Постанова № 11258332, 09.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 вересня 2010 р. № 2-а- 45228/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Перцової Т.С.

за участю секретаря - Лишняк І.В.,

представників сторін :

позивача Рубаненко Л.В., Рум`янцевої І.І.,

відповідача Жданової О.М., Демченка О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева»(надалі ДП «Завод ім.. В.О. Малишева») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000190841/0, від 19.08.2009 р. № 0000190841/1, від 25.09.2009 р. № 0000190841/2 та від 14.12.2009 р. № 0000190841/3 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872587,50 грн., в т.ч. за основним платежем 581725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 290862,50 грн.

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. З посиланням на первинні документи: податкові накладні від 28.05.2008 р., авізо від 27.05.2008 р., видаткові накладні від 28.05.2008 р., 15.08.2008 р., 30.09.2008 р., рахунок від 23.05.2008 р., а також технічні акти вибракування продукції від 21.07.2008 р., 08.08.2008 р., 10.09.2008 р. наполягають на реальності господарських операцій з поставки продукції Товариством з обмеженою відповідальністю «САС-Україна»Державному підприємству «Завод ім. В.О. Малишева». Відтак, не погоджуються з висновком акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ) за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за нікчемним правочином. Посилання відповідача в акті перевірки на постанову СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «САС-Україна»не вважають достатньою підставою твердження про нікчемність правочинів між останнім та ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Крім того, зазначають, що відсутність спеціальної ліцензії у ТОВ «САС-Україна»не є беззаперечним доказом нікчемності правочину між останнім та ДП «Завод ім. В.О. Малишева», оскільки вважають, що для поставки складових частин та комплектуючих військової техніки, якими є поставлені позивачеві товари, ліцензія не потрібна. Вказують на порушення вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача. Зазначають, що штрафні (фінансові) санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень застосовані СДПІ ВПП у м. Харкові до позивача в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Господарським судом Харківської області в рамках справи про банкрутство ДП «Завод ім. В.О. Малишева», що є недопустимим з точки зору ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Враховуючи викладене, вважають визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 872587,50 грн. протиправним та безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях та його представники у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі, просили суд відмовити у їх задоволенні. Посилаючись на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «САС-Україна», лист ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність основних фондів, а також відсутність в останнього ліцензії на право поставки зброї, стверджують про нікчемність правочину між ТОВ «САС-Україна»і ДП «Завод ім. В.О. Малишева»як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. За таких обставин, вважають правомірним та обґрунтованим висновок акту перевірки ДП «Завод ім. В.О. Малишева»про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ за рахунок укладення нікчемного правочину. Стверджують, що податкове зобов`язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій виникло у ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»вже після введення мораторію, тому дія останнього на сплату штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не поширюється. За таких обставин, не вбачають підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 15 березня 2010 року провадження у справі було зупинено у зв`язку з направленням судом запиту до постійно діючої комісії з питань ліцензування господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї при Агентстві з питань оборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України.

02 вересня 2010 року провадження у справі було поновлено у зв`язку з надходженням до суду відповіді на запит.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.07.2009 року фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»з питань повноти та правильності нарахування та сплати ПДВ у липні та вересні 2008 року та податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року за результатами отриманих матеріалів з питання підтвердження правових взаємовідносин ДП «Завод ім. В.О. Малишева»з ТОВ «САС-Україна». Про результати перевірки складено акт № 2393/41-019/14315629 від 21.07.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту у липні 2008 р. на суму 334189,00 грн. та у вересні 2008 р. на суму 247536,00 грн., всього на суму 581725,00 грн.; пп.5.3.9. п.5.3.с т.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з прибутку на 2908625,00 грн. за результатами 3 кв. 2008 р.

Скориставшись правом, наданим платнику податків пунктом 4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, позивач подав заперечення на акт перевірки, які за результатами їх розгляду відповідачем залишились без задоволення, а висновки акту перевірки без змін, про що свідчить надана до матеріалів справи копія листа СДПІ ВПП у м. Харкові від 30.07.2009 р. про розгляд заперечень.

На підставі висновку акту перевірки про порушення позивачем .п. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту у липні 2008 р. на суму 334189,00 грн. та у вересні 2008 р. на суму 247536,00 грн., всього на суму 581725,00 грн., СДПІ ВПП у м. Харкові винесено податкове повідомлення-рішення №0000190841/0 від 03.08.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 872587,5 грн., в т.ч. за основним платежем 581725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 290862,50 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до СДПІ ВПП у м. Харкові, ДПА в Харківській області, ДПА України. За результатами оскарження скарги позивача залишились без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін, та були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000190841/1, від 25.09.2009 р. № 0000190841/2 та від 14.12.2009 р. № 0000190841/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.

Судом встановлено, що висновок акту перевірки про порушення ДП «Завод ім. В.О. Малишева»вимог пп.7.4., пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ має підставою твердження відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «САС-Україна». Так, з акту перевірки та пояснень представника відповідача випливає, що відповідач вважає вказану угоду нікчемною, оскільки, на його думку, відсутні її юридичні наслідки, а саме перехід права власності на поставлений товар; вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

З таким твердженням відповідача неможливо погодитись виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 23 травня 2008 року між ТОВ «САС-Україна»(Постачальник) і ДП «Завод ім. В.О. Малишева»(Покупець) було укладено договір № 411gn, за умовами якого Постачальник зобов`яується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію згідно Специфікації (коробка з електроспуском, труба 23, 1ПЗ-7, люлька, ЗІП) на загальну суму 4188696,00 грн., в т.ч. ПДВ 698116,00 грн. Оплата за договором повинна була проводитися шляхом безготівкового розрахунку з попередньою передплатою в розмірі 50% від суми договору.

За результатами господарської операції з поставки вищевказаних товарів ТОВ «САС-Україна»було виписано на адресу позивача податкові накладні № 062001 від 28.05.2008 р. на суму 2005134,00 грн., в т.ч. ПДВ 334189,00 грн., № 062002 від 15.08.2008 р. на суму 751512,00 грн., в т.ч. ПДВ 125252.00 грн., № 062003 від 29.09.2008 р. на суму 733704,00 грн., в т.ч. ПДВ 122284,00 грн.; видаткові накладні від 28.05.2008 р., від 15.08.2008 р., 30.09.2008 р.; рахунок № 062001 від 23.05.2008 р.

За договором було проведено часткову оплату згідно платіжних доручень № 3143 від 27.05.2008 р. на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333333,33 грн., № 5331 від 06.08.2008 р. на суму 750000,00 грн., в т.ч. ПДВ 125000,00 грн., та № 6959 від 29.09.2008 р. на суму 733704,00 грн., в т.ч. ПДВ 122284,00 грн.

Слід відмітити, що в ході перевірки були досліджені вказані первинні документи, при цьому ані порядок заповнення податкових накладних, ані оформлення видаткових накладних як первинних документів зауважень з боку перевіряючих не викликали.

Суд відмічає, що порядок заповнення податкових накладних повністю відповідає вимогам, визначеним підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону про ПДВ. Видаткові накладні, а також рахунок містять підпис директора ТОВ «САС-Україна»Черваня В.О., яким від імені підприємства укладено договір з позивачем, а також відбиток печатки ТОВ «САС-Україна», їх зміст та порядок оформлення не суперечить положенням ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «САС-Україна»товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем в період з 25.07.2008 р. по 31.10.2008 р., про що свідчать копії карток складського обліку матеріалів та приходних ордерів № 264 від 25.07.2008 р., № 280 від 26.09.2008 р., № 281 від 30.09.2008 р.

Крім того, як свідчать надані до матеріалів справи копії технічних актів № 51 від 21.07.2008 р., № 31 від 08.08.2008 р., № 59 від 10.09.2008 р., фахівцями позивача було виявлено недоліки у поставленій продукції, що зафіксовано вищевказаними актами та посвідчено підписами як посадових осіб ДП «Завод ім.. В.О. Малишева», так і підписами представників Постачальника ТОВ «САС-Україна».

Беручи до уваги вказані обставини, а також оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача, суд вважає очевидним та доведеним факт поставки останніх на адресу ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Слід зауважити, що відповідач не був позбавлений права провести виїзну перевірку, під час якої встановити наявність або відсутність поставлених товарно-матеріальних цінностей за спірним договором, з урахуванням положень п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509, якою передбачено право податкового органу провести позапланову виїзну перевірку у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про нікчемність угоди між ДП «Завод ім. В.О. Малишева»та ТОВ «САС-Україна»відповідачем зроблено без урахування факту використання придбаних за угодою товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 03 квітня 2010 року (тобто, в період, що безпосередньо передує укладенню договору № 411gn між позивачем та ТОВ «САС-Україна») між Дочірнім підприємством «Укроборонсервіс»(Замовник) і ДП «Завод ім. В.О. Малишева»(Постачальник) було укладено договір № Д29-7.2/298дп-Д29.7.2/107, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити майно згідно із Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору (Універсальний бойовий модуль БМ2-23 (БАУ-23х2), а також груповий комплект ЗІП).

Виходячи з пояснень представників сторін, а також зі змісту листа Міністерства промислової політики України від 30.08.2010 р. № 01-3-1-877, усі придбані позивачем у ТОВ «САС-Україна»вироби (коробка з електроспуском, труба 23, 1ПЗ-7, люлька, ЗІП) є складовими частинами Універсального бойового модулю БМ2-23 (БАУ-23х2), і придбавались саме з метою забезпечення технологічного процесу випуску вказаного виду військової техніки, на виконання зобов`язань ДП «Завод ім. В.О. Малишева»перед ДП «Укроборонсервіс»за договором поставки № Д29-7.2/298дп-Д29.7.2/107.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283-97-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто, основною ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу, що простежується у діях позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбані у ТОВ «САС-Україна»товарно-матеріальні цінності були позивачем використані за призначенням у власній господарській діяльності, що підтверджується листом № 29/2.1.2-1167 від 15.02.2010 року, яким замовник позивача ДП «Укроборонсервіс»повідомило про одержання замовленого майна (модуль БМ-23, групові комплекти ЗІП) разом із супутньою документацією.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що факт виконання господарських операцій не тільки повністю підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а й таким, що має беззаперечні юридичні наслідки для господарської діяльності ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, суд вважає, що ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на підставі належним чином оформлених податкових накладних, правомірно віднесено до складу податкового кредиту за липень та вересень 2008 року суми ПДВ по операціям у зв`язку з придбанням товарів, які були використані позивачем у межах власної господарської діяльності.

Щодо висновків акту про нікчемність спірного правочину, укладеного між ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»та ТОВ «САС-Україна»з підстав його невідповідності моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Слід відмітити, що в якості обґрунтування твердження про нікчемність спірного правочину представник відповідача посилається на податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток ТОВ «САС-Україна»та зазначає, що вказаним підприємством наслідки операцій операції з продажу товарно-матеріальних цінностей ДП «Завод ім. В.О. Малишева»у податковій звітності не відображались.

Проте, суд зауважує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України. При цьому, суд зазначає, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Суд не погоджується з твердженням перевіряючих осіб про те, позивачу було відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан контрагента та порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки, відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Отже, будьякі умисні дії ЗАТ ДП «Завод ім.. В.О. Малишева», а також посадових осіб цієї юридичної особи, направлені на ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавець не ставить у залежність виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Таким чином, суд зазначає, що невідображення ТОВ «САС-Україна»у своїй податковій звітності податкових зобов`язань за спірною угодою не є належною підставою для висновку відповідача про порушення ДП «Завод ім. В.О. Малишева»вимог пп.7.4.1., пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ при визначенні останнім податкового кредиту за спірною угодою.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на постанову СВ ПМ ДПІ у Поділському районі м. Києва, суд вважає за необхідне вказати, що порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «САС-Україна», не виключає здійснення останнім господарської діяльності та поставки товарно-матеріальних цінностей позивачеві за умови належного підтвердження факту їх одержання, оприбуткування та використання ним в межах господарської діяльності.

Крім того, суд відмічає, що відповідачем не надано даних про наслідки порушеної кримінальної справи, та вважає за необхідне зазначити, що належним доказом створення ТОВ «САС-Україна»з метою прикриття незаконної діяльності може бути лише такий, що набрав законної сили, вирок суду по кримінальній справі, в ході розслідування якої будуть вставлені усі обставини відносин вказаного підприємства з контрагентами, зокрема, з позивачем.

Суд також не приймає в якості обґрунтування твердження про нікчемність правочинів між ДП «Завод ім. В.О. Малишева»і ТОВ «САС-Україна»посилання відповідача на постанову від 19.10.2009 р. про порушення кримінальної справи слідчими УСБУ в Харківській області за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, з наступних підстав.

По-перше, вказана кримінальна справа порушена не у відношенні посадових осіб позивача, як помилково зазначає у своїх письмових запереченнях відповідач, а за фактом заволодіння невстановленими особами, що діяли від імені компаній ТОВ «САС-Україна»і ТОВ «ПКФ «Максі-маркетинг», майном ДП «Завод ім.. В.О. Малишева», а саме грошовими коштами у сумі 4150184,0 грн..

По-друге, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про прийняття остаточного рішення по справі (вироку суду, постанови про закриття справи та ін.)

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За таких обставин, суд не може взяти вказані посилання відповідача на постанову слідчого СВ УСБУ в Харківській області від 19.10.2009 р. про порушення кримінальної справи, до уваги.

Щодо твердження відповідача про нікчемність угоди між ДП «Завод ім. В.О. Малишева»і ТОВ «САС-Україна»з підстав відсутності в останнього ліцензії на торгівлю озброєнням, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.72-1 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, підлягає ліцензуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. №682 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї (Ліцензійні умови).

Вказаними Ліцензійними умовами дано визначення озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї, діяльність з реалізації яких підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Так, відповідно до Ліцензійних умов, обов`язковому ліцензуванню підлягає діяльність з реалізації, зокрема, військової техніки, до якої, за висновком Міністерства промислової політики України, відноситься вироблений ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»виріб «Універсальний бойовий модуль БМ2-23 (БАУ-23х2). Проте, з визначення військової техніки, наведеного у Ліцензійних умовах, випливає, що до її складу відносяться технічні засоби (системи, комплекси, зразки виробів), призначені для бойового (оперативного), технічного і тилового забезпечення бойових дій та навчання військових підрозділів, а також для контролю та випробувань таких засобів, військової зброї і боєприпасів, їх експлуатації, обслуговування та знешкодження, виключаючи їх складові частини і комплектувальні вироби.

За змістом листа Міністерства промислової політики України від 30.08.2010 р. № 01-3-1-877, придбані ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»у ТОВ «САС-Україна»вироби - коробка з електроспуском, труба 23, 1ПЗ-7, люлька, ЗІП є складовими частинами або комплектувальними виробами «Універсального бойового модулю БМ2-23 (БАУ-23х2), тобто, самі по собі не відносяться до військової техніки у розумінні Ліцензійних умов.

За таких обставин, суд не може погодитись із твердженням відповідача про необхідність ліцензії на право реалізації військової зброї для здійснення ТОВ «САС-Україна»обумовленої спірною угодою поставки виробів на адресу ДП «Завод ім. В.О. Малишева», та не розцінює відсутність такої ліцензії як підставу для твердження про нікчемність спірної угоди.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження СДПІ ВПП у м. Харкові про нікчемність правочину, укладеного між ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»та ТОВ «САС-Україна».

За таких обставин, неможливо погодитися із твердженням відповідача про порушення ДП «Завод ім. В.О. Малишева»пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ щодо завищення податкового кредиту на 581725,00 грн. за рахунок віднесення до його складу сум по ПДВ по операціям, які, на думку перевіряючого, не мали реального характеру.

Щодо доводів позивача про протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Господарським судом Харківської області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 вересня 2007 року по справі № Б-39/161-37 про визнання банкрутом ДП «Завод ім. В.О. Малишева»(за заявою ДП «Харківський завод електроапаратури») було введено мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343 (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, з визначення поняття мораторію, наведеного у ст.1 Закону № 2343, випливає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих де прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, дія мораторію не поширюється на зобов'язання, що виникли після його введення.

Враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким вперше визначено позивачеві податкове зобов`язання у сумі 872587,50 грн., винесено 03.08.2008 р., тобто, вже після введення мораторію, суд не може взяти до уваги посилання позивача на ч.4 ст.12. закону № 2343 в якості належного обґрунтування позовних вимог, що однак, жодним чином не впливає на помилковість висновку СДПІ ВПП у м. Харкові про порушення позивачем пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ.

Підсумовуючи викладене, суд вважає донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість - 872587,50 грн. - безпідставним, а податкові повідомлення-рішення 03.08.2009 р. № 0000190841/0, від 19.08.2009 р. № 0000190841/1, від 25.09.2009 р. № 0000190841/2 та від 14.12.2009 р. № 0000190841/3 - такими, що підлягають скасуванню як такі, що прийняті в порушення ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірності спірних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги належним чином обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000190841/0 про визначення ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872587,50 грн., в т.ч. за основним платежем 581725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 290862,50 грн. як такого, що винесено в порушення ч.3 ст.2 КАС України.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 19.08.2009 р. № 0000190841/1, від 25.09.2009 р. № 0000190841/2 та від 14.12.2009 р. № 0000190841/3, суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму зобовязань (визначення суми податкового зобовязання з ПДВ), що було застосовано податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2009 р. № 0000190841/0, що суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в звязку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.08.2009 р. № 0000190841/0, від 19.08.2009 р. № 0000190841/1, від 25.09.2009 р. № 0000190841/2 та від 14.12.2009 р. № 0000190841/3 про визначення ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872587,50 грн., в т.ч. за основним платежем 581725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 290862,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційн ої інстанції.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 14.09.2010 р.

Суддя Перцова Т.С.