Постанова № 11256829, 15.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1928/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Гордієнко Н.В.,

представників відповідача - Ільїної О.М., Гриценка Ю.В.,

представника прокуратури - Шарбенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000392305/0 від 27.04.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення № 0000392305/0 від 27.04.2010 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1 907 700,03 грн є неправомірним, оскільки при визначенні суми бюжетного відшкодування позивачем дотримані вимоги підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відсутність у позивача підстав для бюджетного відшкодування спірної суми ПДВ. Вказували, що по відповідних запитах про проведення зустрічних перевірок в ланцюгах постачання, відповіді не надійшли, у зв'язку із чим неможливо підтвердити сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000392305/0 від 27.04.2010 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є правомірним.

Представник прокуратури, який приймав участь у справі на стороні відповідача на підставі заяви про вступ у справу від 02.07.2010 за № 05/1-483 вих 10, проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2010 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ "Полтавакондитер" з питань правових відносин із суб'єктами господарської діяльності, за рахунок яких задекларовані суми бюджетного відшкодування у жовтні 2009 року та лютому 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 3423/23-6/00382208 від 15.04.2010, у якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон - №168/97-ВР), а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 315 160,00 грн та за лютий 2010 року - на 1 592 540,03 грн, оскільки по відповідних запитах щодо проведення зустрічних перевірок в ланцюгах постачання, відповіді не надійшли, у зв'язку з чим неможливо підтвердити сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача.

Вказаний акт посадовими особами ВАТ "Полтавакондитер" не підписаний у зв'язку з несвоєчасним отриманням повідомлення про запрошення для підписання акта перевірки.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомленнярішення № 0000392305/0 від 27.04.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 907 700,03 грн, яке отримане ВАТ "Полтавакондитер" 28.04.2010.

Оцінюючи обгрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ВАТ "Полтавакондитер" (Покупцем) та ТОВ "Астарта-Київ" (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 4/1208/23 від 22.12.2008, на підставі якого у вересні 2009 року ВАТ "Полтавакондитер" придбало цукор у посередника ТОВ "Астарта-Київ", яке у свою чергу здійснило закупівлю цукру у ТОВ "Агро-Маяк", ТОВ "Агрофірма "Добробут", ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтавазернопродукт", ЗАТ "АПО "Цукровик Полтавщини".

У січні 2010 року ВАТ "Полтавакондитер" придбано у:

- ТОВ "Лукрум-2007" на підставі договору поставки № 17/02-09 жир кондитерський;

- ТОВ "Астарта-Київ" на підставі договору купівлі-продажу № 27/01-10 від 29.12.2009 цукор-пісок;

- ТОВ "Агрокосм" на підставі договору поставки № 24/04-09 від 24.04.2009 маргарин та жир рослинний.

Згідно умов вказаних договорів продавець (постачальник) передає, покупець - ВАТ "Полтавакондитер" приймає у власність та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначається у відповідності з умовами цих договорів.

На підтвердження фактів укладання та виконання договорів позивачем надані до суду вищевказані договори купівлі-продажу та поставки; податкові та видаткові накладні, виписки по банківському рахунку.

В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів. В ході судового розгляду представники відповідача також не повідомляли фактів, які б вказували на проведення господарських операцій ВАТ "Полтавакондитер" з метою незаконного заволодіння державним майном у вигляді безпідставного відшкодування ПДВ.

Навпаки, відповідачем долучені до матеріалів справи довідки про результати документальних невиїзних перевірок підприємств щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ВАТ "Полтавакондитер", а саме:

- довідка ДПІ у м. Вінниці № 791/2360 від 21.04.2010 про результати перевірки ТОВ "Лукрум-2007";

- довідка ДПІ у Подільському районі м. Києва № 693/23-10 від 30.04.2010 про результати перевірки ТОВ Фірма "Астарта - Київ".

Також у матеріалах справи наявні довідки про результати документальних невиїзних перевірок підприємств щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ Фірма "Астарта - Київ", а саме:

- довідка Гадяцької МДПІ № 36/23-03770862 від 21.05.2010 про результати перевірки ТОВ "Агро-Маяк";

- довідка Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 1646/23-309/32682703 від 22.01.2010 про результати перевірки ТОВ "Агрофірма "Добробут";

- довідка Шишацького відділення Миргородської ОДПІ № 57/23-420/03770394 від 12.05.2010 про результати перевірки ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка";

- довідка Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 2411/23-309/31059651 від 01.06.2010 про результати перевірки ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтавазернопродукт";

- довідка Шишацького відділення Миргородської ОДПІ № 63/23-420/30811110 від 20.05.2010 про результати перевірки ЗАТ "АПО "Цукровик Полтавщини".

Отже, при проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників, підтверджено правовідносини між Покупцем - ВАТ "Полтавакондитер" та його контрагентами.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем у встановленому порядку подані до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та лютий 2010 року, згідно яких сума бюджетного відшкодування становила 315 160,00 грн та 1 592 540,03 грн відповідно.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

За результатами проведеної 15.04.2010 невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт № 3423/23-6/00382208, у якому зроблений висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ внаслідок відсутності даних про надмірну сплату цього податку у ланцюгу постачання контрагентами ВАТ "Полтавакондитер".

Перевіряючи правильність висновків відповідача в акті перевірки, суд враховує, що підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи наявні податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту влючений податок на додану вартість. Всі накладні містять адресу місцезнаходження продавця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних відповідачем в ході проведення перевірки не виявлено та судом не встановлено. Вказані обставини свідчать про правомірність віднесення позивачем зазначених у податкових накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що у пункту 1.3 статті 3 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов"язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 10.2 статті 10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" підпункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визхначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Полтаві неправомірно зменшила ВАТ "Полтавакондитер" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1907700,03 грн, оскільки позивач свій обовязок сплатити ПДВ у складі вартості придбаного товару виконав у повному обсязі.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392305/0 від 27.04.2010.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ВАТ "Полтавакондитер" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн 40 коп.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Полтаві № 0000392305/0 від 27.04.2010 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавакондитер" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2010 року.

Суддя С.М. Серга