Постанова № 11258125, 20.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2010 р. № 2-а-6909/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дейнеко Т.В.,

за участю:

представника позивача - Шинкарчук А.В.,

представника відповідача - Машир В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова), в якому після уточнення позовних вимог просить: скасувати податкові повідомлення - рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 000187233/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку на прибуток підприємств в сумі 85000,00 грн. за основним платежем та 39200,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001882330/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку на додану вартість в сумі 69563,00 грн. за основним платежем та 34781,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002321702/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4550,00 грн. за основним платежем та 9100,00 грн. штрафними (фінансовими санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було порушено абз. 3 п.п. 2.3.2., п.п. 2.3.4. п. 2.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, п.2, п.5, п. 6.2., п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.4.11. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач проти позову заперечує з підстав законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі висновків акту перевірки № 4342/233/34390176 від 23.09.2009 р., в порушення п.п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач неправомірно відніс на валові витрати суми коштів сплачених по угодам з підприємствами ТОВ «Релан», підприємством «А плюс В» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» товариства інвалідів Київського району, ПП «Буддизайн», оскільки придбані товари (роботи, послуги) придбавалися позивачем не для власної господарської діяльності, завищення позивачем податкового кредиту в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, правочини між позивачем та ТОВ “Релан”, підприємством «А плюс В», ПП «Буддизайн» укладені з недодержанням вимог ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, а тому є нікчемними, податкові накладні є недійсними, оскільки підписані невідомими особами, в порушення п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не перерахував податок з доходів фізичних осіб при формуванні статутного фонду підприємства фізичними особами.

Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в період з 31.08.2009 р. по 18.09.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Буд-Норма» (код ЄДРПОУ 34390176) за період з 20.06.2006 р. по 30.06.2009 р. валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2006 р. по 30.06.2009 р.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Релан» було укладено договори субпідряду № 11/с від 04.07.2008 р., № 11/1/с від 10.07.2008 р., № 8/с від 30.07.2008 р., № 10/с від 21.08.2008 р., відповідно до яких ТОВ «Релан» зобовязалось виконати роботи по ремонтну нежитлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Позивач за договорами субпідряду № 11/с від 04.07.2008 р., № 11/1/с від 10.07.2008 р., № 8/с від 30.07.2008 р., № 10/с від 21.08.2008 р. зобовязався сплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт. По виконанню будівельних робіт між позивачем та ТОВ «Релан» були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3 та акти виконаних робіт за формою КБ2в за серпень 2008 р. до договору субпідряду № 11/с від 04.07.2008 р. на суму 79035,62 грн., за вересень 2008 р. до договору субпідряду № 11/1/с від 10.07.2008 р. на суму 37860,32 грн., за вересень 2008 р. до договору субпідряду № 8/с від 30.07.2008 р. на суму 19589,64 грн., за вересень 2008 р. до договору субпідряду № 10/с від 21.08.2008 р. на суму 18955,25 грн. на підставі яких позивачу були виписані податкові накладні № 3108082 від 31.08.2008 р., № 1609082 від 16.09.2008 р., № 3000908-2 від 30.09.2008 р., № 1709081 від 17.09.2008 р.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП «Буддизайн» було укладено договори субпідряду № 6-1/с від 01.08.2008 р., № 8-3/с від 01.09.2008 р., № 8-1/с від 29.09.2008 р., № 13-1/с від 16.10.2008 р., № 15/с від 16.10.2008 р., № 16/с від 20.10.2008 р., № 14/с від 07.11.2008 р., № 13-2/с від 17.11.2008 р., № 17/с від 01.12.2008 р. відповідно до яких ПП «Буддизайн» зобовязалось виконати роботи по ремонтну нежитлових будівель, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2. Позивач за договорами субпідряду № 11/с від 04.07.2008 р., № 11/1/с від 10.07.2008 р., № 8/с від 30.07.2008 р., № 10/с від 21.08.2008 р. зобовязався сплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт. По виконанню будівельних робіт між позивачем та ПП «Буддизайн» були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3 та акти виконаних робіт за формою КБ2в за листопад 2008 р. до договору субпідряду № 6-1/с від 01.08.2008 р. на суму 25455,78 грн., за листопад 2008 р. до договору субпідряду № 8-3/с від 01.09.2008 р. на суму 13078,46 грн, за жовтень 2008 р. до договору субпідряду № 8-1/с від 29.09.2008 р. на суму 14058,88 грн, за листопад 2008 р. до договору субпідряду № 13-1/с від 16.10.2008 р. на суму 66194,94 грн., за листопад 2008 р. до договору субпідряду № 15/с від 16.10.2008 р. на суму 7870,36 грн., за листопад 2008 р. до договору субпідряду № 16/с від 20.10.2008 р. на суму 14517,56 грн., за грудень 2008 р. до договору субпідряду № 14/с від 07.11.2008 р. на суму 41064,00 грн., за грудень 2008 р. до договору субпідряду № 13-2/с від 17.11.2008 р. на суму 17200,80 грн., за грудень 2008 р. до договору субпідряду № 17/с від 01.12.2008 р. на суму 3535,20 грн. на підставі яких позивачу були виписані податкові накладні № 157/4 від 27.11.2008 р., № 157/4 від 27.11.2008 р., № 170/1 від 25.10.2008 р., № 157/6 від 27.11.2008 р., № 157/2 від 27.11.2008 р., № 157/5 від 27.11.2008 р., № 177/1 від 16.12.2008 р., № 177/2 від 16.12.2008 р., № 177 від 16.12.2008 р.

Також перевіркою встановлено, що підприємство «А плюс В» передало позивачу товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними № 77/5 від 22.04.2008 р., № 78/5 від 23.04.2008 р., № 79 від 24.04.2008 р. № 80 від 25.04.2008 р., на підставі яких позивачу були виписані податкові накладні № 77/5 від 22.04.2008 р., № 78/5 від 23.04.2008 р., № 79 від 24.04.2008 р., № 80 від 25.04.2008 р.

Згідно акту перевірки, вищезазначені угоди укладені між позивачем та ТОВ «Релан», ПП «Буддизайн» та підприємством «А плюс В» є нікчемними, оскільки дані правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Дані висновки відповідача ґрунтуються на наступному: договори субпідряду, акти виконаних робіт та податкові накладні з боку ТОВ «Релан» підписані ОСОБА_3, який не обліковується як директор підприємства. Згідно пояснень директора ТОВ «Релан» ОСОБА_4, він не має ніякого відношення до підприємницької діяльності ТОВ «Релан», ніяких доручень на підписання будь-яких угод та фінансової звітності товариства інших осіб він не уповноважував.

Позивачем надано до суду копії наступних документів, а саме: протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан” від 12.01.2008 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М. реєстраційний № 2650, протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № 10 від 08.09.2008 р., наказ № 10 від 08.09.2008 р., протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., наказ № б/н від 15.09.2008 р., довіреність директора ТОВ “Релан” на імя ОСОБА_3 від 15.09.2008 р., заява ОСОБА_4 засвідчена 21.08.2009 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойван В.І. відповідно до яких на підприємстві ТОВ «Релан» було призначено виконуючого обовязки директора ТОВ «Релан» ОСОБА_3 з наданням йому повноважень на підписання фінансово-господарських документів товариства.

Згідно наданих суду документів було встановлено наступне.

Укладені між позивачем та ТОВ «Релан» договори субпідряду № 11/с від 04.07.2008 р., № 11/1/с від 10.07.2008 р., № 8/с від 30.07.2008 р., № 10/с від 21.08.2008 р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3, акти виконаних робіт за формою КБ2в до даних договорів та податкові накладні підписані виконуючим обовязки директора ТОВ “Релан” ОСОБА_3 та скріплені печаткою ТОВ «Релан», повноваження на підписання яких підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” від 12.01.2008 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М. реєстраційний № 2650, протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № 10 від 08.09.2008 р., наказом № 10 від 08.09.2008 р., протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., наказ № б/н від 15.09.2008 р., довіреність директора ТОВ “Релан” на імя ОСОБА_3 від 15.09.2008 р.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. (ст. 246 ЦК України).

Відповідно до ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Оскільки діючим законодавством, субєкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Крім того, матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_3 на підписання угоди, актів виконаних робіт та податкових накладних з боку ТОВ «Релан», а також відсутність доказів про скасування протоколу про надання ОСОБА_3 повноважень на підписання фінансово-господарських документів та відкликання довіреності виданої юридичною особою своєму представнику на час укладення та виконання договорів, то відповідно суд приходить до висновку про наявність у представника ТОВ «Релан» повноважень на укладення будь-яких правочинів в інтересах товариства.

Висновки відповідача, щодо виявлених порушень по взаємовідносинам між позивачем та ПП «Буддизайн» ґрунтуються на тому, що договори субпідряду, акти виконаних робіт та податкові накладні з боку ПП «Буддизайн» підписані директором ОСОБА_7, якого було засуджено Вовчанським районним судом за ст. 296 ч. 4 КК України, у підприємства ПП «Буддизайн» відсутні управлінський та технічних персонал, основні засоби.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП «Буддизайн» договори субпідряду № 6-1/с від 01.08.2008 р., № 8-3/с від 01.09.2008 р., № 8-1/с від 29.09.2008 р., № 13-1/с від 16.10.2008 р., № 15/с від 16.10.2008 р., № 16/с від 20.10.2008 р., № 14/с від 07.11.2008 р., № 13-2/с від 17.11.2008 р., № 17/с від 01.12.2008 р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3, акти виконаних робіт за формою КБ2в та податкові накладні, підписані директором ПП «Буддизайн» ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства ПП «Буддизайн».

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Отже складені та надані позивачу документи з боку ПП «Буддизайн» відповідають вимогам законодавства та мають всі необхідні реквізити первинних документів.

Як зазначено судом вище, діючим законодавством, субєкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Відповідачем не доведено, відсутність у директора ПП «Буддизайн» ОСОБА_7 повноважень на підписання фінансово-господарських документів.

Посилання відповідача на засудження директора ПП «Буддизайн» ОСОБА_7 як на підставу недійсності укладених ним правочинів з позивачем, суд не приймає до уваги.

Як зазначено в акті перевірки, ОСОБА_7 було засуджено Вовчанським районним судом за ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно ст. 296 КК України встановлений склад злочину хуліганство, та відповідальність за цей злочин. Однак в акті перевірки не встановлений звязок між злочином, який було скоєно директором ПП «Буддизайн» ОСОБА_7 (хуліганство) та порушенням податкового законодавства.

Висновки відповідача, щодо виявлених порушень по взаємовідносинам між позивачем та підприємством «А плюс В» ґрунтуються на тому, що видаткові та податкові накладні з боку підприємства «А плюс В» підписані директором ОСОБА_8, який згідно наданих пояснень, первинні бухгалтерські та податкові документи не підписував.

Судом встановлено, що позивач отримав від підприємства «А плюс В» таверно-матеріальні цінності за видатковими накладними № 77/5 від 22.04.2008 р., № 78/5 від 23.04.2008 р., № 79 від 24.04.2008 р. № 80 від 25.04.2008 р., на підставі яких позивачу були виписані податкові накладні № 77/5 від 22.04.2008 р., № 78/5 від 23.04.2008 р., № 79 від 24.04.2008 р., № 80 від 25.04.2008 р.

Відповідно до п.п. 5.2.6. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 323 КПК України саме суд надає оцінку всім зібраним доказам під час розслідування кримінальної справи про що повинно бути зазначено у вироку суду.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, в акті перевірки відсутнє посилання на кримінальну справу під час розслідування якої у директора підприємства «А плюс В» були відібрані пояснення, а також не зазначено вирок суду яким встановлено, що директор підприємства «А плюс В» не підписував фінансово-господарські документи підприємства.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час виконання угод укладених між позивачем та ТОВ «Релан», підприємством «А плюс В» та ПП «Буддизайнн» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Тобто законодавець чітко визначив перелік підстав відповідно до яких платник податків не має право відносити на валові витрати суми сплачених коштів за придбанні товари (роботи, послуги).

Отже, згідно приписів ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операції по придбанню позивачем у ТОВ «Релан» та ПП «Буддизайн» послуг з будівництва та ремонту нерухомого майна та придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у підприємства «А плюс В» відносяться до переліку витрат які пов'язані з веденням господарської діяльності.

Твердження відповідача, щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Релан», підприємством «А плюс В» та ПП «Буддизайн» суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України N 165 від 30.05.1997 р. усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно п. 2 та п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та не є платником податку на додану вартість або іншою особою яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з наданих суду податкових накладних № 3108082 від 31.08.2008 р., № 1609082 від 16.09.2008 р., № 3000908-2 від 30.09.2008 р., № 1709081 від 17.09.2008 р. виданих ТОВ «Релан», податкових накладних № 157/4 від 27.11.2008 р., № 157/4 від 27.11.2008 р., № 170/1 від 25.10.2008 р., № 157/6 від 27.11.2008 р., № 157/2 від 27.11.2008 р., № 157/5 від 27.11.2008 р., № 177/1 від 16.12.2008 р., № 177/2 від 16.12.2008 р., № 177 від 16.12.2008 р. виданих ПП «Буддизайн» та податкових накладних № 77/5 від 22.04.2008 р., № 78/5 від 23.04.2008 р., № 79 від 24.04.2008 р., № 80 від 25.04.2008 р. виданих підприємством «А плюс В», дані накладні мають всі необхідні реквізити відповідно до приписів п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, суд дійшов висновку про відповідність виданих податкових накладних вимогами закону та відсутності підстав визнання таких податкових накладних недійсними.

Щодо посилання відповідача про нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «Релан», підприємством «А плюс В» та ПП «Буддизайн» то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. зазначено, що нікчемними правочинами є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею, надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Для кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, відповідачем не надано доказів про прийняття компетентною особою рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності позивача та ТОВ «Релан», підприємства «А плюс В» та ПП «Буддизайн» чи їх посадових осіб.

Отже, є неправомірним висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Релан», підприємства «А плюс В», ПП «Буддизайн» правочинів.

В акті перевірки зазначено, що позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 4550,00 грн. з операції повязаної з внесення громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до статутного фонду майна вартістю 35000,00 грн., чим порушило п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"

Суд не може погодитись з даними висновками відповідача виходячи з наступного.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у цьому Законі терміни "дохід" та "дохід з джерелом його походження з України" вживаються у такому значенні: дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами; дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

За змістом п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

У відповідності з п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку, визначені в п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до п.п. 9.6.7 "а" п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" під терміном "інвестиційний актив" розуміється, зокрема, пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Таким чином, фізичні особи, передавши до статутного фонду ТОВ «Буд-Норма» майно в обмін на емітовані ним корпоративні права, здійснили операцію по придбанню інвестиційного активу.

Крім того, відповідно до п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Внесення до статутного фонду позивача майна фізичних осіб не є їх основними фондами в розумінні п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вони не відносяться до суб'єктів господарювання і не використовували його у своїй господарській діяльності.

Тому положення п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

За змістом ст. 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Схоже визначення бартеру (товарного обміну) наведено і у п. 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Отже, в межах бартерних операцій здійснюється обмін товару на товар, однак корпоративні права товаром не являються, а тому вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За аналізом наведених норм законів, суд дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, позивачем надано до суду постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.12.2009 р. по справі № 3-4695/2009 рік, яка набула чинності 01.01.2010 р. Згідно даної постанови суду, адміністративну справу у відношенні директора ТОВ «Буд-Норма» ОСОБА_12 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КупАП. Під час розгляду даної справи було встановлена відсутність ознак фіктивності ТОВ «Релан», підприємства «А плюс В», ПП «Буддізайн», в звязку з чим немає достатніх підстав вважати угоди укладені між позивачем та даними контрагентами нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставили.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час процедури встановлення обставин діяльності ТОВ «Буд-Норма» відповідач діяв не у спосіб, який визначений законом. Відтак, до добутих за наслідками такої процедури фактичних даних слід застосовувати положення ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до якої докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов відповідає вимогам діючого законодавства, належним чином обгрунтований, а таму підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000187233/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку на прибуток підприємств в сумі 85000,00 грн. за основним платежем та 39200,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882330/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку на додану вартість в сумі 69563,00 грн. за основним платежем та 34781,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002321702/0 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Буд-Норма” з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4550,00 грн. за основним платежем та 9100,00 грн. штрафними (фінансовими санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буд-Норма”, державне мито у розмірі 3,40 грн..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27.08.2010 року.

Суддя Супрун Ю.О.