязі:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000392301/0 від 28.01.2008 року;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000402301/0 від 28.01.2008року;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства 'А.Дельвантеез" суму сплачених судових витрат у розмірі 3 (грн) грн. 40 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Цивільного кодексу України, стверджуючи про нікчемність укладеного позивачем договору переводу боргу.

Позивач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за висновками акту № 65/23-1/13946109 від 15.01.2008 року виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "А.Дельвантеез" за період з 01.10.2004 року по 01.07.2007 року, відповідачем стверджувалося про порушення вимог п. 5.1 ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України '"Про оподаткування прибутку підприємств".

Суть порушень податкового законодавства полягала у віднесенні до валових витрат підприємства:

- у 1 кварталі 2005 року вартості отриманих послуг по оцінці фінансово-економічного стану діяльності за 2004 рік в розмірі 24,0 тис. грн. від приватного підприємця ФО-П ОСОБА_3 ;

- у першому півріччі 2007 року вартості отриманих інформаційних та консультаційних послуг (щодо методів управління персоналом, як засобу впливу на колектив та окремих робітників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі функціонування організації; корпоративної культури, як важливої складової в управлінні персоналом; кадрової політики на підприємстві) від ФО-П ОСОБА_4 на суму 125.3тис. грн.;

- вартості отриманих субпідрядних робіт від ФО-П ОСОБА_5 на суму 3045,7 тис. грн.

На думку відповідача, такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки первинні бухгалтерські документи, що засвідчують виконання таких послуг, не доводять їх пов'язаність і вплив на господарську діяльність підприємства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 28.01.2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0 про визначення податкового зобовязання позивачу зі сплати податку на прибуток на загальну суму 1312922,75 грн. (за основним платежем 642156,5 грн. та штрафними санкціями 670766,25 грн.), а також податкове повідомлення рішення № 0000402301/0 про визначення податкового зобовязання за податок на додану вартість на загальну суму 7197 грн. (за основним платежем 4798 грн. та штрафними санкціями 2399 грн.).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, виходив з того, що наявні документи у справі достовірно відображують факти та обсяг понесених позивачем витрат, тому донарахування за цими господарськими операціями податкових зобов'язань є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин вимог податкового законодавства України.

За змістом пункту 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1. повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи повязані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону №334/94-ВР.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій щодо отриманих послуг та їх безпосереднє використання у власній господарській діяльності.

Відповідність складених позивачем документів правилам ведення бухгалтерського обліку щодо понесених ним витрат підтверджується висновком № 7379 від 10.09.2009 року судово-економічної експертизи, проведеної старшим науковим співробітником Хомутенко О.В. лабораторії судових економічних досліджень ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_7.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості робіт отриманих від ФО-П ОСОБА_5 в сумі 3045,7 тис. грн.

В ході судового розгляду було встановлено, що між позивачем та ФО-П ОСОБА_5 було укладені договори № 15 від 08.02.2006 року, № 4 від 03.01.2004 року, № 4 від 03.02.2004 року, № 4 від 03.02.2005 року, № 32 від 30.03.2007 року, № 25 від 18.05.2007 року та додаткові угоди до них на виконання значного обсягу будівельних робіт.

Відповідач вважає, що у справі відсутні належні докази на підтвердження реальності виконаних ФО-П ОСОБА_5 будівельних робіт, з огляду на відсутність довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 та відсутність інформації щодо вартості матеріалів, виробів, конструкцій, заробітної плати, та інших витрат, понесених субпідрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Згідно спільного Наказу Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" було затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Згідно наказу було поширено дію типових форм:

- N КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;

- N КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Таким чином, ведення типової форми N КБ-2в є обовязковим лише у випадку залучення бюджетних коштів або коштів державних підприємств, що не стосується всіх випадків взаємовідносин між позивачем та ФО-П ОСОБА_5 (взагалі не досліджувалося відповідачем). Форма № КБ-3 є обов'язковою для ведення для підрядних (між позивачем та замовниками), а не субпідрядних робіт (між позивачем та ФО-П ОСОБА_5).

Позивачем на підтвердження реальності виконаних будівельних робіт було надано акти виконаних субпідрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, складених ним (як генпідрядником) з замовниками. При співставленні робіт, виконаних субпідрядником ПП ОСОБА_5 на адресу генпідрядника ПП «А.Дельвантеез» та робіт, виконаних генпідрядником ПП «А.Дельвантеез» на адресу замовників, була встановлена їх відповідність (що підтверджується висновками судово-економічної експертизи).

Відповідно до акту перевірки вбачається, що відповідачем взагалі не досліджувалося питання фактичної наявності здійснених будівельних робіт (що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні). Свої висновки про формальний характер господарських операцій з ФО-П ОСОБА_5 відповідач грунтує на тому, що в останнього були відсутні наймані працівники та документи, які підтверджують придбання матеріалів.

Разом з тим, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, суду було надано копію ліцензії ФО-П ОСОБА_5 на право здійснення широкого спектру будівельної діяльності, наявність якої гарантує виконання ФО-П ОСОБА_5 відповідних ліцензійних умов для отримання такої ліцензії (в тому числі щодо наявності кваліфікованих працівників та необхідних умов для здійснення будівельної діяльності).

Крім цього, відповідачем не заперечується фактична наявність виконаних будівельних робіт, які були предметом укладених угод між позивачем та ФО-П ОСОБА_5 Доказів виконання таких робіт за рахунок та силами іншої особи, ніж ФО-П ОСОБА_5, відповідачем не надано.

Щодо взаємовідносин з підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідач стверджує про відсутність документів, які б підтверджували фактичне надання такими контрагентами позивача послуг та їх фактичне використання позивачем у власній господарській діяльності.

Проте, діючим податковим законодавством право на формування податкового кредиту за отриманими послугами по оцінці фінансово економічного стану діяльності, інформаційними та консультаційними послугами з питань методів управління персоналом не поставлено у залежність від наявності певних документів у формі таблиць, планів, графіків, журналів навчань, тощо.

Фактичне виконання умов укладеного між позивачем та підприємцем ОСОБА_3 договору № 04/01 від 01.01.2005 року по наданню послуг по оцінці фінансово економічного стану діяльності позивача за 2004 підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 07.02.2005р.№ 01/01. Сам звіт ФО-П ОСОБА_3 не зберігся, але позивач стверджує про фактичне його використання у власній господарській діяльності, про що свідчать позитивна зміна показників фінансового стану підприємства у наступному році. Необхідність отримання таких послуг зумовлювалася обєктивними причинами: виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству (оскільки діяльність підприємства була збиткова); здійснення аналізу для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва (напрямки та методи планування прибутковості).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо фактичного отримання позивачем послуг по оцінці фінансово економічного стану діяльності позивача за 2004 рік та їх використання у господарській діяльності, зважаючи на наявність первинних документів бухгалтерського обліку (акти прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення про перерахунок сум на надані послуги, податкові накладні) та фактичні обставини справи. Зокрема, як свідчать матеріали справи, найголовнішою темою дослідження діяльності позивача було наявність збитковості підприємства у 2004 році на суму 98084 грн., але в 2005 році (після отримання послуг від ФО-П ОСОБА_3 та за їх допомогою) результат господарсько-фінансової діяльності позивача був позитивним прибуток на суму 1004344 грн.

При вирішенні справи колегія суддів бере до уваги пояснення позивача щодо напрямків здійсненої ФО-П ОСОБА_3 оцінки фінансового стану підприємства: аналіз прибуткової частини балансу, аналіз витратної частини балансу, вплив управлінської структури підприємства на фінансовий результат діяльності, аналіз системи встановлення цін на послуги, аналіз прибутковості робіт, що виконуються в інших регіонах України, аналіз впливу умов укладення договорів на результат господарської діяльності, пошук внутрішніх резервів для збільшення прибутковості.

В результаті отриманих послуг позивачем було прийнято рішення про: необхідність розробки нової компютерної програми управлінського блоку, що дозволяє оперативну діагностику, контроль, планування; налагодження системи складського обліку для зменшення вартості товарних запасів на складах (залишок товарних запасів на кінець 2004 року складає 457131,83 грн., а в 2005 році 343934,79 грн.); введення нової управлінської структури «Управління проектами», за допомогою якої централізувалися інформаційні потоки проведення будівельних робіт по договорах підряду, що привело до оптимізації термінів і якості проведення робіт; корегування системи ціноутворення будівельних робіт (врахування накладних витрат у залежності від завантаження підприємства роботою); планування діяльності підприємства за обємами будівельно-монтажних робіт; введення нового тексту договорів підряду на капітальне будівництво з урахуванням збільшення відповідальності замовника за порушення договірних зобовязань; придбання автомобільного крану вантажопідйомністю 16 тон та автомобіля, що знизило вартість будівельних робіт (відсутність найманих машин); зміну менеджера у м. Харкові та подальше закриття представництва; активізування роботи в м. Кременчуці; розміщення вільних коштів на депозитах в банківських установах (у 2005 році такий дохід склав 30004,29 грн.).

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про безпосереднє використання позивачем наданих ФО-П ОСОБА_3 послуг у власній господарській діяльності, що призвело до очікуваного економічного ефекту внаслідок реалізованих рекомендацій щодо господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення господарських відносин з ФО-П ОСОБА_3) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зважаючи на фактичне отримання та використання у власній господарській діяльності послуг ФО-П ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі отриманої від контрагента податкової накладної від № 1 від 07.02.2005 року. Будь-яких вад зазначеної податкової накладної не встановлено, оскільки вона оформлена відповідно до вимог діючого податкового законодавства та видана платником податку на додану вартість.

Відповідно до укладених договорів № 02 від 02.02.2006 року та № 1 від 02.03.2007 року з ФО-П ОСОБА_4, позивачем було отримано інформаційні та консультаційні послуги з питань методів управління персоналом, як засобах впливу на колектив та окремих робітників з метою здійснення координації їх діяльності; корпоративної культури, як важливої складової в управлінні персоналом; кадрової політики на підприємстві.

Фактичне отримання послуг на загальну суму 125 316, 5 грн. підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 01.03.2007 року № ОТ-002 на суму 74000 (без ПДВ) та від 30.06.2007 №1 на суму 51316,5 грн. (без ПДВ), а також здійсненими безготівковими розрахунками між сторонами (копії платіжних доручень та виписок з банку). Відповідність відображення здійснених господарських операцій фактичним обставинам справи підтверджується актом № 182/1703/2750515281/25/ДНК від 08.10.2008 року виїзної планової документальної перевірки ФО-П ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р.

На підтвердження використання результатів цих робіт у власній господарській діяльності позивачем надано копії наказів щодо обовязкової участі працівників підприємства на семінарах, матеріали семінарів, а також матеріали анкетування працівників підприємства.

Таким чином, понесені позивачем витрати стосуються консультацій з питань кадрової політики та методів управління персоналом, тобто є витратами, пов'язаними з організацією виробництва. Тому віднесення таких витрат до складу валових витрат прямо передбачене пунктом 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не підпадає під ознаки обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Додатково колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування позивачем безпосереднього звязку здійснених ним витрат саме у звязку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Зважаючи на відсутність обмежень щодо віднесення отриманих позивачем витрат до складу валових, зазначених у п.п. 5.3 5.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається, що такі витрати є прямо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (відповідно до вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно застосовані норми матеріального права, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Разом з тим, при перегляді судового рішення колегією суддів були виявлені грубі порушення норм процесуального права, які є самостійною підставою для скасування судового рішення, з огляду на порушення вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України щодо фіксування судового засідання технічними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були проведені судові засідання без застосування звукозаписувального технічного засобу та без ведення журналу судового засідання, що є обовязковою умовою здійснення адміністративного судочинства, як гарантії дотримання принципу гласності та відкритості адміністративного процесу (ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, зважаючи на відсутність офіційного запису судового засідання, прийняте судове рішення за таким судовим процесом не може вважатися законним, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 31.12.2009р. по справі№686-17/38/5018 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000392301/0 та № 0000402301/0 від 28.01.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "А.Дельвантеез" судові витраті у розмірі 3 (грн) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.04.2010 р.