Постанова № 11258240, 02.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2010 р. № 2-а- 4388/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старосєльцева О.В.,

при секретарі судового засідання Чубукіна М.В.,

за участі представників:

позивача Євгеньєва М.М.,

відповідача Варавін Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сава +»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сава +» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 08.04.2010р. №0000222310/0 та від 08.04.2010р. №0000232310/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне.

Законодавство України (зокрема Закон про прибуток, Закон про ПДВ тощо) не містить: ні норм, на підставі яких платник податку зобовязаний коригувати свої валові витрати і податковий кредит у звязку з продажем товарів нижче за ціну їх придбання; ні додаткових критеріїв віднесення діяльності до господарської. Нормами Закону про прибуток прямо підтверджується, що у разі продажу товарів нижче за ціну їх придбання такі товари вважаються використаними у господарській діяльності платника податку. Отже, п.п. 4.1.1 Закону про прибуток прямо підтверджується: у разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню терміна «господарська діяльність». Позивач вважав, що висновки акту перевірки від 24.03.2010р. №274/23-104/32938597 є помилковими, а самостійне визначення відповідачем, МДПІ податкового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є неправомірним. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне.

Висновки акту перевірки від 24.03.2010р. №274/23-104/32938597 є правомірними. ТОВ «Сава +» не мало правових підстав для збільшення валових витрат обігу та виробництва за рахунок збиткових операцій, а також для включення до складу податкового кредит у з ПДВ березня 2008р. податкової накладної, яка датована 20.04.2007р. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд при вирішенні спору виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сава +» знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Дергачівській МДПІ у Харківській області.

З 26.02.2010р. по 19.03.2010р. Дергачівською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сава +» (ідентифікаційний код 32938597) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 24.03.2010р. №274/23-104/32938597.

08.04.2010р. з посиланням на даний акт Дергачівською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000222310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5.577,00грн. (основний платіж 3.718,00грн.; штраф 1.859,00грн.) та №0000232310/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9.440,00грн. (основний платіж 6.293,00грн.; штраф 3.147,00грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 24.03.2010р. №274/23-104/32938597 висновок дергачівської МДПІ про порушення ТОВ «Сава +» вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 14.875,00грн. за рахунок врахування при обчисленні податку на прибуток збиткових операцій з придбання та подальшого продажу лісу; про порушення ТОВ «Сава +» вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку нараховану за збитковими господарськими операціями з купівлі-продажу лісу та включення до складу податкового кредиту з ПДВ березня 2008р. 3.812,00грн. податку за податковою накладною іншого звітного податкового періоду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

По епізоду порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Правовідносини з приводу формування валових витрат обігу та виробництва унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п.5.1 ст.5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких обєктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції та які невідворотно спрямовані на отримання доходу.

Фактичні обставини господарських операцій з придбання позивачем у ДП «Володимирівське ЛХ» та ДП «Островське ЛХ» лісу і подальшого продажу позивачем придбаного товару на адресу ТОВ «Консоль ЛТД» та фірмі «Сатурн» зі збитком позивачем в ході розгляду справи не оспорювались та підтверджені зібраними по справі доказами.

За таких обставин, доводи позивача про правомірність включення до складу валових витрат обігу та виробництва витрат на придбання товару в сумі, що перевищує розмір доходу від продажу таких товарів є неспроможними, бо не узгоджуються з приписами належних норм матеріального права п.1.32 ст.1 і п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд також бере до уваги, що питання стосовно правомірності відтворення в податковому обліку операцій з купівлі-продажу лісу при очевидній для позивача збитковості названих господарських операцій, повинно вирішуватися з врахуванням того, що за змістом п.1.32 ст.1, пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відтворення в податковому обліку витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) як валових витрат презумує, що ці витрати якщо і не виключають, то зводять до мінімуму можливість збитків внаслідок такої господарської операції, що відповідає суті підприємництва, яким за визначенням ст. 42 Господарського кодексу України є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивач не подав до суду жодних доказів наявності економічної вигоди від проведення господарських операцій з придбання та подальшого продажу товару (тобто перевищення вартості активів (зобовязань), що набуваються платником у власність за результатами проведення господарської операції над вартістю активів (зобовязань, якими обтяжується платник), що вибувають з власності платника внаслідок проведення такої господарсько операції), а також не навів належних та достатніх мотивів вжиття дій з виключення можливості настання збитків.

Отже, позов в частині вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010р. №0000222310/0 підлягає залишенню без задоволення.

По епізоду порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»).

Встановлені обставини справи свідчать, що господарські операції з купівлі-продажу лісу здійснювались позивачем із збитком, який не покривав витрат позивача на придбання товару. Наведені в позові та озвучені в ході розгляду справи доводи позивача не спростовують відсутність економічної вигоди від вказаних господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги. А відтак у позивача не було законних підстав, передбачених п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», для включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 2.481,00грн. (6.293,00грн. основного платежу 3.812,00грн. завищення податкового кредиту з ПДВ при тому, що порушень в обрахуванні податкового зобовязання з ПДВ перевіркою не виявлено).

Стосовно епізоду включення ТОВ «Сава +» до складу податкового кредиту з ПДВ березня 2008р. суми податку в розмірі 3.812,00грн. за податковою накладною від 20.04.2007р. №235 суд наголошує на такому.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила обрахування розміру податкового кредиту викладені законодавцем у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента субєкта права платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України «Про ПДВ».

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обовязкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник обєкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є обєктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» законодавцем зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обовязку її подання, то суд відзначає, що нереалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

Тому, з урахуванням інших приписів Закону України «Про ПДВ», а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд вважає, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

Оглянувши витребувану від позивача і долучену до справи копію податкової накладної №235 від 20.04.2007р., суд відмічає відсутність дефектів форми, змісту або походження, що згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату означеною податковою накладною юридичного статусу первинного документу.

Заперечень щодо дійсності господарських операцій згідно з податковою накладною №235 від 20.04.2007р. відповідач ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не висував, як і не висловлював жодних доводів щодо неправильності її оформлення, відсутності оплати за нею, невикористання зазначених у ній товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності ТОВ «Сава +»».

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності встановлено у 1095 днів. Дослідивши долучені до матеріалів справи податкові накладні суд зазначає, що позивачем перевищення цього строку допущено не було, а відтак, наявності законодавчо запроваджених перешкод для віднесення цієї податкової накладної до складу податкового кредиту з ПДВ як-то: нікчемність правочину, невідповідність закону господарських операцій, відсутність правового статусу первинного документу внаслідок дефекту форми, змісту чи походження, невикористання товару у власній господарській діяльності, подвійне включення однієї і тієї ж податкової накладної до складу податкового кредиту з зібраних по справі доказів не вбачається.

Відтак, беручи до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України в частині завдання адміністративного судочинства та ч.3 ст.2 КАС України в частині предмета перевірки, що здійснюється адміністративними судами у справах про оскарження рішень субєкта владних повноважень, суд вважає за неможливе розглядати спірне рішення на його відповідність тим обставинам, наявність або відсутність яких не враховувалась субєктом владних повноважень при винесенні такого рішення, позаяк це призводить до вмотивування судом спірного рішення субєкта владних повноважень додатковими мотивами, якими такий субєкт при його винесенні не керувався.

За правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на епізод завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2008р. на суму 3.812,00грн. за податковою накладною №235 від 20.04.2007р. припадає 1.906,00грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010р. №0000232310/0 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 3.812,00грн. та штрафу в сумі 1.906,00грн., а тому суд доходить висновку, що в цій частині назване податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомленнь - рішень № 0000222310/0 від 08.04.2010р., № 0000232310/0 від 08.04.2010 р. - задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000232310/0 від 08.04.2010 р. в частині податкового зобов'язання за основним платежем на суму 3812,00 грн. (три тисячі вісімсот дванадцять гривень 00 коп.), за штрафними санкціями на суму 1906,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот шість гривень 50 коп.)

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Шевченка, 4 розрахунковий рахунок № 260010104680 у від. № 5 ЗАТ ПроКредит Банк у м. Харкові, МФО 320984, ЄДРПОУ 32938597 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 (одна гривня 70 коп.) грн.

5. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлено 07.09.2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя Старосєльцева О.В.