Ухвала суду № 11263379, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/573 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменка В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2009 року по адміністративній справі за позовом ПП «Каскад»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

- про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 8.11.2005 року №000252309/1 та рішення від 7.11.2005 року №13216/10/25-006 про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2009 року вказаний позов задоволений частково визнано протиправним та скасовано оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2005 року працівниками органу державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 1.09.2004 року по 31.11.2004 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 19.08.2005 року №197-23/09-30967846, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником завищено від»ємне значення по ПДВ на загальну суму 1947150 грн.

На підставі даного акту та виявленого в ході проведення перевірки порушення податковий орган 19.08.2005 року виніс податкове повідомлення-рішення №000252309/0, згідно із яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1947150 грн.

За результатами адміністративного оскарження платником вказаного рішення податкового органу, останнім 7.11.2007 року прийнято рішення №13216/10/25006, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 року в частині за вересень 663784 грн. та жовтень 943658 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

8.11.2005 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №000252309/1, згідно з яким встановив завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 339708 грн.

Висновки податкового органу щодо виявленого порушення ґрунтуються на тому, що при здійсненні купівлі продукції у ПП «Севмет»позивач не в повному обсязі розрахувався з постачальником за відвантажений товар, не виконав вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв»язку із чим, на думку податкового органу сума ПДВ у розмірі 339708 грн. заявлена платником до відшкодування не може бути підтверджена і право на таке відшкодування не доведено.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо встановленого порушення та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону)

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку. (п.8.2 ст.8 Закону)

Відповідно до п.8.4 ст.8 Закону України «Про ПДВ»експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів поставки товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору від 2.01.2003 року №21/4-ПЛ позивач за поставлений ПП «Агіка»товар (металобрухт) сплатив у жовтні 2004 року 3333600 грн., в т.ч. ПДВ на суму 555600 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.10.2004 року №№165,169. В листопаді 2004 року ним сплачено 6369193,46 грн. (ПДВ на суму 1061532,24 грн., відповідно до платіжних доручень від 13.12.2004 року №№226,228,229,230.

16.11.2004 року та 17.12.2004 року позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкові декларації по ПДВ, в яких задекларував до відшкодування за результатами звітного місяця відповідно 1182056 та 109900 грн.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування підтверджується первинними бухгалтерськими документами договорами, податковими накладними, прибутковими накладними, платіжними дорученнями, вантажно-митними деклараціями, книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), обліково-сальдовими відомостями по рахункам.

При цьому, податковий орган не довів суду обґрунтованість своїх висновків щодо завищення позивачем від»ємного значення з ПДВ на загальну суму ПДВ 339708 грн. та не підтвердив свою позицію належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи та ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об»єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Протиправність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення підтверджується зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, на які посилається позивач.

Факту завищення позивачем від»ємного значення з ПДВ не вбачається.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: