Постанова № 11257162, 10.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10.08.2010 р. №2а-4336/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Смоляр Є.А.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3доЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської областіпро скасування податкових вимог,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 30.09.2009 року № 0001651700/0, як таке, що прийняте без дотримання норм діючого податкового законодавства

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти задоволення позову заперечувала, надала суду письмові заперечення із викладенням правової позиції відповідача по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, субєкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, зареєстрована виконавчим комітетом Лозівської міської ради 08.07.1999 року, про що видане відповідне свідоцтво серія НОМЕР_2.

У період з 25 по 28.09.2009 року фахівцями Лозівської ОДПІ на підставі п.1 ч.1 ст.11 та ч.13 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2006 року по 28.08.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28.09.2009 року № 842/17-213/НОМЕР_1, яким встановлено порушення абз. «е»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року - недоутримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2187,55 грн.

Зафіксоване актом перевірки порушення стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001651700/0 від 30.09.2009 року, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання у розмірі 4375,10 грн., в тому числі за основним платежем -2187,55 грн. та штрафні санкції у розмірі 2187,55 грн.

Перевіряючи зазначене рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст.3 КАС України суд зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.9,11) та пояснень представників сторін встановлено, що позивачка за перевіряємий період згідно даних 7-ДР отримувала заробітну плату за основним місцем роботи (ЗАТ «ЛКМЗ»код 32565419), доходів від здійснення підприємницької діяльності не мала. Зазначені факти визнані сторонами у судовому засіданні і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України вони не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представник позивача просив суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0001651700/0 від 30.09.2009 року з тих підстав, що позивачем по справі правомірно застосовано соціальну податкову пільгу, оскільки у ревізуємий період нею не отримувалися доходи від підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що суб'єкт підприємницької діяльності, який працює як наймана особа з одержанням заробітної плати, не має права на застосування до цієї заробітної плати соціальної податкової пільги, оскільки ст. 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну господарську діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку, тому для суб'єкта підприємницької діяльності не має значення фактичний результат провадження підприємницької діяльності у вигляді прибутків або збитків.

Проте суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача з наступних підстав. Порядок надання соціальної податкової пільги регламентується ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV(далі по тесту Закон № 889- IV) п.6.1. , якої визначає, що з урахуванням приписів п. 6.5 ст. 6 Закону № 889- IV платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Відповідно до п.1.19 ст.1, пп. «е»6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889- IV соціальна податкова пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доход, як самозайнята особа від підприємницької діяльності.

Виходячи зі змісту зазначених норм, суд приходить до висновку, що домінуючим критерієм ненарахування соціальної податкової пільги є саме отримання доходу від підприємницької діяльності, а не здійснення самої діяльності як зазначає відповідач по справі.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги той факт, що позивачкою по справі, у ревізуємому періоді доход від підприємницької діяльності не отримувався, суд приходить до висновку, що до доходів у вигляді заробітної плати, отриманих позивачкою у ІІІ кварталі 2006 року - 2 кварталі 2009 року за основним місцем роботи, може застосовуватися податкова соціальна пільга згідно з абз. «е»п.6.1 ст.6 Закону № 889- IV.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення прийняте законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8-14, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3доЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про скасування податкових вимог задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 30.09.2009 року №0001651700/0, прийняте Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківської області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2010 року.

Суддя Ю.В.Зоркіна