Ухвала суду № 11263203, 08.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1297/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі за позовом Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська»про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237829, 90 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Чернігівська МДПІ звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адмінпозовом до ТОВ «Агрофірма Іванівська»про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237829, 90 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Агрофірма Іванівська»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Чернігівським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Агрофірма Іванівська»зареєстровано як платник податків Чернігівською РДА 02.03.2006 року за № 848 та взято на податковий облік до Чернігівської МДПІ.

За наслідками проведеної Чернігівською МДПІ 29.01.2010 року позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року встановлено порушення ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а саме загальна сума утриманого, але своєчасно не перерахованого податку з доходів фізичних осіб з урахуванням заборгованості минулих періодів станом на 01.10.2009 року становить 237 829,90 грн. За результатами перевірки складено акт № 20/17-208/34258214 від 29.01.2010 року.

П. 11 ст. 10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 4 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування»).

Згідно з п.п. 16.3.1. п.16.3. ст. 16 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. (п.п.16.3.2. п.16.3. ст. 16 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»)

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (п.17.1. ст. 17 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»). Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період проводилось не пропорційно виданої заробітної плати працівникам. Тобто в бухгалтерському обліку товариства відображено суму податку з доходів фізичних осіб, такий податок було утримано із заробітної плати працівників. Але в порушеня п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», під час виплати такої заробітної плати податок не було перераховано до бютжету.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апелянта, що податковий борг не може виникнути раніше отримання платником податку податкового повідомлення, з огляду на наступне:

П.4.2 ст.4 ЗУ №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає випадки визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

В даному випадку податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб платником було визначено, але не перераховано до бюджету. Тобто, не було необхідності у процедурі визначення податкового зобовязання шляхом винесення Чернігівською МДПІ податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська»- відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 вересня 2010 року.