Постанова № 11256301, 21.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-462/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю: представника позивача - Вербицька П.А.,

представника відповідача - Грисенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2010 року позивач, Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро визнання дій щодо виконання постанови господарського суду Полтавської областівід 25.03.2008 року по справі № 3/204 неправомірними та зобов'язати здійснити корегування в сообовому рахунку Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" у відповідності до постанови господарського суду Полтавської області від 25.03.2008 року по справі № 3/204 та її змісту, а саме починаючи з жовтня 2005 року .

В подальшому позовні вимоги в ході судового розгляду справи змінювалися та уточнювалися. Згідно останньої редакції уточнених позовних вимог позивач просив:

- визнати неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо виконання постанови Господарського суду Полтавської області від 25.03.2008 року по справі № 3/204 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 004711502/0 від 20.12.2006 року на загальну суму 51323,09 грн., яка відображена в картці особового рахунку платника у вересні 2009 року;

- зобовязати ДПІ у м. Полтаві в картці особового рахунку платника Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло»здійснити коригування скасованої суми 51323,09 грн. на дату її виникнення, тобто з 30.12.2006 року;

- зобовязати ДПІ у м. Полтаві спрямувати суми, сплачені позивачем згідно періодів, вказаних в платіжних дорученнях (згідно переліку) на погашення податкового зобовязання за відповідні періоди.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що господарським судом Полтавської області у справі № 3/204 за позовом «Міськсвітла»до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 004711502/0 від 20.12.2006 року, була винесена постанова від 25.03.2008 року, якою в задоволення позову оскаржуване податкове повідомлення-рішення було скасоване. За наслідками апеляційного розгляду 26.02.2009 року цієї ж справи постанова господарського суду Полтавської області була залишена без змін та таким чином набрала законної сили. Дане податкове повідомлення-рішення від 20.12.2006 року було оскаржене платником податку 10.10.2007 року та до прийняття судом рішення по суті позову дане податкове зобовязання, як вказує позивач, є неузгодженим. Після скасування податкового повідомлення-рішення відповідний податковий борг підлягав скасуванню в оперативному обліку податкового органу. Однак, відповідач суму податкового зобовязання за оскарженим, а потім і скасованим податковим повідомленням-рішенням на протязі 2007 року та до 26.02.2009 року зараховував як погашену за рахунок платежів, здійснюваних платником податку як поточні щомісячні, податковий борг погашався цими платежами в порядку календарної черговості його виникнення, що, як на думку позивача, є неправомірним. Скасування податкового повідомлення-рішення відповідачем відображено в картці особистого обліку «Міськсвітла»лише у вересні 2009 року, однак при цьому ця сума вже була погашена за рахунок щомісячних поточних узгоджених платежів. У подальшому відповідачем неодноразово застосовувалися до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, при цьому несвоєчасна, як на думку ДПІ у м. Полтаві, сплата повязана із неправомірним зарахуванням поточних платежів в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Відповідачем також не проведено списання (зменшення) пені внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення. Відмовлено в письмовому підтвердженні взаємозвірки. Такі дії позивач вважає протиправними. Обгрунтовував порушення своїх прав та інтересів тим, що внаслідок таких протиправних, як на думку позивача, дій податкового органу, останнім постійно приймаються рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у звязку із несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобовязань, хоча платником податку позивачем поточні платежі до бюджету сплачуються своєчасно і в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав по суті справи пояснення, аналогічне доводам, викладеним у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Надав письмове заперечення, згідно якого, посилаючись на норми Закону № 2181, стверджував про несвоєчасність сплати позивачем узгоджених податкових зобовязань, що тягло за собою застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, при цьому не заперечував зарахування ним поточних податкових платежів у погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, посилаючись на п.п. 7.7 Закону № 2181 та п.1.6 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005 року.

Представники відповідача у судовому засіданні теж заперечували проти задоволення позову, надаючи аналогічні за змістом пояснення.

Додатково у ході судового розгляду справи відповідачем було надано пояснення про те, що органи ДПС користуються АІС обліку та звітності, що надає доступ до баз даних минулих періодів тільки в режимі перегляду, тобто внести або ж коригувати інформацію в картках особових рахунків за минулі періоди є неможливим.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло», комунальне підприємство, зареєстроване як юридична особа 26.03.1992 року у м. Полтава вул. 1100-річчя Полтави, 4 за ідентифікаційним номером 03338159, свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 082763. Знаходиться на податковому обліку ДПІ у м. Полтаві з 01.04.1992 року, 26.04.2002 року видано свідоцтво про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

25.03.2006 року Господарським судом Полтавської області винесена постанова у справі № 3/204 за позовом підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло»до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 004711502/0 від 20.12.2006 року, якою позов задоволено та зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано. Ця постанова набрала законної сили 26 лютого 2009 року, коли була залишена без змін за наслідками апеляційного розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом.

ДПІ у м. Полтаві здійснювалося погашення суми податкового зобовязання за цим податковим повідомленням-рішенням, як і за іншими, у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу за рахунок коштів, що надходили від платника податку у якості поточних платежів з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку діям відповідача, суд приходить до таких висновків.

Судом витребувана та досліджена роздруківка облікової картки ПЕЗО «Міськсвітло»з податку на додану вартість. Згідно змісту картки зарахування платежів цього платника дійсно здійснювалося в порядку календарної черговості його виникнення. Окрім цього, цей факт (таке зарахування) не заперечувався сторонами.

Також суду надано та було досліджено ряд інших рішень податкового органу про застосування стосовно позивача штрафних (фінансових) санкцій та відповідні акти перевірок, які приймалися у звязку із несвоєчасною сплатою позивачем узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість. Такі рішення судами неодноразово скасовувалися та у провадженні судів маються справи про скасування таких рішень (окремі рішення долучені до матеріалів адміністративної справи).

З викладеного слідує висновок, що постійне прийняття відповідачем рішень про застосування стосовно позивача штрафних (фінансових) санкцій у звязку із несвоєчасною сплатою податку має причиною не несвоєчасну сплату податку платником, а те, що податковою службою дійсно здійснювалося зарахування своєчасно зроблених за відповідний період податкових платежів до бюджету в більш ранні періоди, в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості виникнення його, хоча в той же час, платником, який подавав за відповідні періоди декларації, узгоджуючи відповідні суми, сплачувалися належним чином кошти на погашення узгодженого боргу, що виникав на підставі поданих ним декларацій.

Суд вважає дії ДПІ у м. Полтаві щодо зарахування поточних платежів з податку на додану вартість платника податку - Підприємство мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (ЄДРПОУ - 03338159) у рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві № 004711502/0 від 20.12.2006 року та у рахунок погашення податкового боргу цього платника в порядку календарної черговості його виникнення протиправними з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

При цьому суд також вважає протиправним погашення податкового боргу ПЕЗО «Міськсвітло», що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 004711502/0 від 20.12.2006 року, сумами коштів, що сплачувалися до бюджету, як податок за інші періоди, оскільки з моменту оскарження цього рішення до суду відповідне податкове зобовязання втратило статус узгодженого та відповідні суми не могли вважатися податковим боргом платника. Однак, за поясненням представника відповідача, яке не суперечило змісту облікової картки платника, ДПІ у м. Полтаві було самостійно виправлено дану помилку, шляхом зарахування відповідних сум коштів на погашення податкового боргу за інші періоди.

Таким чином у цій частині позовних вимог суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для їх задоволення.

Суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в іншій частині (стосовно зобовязання ДПІ у м. Полтаві внести коригування в картку особового обліку платника відповідно до наведеного переліку платіжних доручень за відповідні періоди), оскільки згідно податкового законодавства оперативний облік платежів до бюджету здійснюється податковою службою та суд не може перебирати на себе відповідні функції і визначати призначення платежу та обліковувати його у відповідний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позицію відповідача суд вважає не доведеною та необґрунтованою відповідними правовими нормами, у той же час позивач довів правомірність відповідної частини своїх позовних вимог, які належить задовольнити.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у м.Полтаві щодо зарахування поточних платежів з податку на додану вартість платника податку - Підприємство мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (ЄДРПОУ - 03338159) у рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Полтаві № 004711502/0 від 20.12.2006 року та у рахунок погашення податкового боргу цього платника в порядку календарної черговості його виникнення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26липня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков