Постанова № 11256356, 02.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2783/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіУдовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача Щикота В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Атом"до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської областіпро скасування рішення та вимоги частково, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2010 року Закрите акціонерне товариство "Атом" (надалі по тексту -позивач, ЗАТ "Атом")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області ( надалі по тексту - відповідач) про скасування рішення №5 від 27.05.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37610 грн 86 коп та скасування частково вимоги №Ю713 від 05.05.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37610 грн 86 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 14.05.2010 на адресу ЗАТ “Атом” надійшла вимога №Ю713 від 05.05.2010 про сплату боргу у розмірі 45717 грн 80 коп, не погодившись з якою позивач звернувся із заявою про узгодження суми боргу до відповідача, який рішенням №5 від 27.05.2010 відмовив у задоволенні заяви про узгодження вимоги. Зазначав, що станом на 27.03.2010 виконавчі провадження про примусове стягнення заборгованості зі страхових внесків всього в розмірі 30839,48 грн були закінчені у звязку із повною сплатою заборгованості, а отже, наполягав, оскільки сума заборгованості по вимогам, які знаходилися на примусовому виконанні у ВДВС ЗАТ «Атом»були сплаченими, тому сума, що повинна бути зазначеною у вимозі №Ю713 від 05.05.2010 має бути значно меншою, а не складати 37610,86 грн, як було зазначено працівниками УПФУ. А тому, вказував, що при нарахуванні недоїмки у вимозі №Ю713 05.05.2010 працівниками УПФУ було допущено помилку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, направив суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу без участі представника, в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог при цьому зазначав, що позивач ЗАТ “Атом” станом на 01.05.2010 мав заборгованість в сумі 45717 грн 80 коп, в тому числі по внесках 33,2% в розмірі - 35473 грн 91 коп, по внескам 0,5-5% - 2136 грн 95 коп, по штрафним санкціям - 2163 грн 78 копта пені - 5943 грн 16 коп, що підтверджується карткою особового рахунку, а тому, вказував,що управлінням була сформована вимога №Ю713 від 05.05.2010 про сплату вказаного боргу, яка була направлена позивачу для добровільного погашення наявної заборгованості. При цьому зазначав, що якщо в подальшому, протягом наступного базового періоду, позивач нарощує суму боргу то до органу виконавчої служби для примусового стягнення недоїмки передається вимога тільки на суму зростання боргу. Отже, подвоєння суми боргу при стягнення страхових внесків не відбувається.

Згідно із частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство “Атом” зареєстровано як юридична особа 23.01.1998 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00№126374. Також, ЗАТ “Атом” внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 25163708, що підтверджується копією довідки із ЄДРПОУ АБ№ 117829, виданої Управлінням статисти у місті Кременчуці Полтавській області.

А відповідно до статей 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV Закрите акціонерне товариство “Атом” є страхувальником платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, реєстраційний номер платника 16292949.

05.05.2010 Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області сформовано вимогу №Ю713, якою вимагає у ЗАТ “Атом” сплатити борг станом на 01.05.2010 у розмірі 45717 грн 80 коп, в тому числі недоїмка 37610 грн 86 коп, фінансові (штрафні) санкції в розмірі 2163 грн 78 коп та пеня в розмірі 5943 грн 16 коп.

ЗАТ “Атом” не погодившись із виставленою вимогою подав до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області заяву (вих. №92 від 20.05.2010) про узгодження вимоги № Ю713 від 05.05.2010.

27.05.2010 Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області прийнято рішення № 5 про відмову в задоволенні зави про узгодження вимоги про сплату боргу № Ю713 від 05.05.2010.

Проте, позивач із вищевказаними вимогою та рішенням не погодився тому звернувся до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій та рішень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 № 1058-IV страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

А згідно із частиною 6 статті 19 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Розмір страхових внесків встановлений Законом України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” та розділом 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, а саме: 33,2 % від фонду оплати праці та 0,5 2 %, що утримуються із заробітної плати працюючих.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається із витягу із карти особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників за період з 01.01.2009 по 06.07.2010 ЗАТ “Атом”, станом на 01.05.2010 мав заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 45717 грн 80 коп, в тому числі недоїмка по страхових внесках: 33,2% в розмірі - 35473 грн 91 коп (графа 7), 1-5% - 2136 грн 95 коп (графа 7), та відповідно по внесках 33,2% нараховано штрафні санкції 2040 грн 80 коп (графа11) та пеня - 5605 грн 48 коп (графа15) та по внесках 1-5% нараховано штрафні санкції - 122 грн 94 коп (графа11) та пеня 337 грн 68 коп (графа15).

При цьому суд зазначає, що позивач не спростовує наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, лише просить зменшити розмір боргу, зазначений у вимозі №Ю713 від 05.05.2010 у частині стягнення 37610,86 грн, посилаючи на те, що станом на 27.03.2010 виконавчі провадження про примусове стягнення заборгованості зі страхових внесків всього в розмірі 30839,48 грн були закінчені у звязку зі повною сплатою заборгованості.

Проте, суд не погоджується з названими доводами з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 2 статті 106 вищезазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

А частиною 3 статті 106 цього ж Закону, встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

При цьому, порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, визначено розділом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 ( надалі по тексту - Інструкція) .

Так, відповідно до пункту 8.2. вказаного розділу 3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

А відповідно до пункту 8.9. Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу. Якщо протягом наступних базових звітних періодів страхувальник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби, то орган Пенсійного фонду подає до відповідного органу повідомлення за формою згідно з додатком 12 цієї Інструкції.

Як вбачається фактичних обставин справи та відповідно до письмових пояснень відповідача вимога зі сплати боргу №Ю713 від 05.05.2010 на виконання до державної виконавчої служби не передавалась, що не спростовано і позивачем а постанови державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про закінчення виконавчих проваджень від 13.11.2009, копії яких наявні в матеріалах справи та на які посилається позивач, винесені в межах виконавчих проваджень ВП№14881565, ВП№14066224, ВП№14066322 з примусового виконання інших виконавчих документів прийнятих відповідачем, а саме: рішення №1105 від 27.05.2009 про стягнення із ЗАТ «Атом»боргу в розмірі 1184,43 грн, вимоги №1200 від 01.07.2009 про стягнення із ЗАТ «Атом»боргу в розмірі 4005,72 грн, вимоги №1010 від 01.06.2009 про із стягнення із ЗАТ «Атом»боргу в розмірі 4448,08 грн, відповідно.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані вище вимоги та рішення, сформовані Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області у звязку із наявністю недоїмки (штрафних санкцій та пені) у ЗАТ “Атом”, що виникли за різні (інші) базові періоди і відношення до вимоги №Ю713 від 05.05.2010 не мають, до того ж не спростовують наявність заборгованості у позивача.

Враховуючі вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у звязку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та боргу по сплаті фінансових санкцій та пені Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області правомірно сформована вимога №Ю713 про сплату боргу станом на 01.05.2010 всього розмірі 45717 грн 80 коп.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладене, відповідач формуючі вимогу №Ю713 від 05.05.2010 про сплату боргу в розмірі 45717 грн 80 коп та приймаючі рішення №5 від 27.05.2010 - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ «Атом» про рішення №5 від 01.06.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37610 грн 86 коп та скасування частково вимоги №713 від 05.05.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37 610 грн 86 коп задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Атом" до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської областіпро скасування рішення №5 від 01.06.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37610 грн 86 коп та скасування частково вимоги №713 від 05.05.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 37 610 грн 86 коп - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко