Ухвала суду № 11263386, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9963/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменка В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 5.11.2009 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Енерготрейд»до ДПІ у Подільському районі м. Києва

- про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача: від 1.07.2009 року №0000322310/0, №0000332310/0 та від 24.07.2009 року №0000322310/1 та №0000332310/1; визнати нечинними рішення податкового органу від 23.07.2009 року №17451/10/25-007 та №17452/10/25-007 про результати розгляду первинних скарг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.11.2009 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з»ясування ним усіх обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.04.2009 року по 11.06.2009 року працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 18.06.2009 року №106/23-604/21691391.

Згідно висновків даного акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, занижено податок на прибуток на загальну суму 687856 грн. та занижено ПДВ (з урахуванням від»ємного значення попереднього періоду) на загальну суму 623524.

На підставі вищевказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень вимог податкового законодавства податковий орган 1.07.2009 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0000322310/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на прибуток на суму 1012544 грн. (687856 грн. за основним платежем та 324688 грн. по штрафним санкціям); №0000322310/0 про визначення податкового зобов»язання по податку на додану вартість у розмірі 935286 грн., з яких: 623524 грн. за основним платежем та 311762 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

За результатами адміністративного оскарження платником податку даних податкових повідомлень-рішень, податковий орган 23.07.2009 року прийняв рішення про результати розгляду первинних скарг позивача №17451/10/25-007, №17452/10/25-007 та 24.07.2009 року виніс аналогічні за змістом попередніх податкові повідомлення-рішення №0000322310/1 та №0000332310/1.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень позивачем вимог податкового законодавства, необхідності визначення останньому податкових зобов»язань по податку на прибуток та ПДВ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ґрунтуються на тому, що договір №2/30, укладений між позивачем та ТОВ «УБТК «Фаетон», агентська угода від 25.12.2007 року, договір №2/17/2 від 25.06.2007 року, агентська угода №2/27 від 29.08.2006 року (з обов»язковими додатками до них) є нікчемними та недійсними (укладений за відсутності наміру у ТОВ «УБТК «Фаєтон»створення правових наслідків). Податкові накладні, видані ТОВ «УБТК «Фаєтон»на загальну суму 623524 грн. не можуть враховуватись позивачем в податковому обліку, з огляду на нікчемність укладених між ним та даним підприємством договорів та недійсності усіх податкових накладних, виданих за таким договором. Враховуючи наведене, податковий орган прийшов до висновку про відсутність фактичного надходження до бюджету сум ПДВ, як підстави для формування податкового кредиту. Крім того, послався на те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства безпідставно відніс до складу валових витрат суму 2751421 грн., оскільки такі витрати не підтверджені відповідними первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Визначення податкових зобов»язань платнику податків з винесенням відповідних податкових повідомлень-рішень на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про нікчемність та недійсність укладених платником угод, за відсутністю належних та допустимих доказів, що підтверджують такі обставини, чинним законодавством не передбачена.

Висновки органу державної податкової служби щодо нікчемності та недійсності укладених позивачем з ТОВ «УБТК «Фаєтон»угод ґрунтуються на суб»єктивній думці його працівників, які проводили перевірку позивача, та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку вказаним обставинам та наданим сторонами доказам, при цьому, аргументовано обґрунтував свою позицію з посиланням на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Податковий орган виніс оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Фактично перевищив надані йому Законом повноваження, визначивши позивачу податкові зобов»язання на основі власних висновків щодо недійсності укладених останнім правочинів та усіх документів до них. Рішення відповідача про розгляд первинних скарг позивача безпідставні та необґрунтовані, оскільки грунтуються на хибних висновках щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірність дій щодо проведення перевірки позивача та прийнятих ним рішень, його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.11.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: