Ухвала суду № 11263190, 17.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 4/82 (2-а-11091/08) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.

Скирді Б.К.

представника позивача - Кириленка М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі», Приватного підприємства «Еліпс-2»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (далі позивач) звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі»(далі відповідач-1, ТОВ «Галаксі») та Приватного підприємства «Еліпс-2»(далі відповідач-2, ПП «Еліпс-2»), в якому просила визнати недійсними договір купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року та зобовязати ПП «Еліпс-2» повернути ТОВ «Галаксі»отримані за спірною угодою грошові кошти в сумі 23450,40 грн. та стягнути вказані кошти в дохід Державного бюджету України.

Позовні вимоги мотивує необхідністю застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись на наявність умислу Відповідача-1 на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2006 року, постановленим у цивільній справі № 2-870-1/06, яким було визнано недійсними статут ПП «Еліпс-2»з моменту його державної реєстрації (з 10.11.2005 року) та свідоцтво платника податку на додану вартість № 35626969 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість (з 03.03.2005 року).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2009 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року, укладеного між ТОВ «Галасі»та ПП «Еліпс-2».

В задоволенні позову в частині зобовязання ПП «Еліпс-2»повернути ТОВ «Галаксі»грошові кошти в розмірі 23450,4 грн. та стягнення їх в дохід Держави як вартість товару, отриманого за умовами виконання договору купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року в сумі 23450,40 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно довідки про включення до ЄДРПОУ № 6715, ТОВ «Галаксі»є юридичною особою, зареєстрованою Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 15 травня 2003 року (номер рішення про реєстрацію юридичної особи 02682). Основними видами діяльності ТОВ «Галаксі»за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 65-66).

В період з 11 лютого 2008 року по 13 лютого 2008 рік службовими особами позивача була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Галаксі», з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватними підприємством «Еліпс-2»за період з березня по квітень 2005 року.

Так, приватне підприємство «Еліпс-2»було перереєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 листопада 2005 року, що підтверджується повідомленням Головного управління статистики у м. Києві, викладеному в листі від 25.03.2008 року № 13-1826 з посиланням на відомості, що містяться в ЄДРПОУ по м. Києву. (а.с. 10).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ «Галаксі»вимог:

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», що призвело до завищення ТОВ «Галаксі»суми податкового кредиту за березень-квітень 2005 року на загальну суму 3908,40 грн. та як наслідок заниження останнім суми суми податку на додану вартість в розмірі 3908,40 грн..

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт № 730/2308/32488104 від 14.02.2008 року, на підставі якого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000772308/0/7235, за яким ТОВ «Галаксі» визначено суму податкового зобовязання в розмірі 3908,40 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1954,20 грн. (а.с. 8 зворотній бік аркуша).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу товарів (продуктів харчування) № 14 від 22.03.2005 року, за умовами якого ТОВ «Галаксі», що виступало в якості Покупця, придбало у ПП «Еліпс»(Продавець) товар (продукти харчування) на загальну суму 23450,40 грн., у тому числі з урахуванням ПДВ 3908,40 грн..

Зазначену угоду позивач вважає недійсною, так як вона складена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на наявність рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2006 року в цивільній справі № 2-870-1/06, яким було визнано недійсними статут ПП «Еліпс-2»з моменту його державної реєстрації (з 10.11.2005 року) та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного підприємства № 35626969 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість (з 03.03.2005 року). Зі змісту вказаного рішення вбачається, що ПП «Еліпс-2»10.11.2005 року було зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією на імя громадянина ОСОБА_6, який у 2004 році отримав від невідомої особи винагороду за здійснення реєстрації вказаного підприємства, шляхом підписання у нотаріуса відповідних реєстраційних документів. За твердженням ОСОБА_6 він не мав не меті здійснювати підприємницьку діяльність даного підприємства, не формував його установчий фонд, не володіє інформацією про його подальшу діяльність та не видавав доручення на ведення господарської діяльності вказаного підприємства від свого імені.

На думку позивача, вказані докази свідчать про недійсність договору купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року, оскільки ПП «Еліпс-2»було створене громадянином ОСОБА_6 за грошову винагороду, з метою приховування незаконної діяльності та без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до статті 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно відразу ж підлягає закриттю.

Згідно ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вказану норму закону а також те, що позивач звернувся із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 14 від 22.03.2005 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження в цій частині позову.

Що стосується порядку застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф зокрема є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у субєкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що спірний договір відповідачами був укладений у 2005 році, а позивач звернувся з даним позовом у жовтні 2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк звернення за застосуванням адміністративно-господарських санкцій, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з цих підстав в цій частині є правильним.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2010 р.