Ухвала суду № 11263372, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 17/92 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ТОВ «Фармасвіт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1.10.2009 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Фармасвіт»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва

- про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.11.2008 року №0007892312/0 яким йому визначено суму податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму 8174206,30 грн., з яких 6287851 грн. за основним платежем та 1886355,30 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1.10.2009 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з»явилися, про день час місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв»язку із чим, колегія суддів, відповідно до ст.197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 3.11.2008 року по 4.11.2008 року працівниками органу державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів ПДВ за період з 1.08.2008 року по 31.08.2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 5.11.2008 року №2647/23-12/34821756, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником занижено ПДВ на суму 6287851 грн.

На підставі даного акту та виявленого в ході проведення перевірки порушення податковий орган 18.11.2008 року виніс податкове повідомлення-рішення №0007892312/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму 8174206,30 грн., з яких 6287851 грн. за основним платежем та 1886355,30 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям.

За результатами адміністративного оскарження платником вказаного рішення податкового органу, останнім винесені аналогічні за змістом оскаржуваному податкові повідомлення-рішення від 4.10.2006 року №0006322309/1, від 15.12.2006 року №0006322309/2, від 20.02.2007 року №0006322307/3.

Висновки податкового органу щодо заниження платником суми ПДВ ґрунтуються на тому, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ за серпень 2008 року на 6287851 грн., оскільки його операції з ТОВ «Інтертраст-Юніон»за липень серпень 2007 року є фіктивними в силу відсутності фактичного придбання позивачем товарів, не ведення ним фінансово-господарської діяльності та визнання ТОВ «Інтертраст-Юніон»банкрутом. Крім того, податковий орган посилається на те, що вказане товариство не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, кількість працюючих 1 особа, основні засоби відсутні, до податкових органів не звітує, свідоцтво платника ПДВ анульовано з 15.02.2008 року, що на думку відповідача, свідчить про відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов»язань. Безтоварна господарська операція, в результаті якої виникає можливість відшкодування ПДВ з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та є такою, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемною, у зв»язку із чим, позивач не мав права відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо встановленого завищення позивачем податкового кредиту та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена податковим органом відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наявності законних приводів і підстав для її проведення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

До складу податкового кредиту можуть відноситись лише суми ПДВ, сплачені у зв»язку з реальним придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання у господарській діяльності платника.

Наявність у платника податку податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення вказаних у ній сум до податкового кредиту.

Позивачем не доведено факту реальності господарських операцій з ТОВ «Інтертраст-Юніон». Докази оплати вартості товару, його доставки, позивачем в обґрунтування своєї позиції не надані.

При цьому, доводи податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Інтертраст-Юніон»обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи та ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об»єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Правомірність визначення податковим органом податкового зобов»язання позивачу по ПДВ підтверджуються зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, на які посилається відповідач.

Завищення суми податкового кредиту підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, обґрунтованість яких позивач не спростував в ході розгляду справи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Фармасвіт»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1.10.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: