Ухвала суду № 11263383, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10423/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменка В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ВАТ «Рекламний комбінат»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року по адміністративній справі за позовом ВАТ «Рекламний комбінат»до ДПІ у м. Чернігові

- про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2009 року №0002192320/3 про визначення податкового зобов»язання по ПДВ на суму 42126 грн. за основним платежем та 21063 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.11.2008 року по 28.11.2008 року працівниками органу державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.10.2006 року по 30.09.2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 3.12.2008 року №890/23/14232168, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником занижено ПДВ на суму 50627 грн.

На підставі даного акту та виявленого в ході проведення перевірки порушення податковий орган 15.12.2008 року виніс податкове повідомлення-рішення №0005312320/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму 75941 грн., з яких 50627 грн. за основним платежем та 25314 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

За результатами адміністративного оскарження платником вказаного рішення податкового органу, останнім 20.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №000219232/3, про визначення податкового зобов»язання по ПДВ на суму 63189 грн. (42126 грн. за основним платежем та 21063 грн. по штрафним санкціям).

Висновки податкового органу щодо виявленого порушення ґрунтуються на тому, що придбані позивачем автомобілі у перевіряємому періоді не зберігалися на складі з метою подальшої реалізації, а використовувалися у господарській діяльності підприємства у якості автотранспорту як засоби пересування, у зв»язку із чим, суми податку, сплачені за придбання таких автомобілів не включаються до складу податкового кредиту, а відносяться до складу валових витрат. Враховуючи наведене, ПДВ нарахований та сплачений митним органам у розмірі 42126 грн. безпідставно віднесений позивачем до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо встановленого завищення позивачем податкового кредиту та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Використання позивачем придбаних автомобілів у власній господарській діяльності у якості автотранспорту підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

За умов використання даних автомобілів у господарській діяльності підприємства, останні відносяться до основних фондів. Суми ПДВ, сплачені за придбання таких автомобілів не включаються до складу податкового кредиту, а відносяться до складу валових витрат підприємства.

Включивши суми ПДВ, сплачені митному органу у зв»язку з придбанням автомобілів, до податкового кредиту, позивач завищив останній та порушив пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своєї позиції позивачем не надано суду належних та допустимих доказів.

При цьому, доводи податкового органу щодо використання придбаних позивачем автомобілів у власній господарській діяльності вбачаються обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи та ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об»єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Правомірність визначення податковим органом податкового зобов»язання позивачу по ПДВ підтверджуються зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, на які посилається відповідач.

Завищення суми податкового кредиту підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, обґрунтованість яких позивач не спростував в ході розгляду справи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ВАТ «Рекламний комбінат»залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: