Постанова № 11263381, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 29/692-33/157-11/224-А Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О. Суддя-доповідач: Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ в Солом»янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18.07.2007 року по адміністративній справі за позовом компанії «Сингента Лімітед»до ДПІ в Солом»янському районі м. Києва, третя особа: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

- про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсним податкові повідомлення-рішення відповідача від 3.06.2003 року №000062/23-311/0, від 15.08.2003 року №0000622303/1, першу податкову вимогу від 4.11.2003 року №1/5849 в частині вимоги сплатити податковий борг по податку на прибуток в сумі 4287410 грн., другу податкову вимогу від 17.02.2004 року №2/517 в частині вимоги сплатити податковий борг по податку на прибуток в сумі 4287410 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.07.2007 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з»ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, пояснення експерта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.04.2003 року по 29.05.2003 року працівниками податкового органу була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 29.02.2000 року по 1.05.2003 року, за результатами проведення якої складений акт від 30.05.2003 року №57/23-311/21703958.

Згідно висновків вказаного акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв»язку із чим позивачу донараховано податок на прибуток на суму 3272500 грн.

На підставі даного акту перевірки та встановленого в ході її проведення порушення податковий орган 3.06.2003 року виніс податкове повідомлення-рішення №000062/23-311/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання за платежем податок на прибуток на суму 6545000 грн. (3272500 грн. за основним платежем та 3272500 грн. по штрафним санкціям).

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаного рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2003 року №00000622303/1, яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 4291310 грн., з яких: 3272500 грн. основного платежу та 1018810 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

4.11.2003 року відповідач виніс першу податкову вимогу №1/5849 на загальну суму 5594310,29 грн., з яких: 3272600 грн. основного платежу по податку на прибуток, 1014910 грн. штрафні санкції з податку на прибуток, 1306900,29 грн. основний платіж по ПДВ та 238551,29 грн. штрафним санкціям по ПДВ.

17.02.2004 року відповідач виніс другу податкову вимогу №2/517 на суму 8024115,41 грн., з яких: платіж по податку на прибуток 4082435,04 грн., штрафні санкції по даному платежу 2634780,08 грн., платіж по ПДВ 1068349 грн. та штрафні санкції на суму 238551,29 грн.

Висновки податкового органу щодо виявленого в ході перевірки порушення ґрунтуються на тому, що позивач не включив до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів від підприємств резидентів, які є його боржниками, при відсутності підтвердження в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості таких контрагентів. Не включив до валового доходу за 4 кв.2002 року вартість переданих векселів у сумі 1900000 по бартерній операції. У зв»язку із чим занизив показники валового доходу. Крім того, на думку податкового органу позивач безпідставно включив вартість безоплатно отриманого товару до складу валових витрат, що призвело до завищення останніх.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та вважає, що суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність на території України від імені Компанії «Сингента Лімітед»(Англія). Отримує кошти у національній валюті за контрактами, укладеними з резидентами та перераховує іноземну валюту на рахунок юридичної особи-нерезидента.

Позивач отримував товар від резидентів за контрактами купівлі-продажу. Вказані резиденти мали заборгованість перед фірмою-нерезидентом за іншими контрактами. У зв»язку з наявністю у представництва заборгованості перед резидентами, сторони здійснили погашення взаємної заборгованості, про що склали відповідні акти взаємозаліку. Отриманий товар представництво реалізувало, а виручку перерахувало на користь фірми-нерезидента. Метою вказаних операцій було погашення заборгованості підприємств-резидентів перед компанією-нерезидентом. На підставі складених від імені фірми актів взаємозаліку представництво фактично зняло з себе зобов»язання по погашенню заборгованості.

Пунктом 1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з п.13.2 вказаного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Виходячи з положень ч.1 ст.7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року, прибуток позивача, отриманий по правовідносинам з купівлі продажу ТМЦ має оподатковуватись на території України.

Відповідно до п.1.23 Закону, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно пп.4.16 п.4.1 ст.4 Закону, валовий дохід включає доход доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п.5.1 ст.5 Закону).

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності у нього права вимоги до контрагентів, з якими мали місце правовідносини по купівлі-продажу ТМЦ в рахунок погашення заборгованості перед ним.

Документи, які б підтверджували дійсну передачу ТМЦ від позивача до контрагентів-резидентів в матеріалах справи відсутні, тому висновки суду першої інстанції про доведеність заборгованості підприємств-резидентів перед позивачем не відповідає фактичним обставинам та є помилковим.

Наявність дебіторської заборгованості позивача не доведена останнім в ході розгляду справи, тому вбачаються обґрунтованими висновки податкового органу, що ТМЦ, отримані представництвом від контрагентів-резидентів без належної компенсації, є безоплатно наданими товарами та віднесенню до валових витрат не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на включення сум зазначених витрат до складу валових за правилами пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі висновки не підтверджуються належною доказовою базою та не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Висновки податкового органу щодо безоплатності отримання позивачем товарів обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані позивачем.

Висновки податкового органу щодо не включення до валового доходу за 4 кв. 2002 року вартості переданих векселів у сумі 1900000 по бартерній операції та порушення позивачем пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону, визначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Враховуючи положення вищевказаних норм та фактичні обставини справи, вартість отриманих позивачем підлягає віднесенню до складу валових доходів.

В силу зазначених вище обставин донарахування позивачу податкових зобов»язань по податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій вбачається обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному та об»єктивному правовому аналізі фактичних обставин та зібраних по справі доказів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, не повно встановив обставини справи, не вірно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального права.

Податковий орган, як суб»єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень, його позиція ґрунтується вірному трактуванні норм матеріального права та узгоджується з фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджуються зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині постанови.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ДПІ в Солом»янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 18.07.2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити компанії «Сингента Лімітед»в задоволенні позову до ДПІ в Солом»янському районі м. Києва, третя особа: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: