Постанова № 11255420, 07.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 р. № 2а-4776/10/1370

о 17 год., 41 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у м. Львові, представник Мазан О.І. (довіреність № 18228/10-0/68 від 26.10.2009 року)

доПублічного акціонерного товариства акціонерно комерційного банку «Львів», представник Туркевич Р.Ю. (довіреність від 06.10.2009 року)

прозастосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Львові звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерно комерційного банку «Львів»про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №141-3290 (порушеної відносно посадових осіб ПАТ АКБ «Львів», за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України), СВ ПМ ДПІ у м. Львові 13.05.2010 року винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки вказаного платника податків, з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2004 року по 01.05.2010 року. З метою проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ АКБ «Львів»начальником ДПІ у м. Львові видано наказ від 21.05.2010 року № 126, на підставі якого виписано направлення працівникам податкового органу на проведення даної перевірки (наказ та направлення на проведення перевірки вручені посадовій особі платника податків - головному бухгалтеру, що підтверджується відміткою на направленні та поясненні даної особи наданому на звороті направлення на перевірку).

25.05.2010 року працівниками ДПІ у м. Львові здійснено вихід на юридичну (фактичну) адресу ПАТ АКБ «Львів»для проведення позапланової виїзної перевірки, однак посадовими особами підприємства працівників податкового органу до даної перевірки допущено не було, про що складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 25.05.2010 року за № 129.

У звязку із відмовою відповідача від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судовому засіданні з врахуванням письмових пояснень позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні проти адміністративного позову. Відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки за вказаний період вже здійсненна перевірка податковим органом. У наказі № 126 від 21.05.2010 року виданого ДПІ у м. Львові жодна з обставин, які визначені чинним законодавством України обов'язковими, для проведення позапланової виїзної перевірки не зазначена. В інших випадках податковий орган здійснює позапланові перевірки на підставі рішення суду. Згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про банки і

банківську діяльність»забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

23.01.1998 року за № 02-140 відповідач взятий на облік платника податків, що підтверджується копією довідки від 15.01.2009 року за № 576/29-0.

25.02.2010 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Львові винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами відповідача за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

13.05.2010 року заступником начальника СВ ПМ ДПІ у м. Львові по вказаній кримінальній справі винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки відповідача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів за період 01.01.2004 року по 01.05.2010 року.

13.05.2010 року заступником начальника ГВПМ начальником СВПМ ДПІ у м. Львові скеровано начальнику позивача для організації виконання вищевказану постанову про призначення позапланової документальної перевірки відповідача.

21.05.2010 року позивачем прийнято наказ № 126 про проведення позапланової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2004 року по 01.05.2010 року

21.05.2010 року позивачем згідно ст. 11, ст. 11/1 Закону України «Про державну податкову службу в України»видано направлення на позапланову виїзну перевірку відповідача.

На зворотній стороні вказаного направлення головним бухгалтером відповідача вчинено запис від 25.05.2010 року про те, що з 18.11.2009 року по 29.12.2009 року проведена виїзна планова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 року по 30.09.2009 року. Також головним бухгалтером відповідача зазначено, що в законодавстві відсутнє поняття, як перепровірка платника податку, відтак відсутні підстави для проведення перевірки відповідача на підставі наказу № 126 від 21.05.2010 року.

25.05.2010 року позивачем складено акт № 129 відмови від допуску до перевірки, в якому зазначено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є відповідно головою правління та головним бухгалтером відповідача від допуску до позапланової виїзної перевірки на виконання постанови від 13.05.2010 року. Із змістом згаданої постанови від 13.05.2010 року посадові особи відповідача ознайомлені.

На зворотній стороні вказаного акту головним бухгалтером відповідача вчинено запис від 26.05.2010 року про те, що з 18.11.2009 року по 29.12.2009 року проведена виїзна планова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 року по 30.09.2009 року. Також головним бухгалтером відповідача зазначено, що в законодавстві відсутнє поняття, як перепровірка платника податку, відтак відсутні підстави для проведення перевірки відповідача на підставі наказу № 126 від 21.05.2010 року. Копії чи оригіналу постанов від 13.05.2010 року не отримували.

02.06.2010 року начальником ГВПМ ДПІ у м. Львові складено подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків.

03.06.2010 року позивачем прийнято рішення № 1 про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку. Відповідачем не надано суду доказів про оскарження вказаного рішення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про державну податкову службу в України»№ 509-XII від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, Порядком застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженим Наказ Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року N 386 із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 130 КПК України, про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому ж Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова, яка згідно ст. 66 КПК України є обов'язковою для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові п

латежі).

Згідно ст. 11/1 цього ж Закону, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим же Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Згідно п.п. «г»п.п. 9.1.2. п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Згідно п.п. 9.1.3. п. 9.1. ст. 9 цього ж Закону, арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи.

Згідно п.п. 9.3.1. п. 9.3. ст. 9 цього ж Закону, порядок застосування арешту активів - за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків.

Згідно п.п. 9.3.5. п. 9.3. ст. 9 цього ж Закону, при прийнятті рішення про арешт активів банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частині платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів.

Згідно п.п. 9.3.9. п. 9.3. ст. 9 цього ж Закону, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 5.4. Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

У разі виникнення такої обставини слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови.

Представник відповідача доказами наданими у справу та поясненнями підтвердив факт відмови відповідача від проведення перевірки.

Згідно п. 6.2. цього ж Порядку, арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків згідно з п.п. 9.3.9. п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами»здійснюється за заявою податкового органу на підставі відповідного рішення суду.

Згідно п. 9.1. цього ж Порядку, згідно з підпунктом 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за обставинами, визначеними в розділі 5 цього ж Порядку, застосовується на підставі відповідного рішення суду.

Згідно п. 9.2. цього ж Порядку, рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, є документом, що підтверджує обставини, на яких ґрунтується заява до суду про застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку такого платника.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Судом не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності недопуску до перевірки, з посиланням на постанову Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 163-3 ч.1 КУпАП у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 89 ГК України посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу. Згідно довідки АА № 292153 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником відповідача є ОСОБА_3. Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів правомірності відмови голови правління ПАТ АКБ «Львів»- ОСОБА_3 від допуску до перевірки.

Судом також не враховуються посилання представника відповідача на заборону накладати арешт на кореспондентські рахунки банку (ч. 3 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), оскільки з врахуванням предмету спору, судом застосовано вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який в даному випадку є спеціальним.

Крім цього, листом Національного банку України від 25.10.2001 року передбачено порядок накладання арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків, однак судом з врахуванням реєстраційних номерів відкритих кореспондентських рахунків, до спірних правовідносин застосовано п.п. 9.3.5. п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині, що при прийнятті рішення про арешт активів банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частині платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів. Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках згідно ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є різними за своєю природою і підставами. Законодавство яке регулює процедуру застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку не передбачає обовязку зазначення конкретно визначених сум.

На підставі поданих позивачем вищевказаних доказів та пояснень представника позивача суд прийшов до висновку про підставність застування арешту активів у вигляді

зупинення операції на рахунках відповідача, оскільки такий згідно вищевказаного законодавства застосовується за факт відмови від допуску до перевірки, обставин передбачених п.п. 9.3.8. п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»судом не встановлено, оскільки постанова по кримінальній справі про призначення позапланової документальної перевірки є обовязкова в тому числі і для відповідача, однак із врахуванням обмежень встановлених п.п. 9.3.5. п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме крім операцій повязаних із сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджету та частині платежів, що виконуються за рахунок коштів клієнтів відповідача.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено правомірність своїх позовних вимог, відповідачем не наведено підстав та обґрунтування невиконання законних вимог щодо проведення перевірки.

Таким чином, з врахуванням вимог ст. 162 КАС України, позовні вимоги ДПІ у м. Львові про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача є підставними та підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Застосувати адміністративний арешт активів у вигляді зупинення операції на рахунках ПАТ АКБ «Львів»(ЄДРПОУ 09801546, МФО 325268)

- №16001000000005 в ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», м. Львів, вул. Грабовського, 11, МФО 325213;

- №16006000112553 в ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а, МФО 300670;

- №16006804559120 в ПАТ «ПУМБ», м. Донецьк, вул. Університетська, 2а, МФО 334851;

- №16004381 в AT «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, вул. Лєскова, буд.9, МФО 300335;

- №16120325268 в ВАТ СКБ «ДНІСТЕР», м. Львів, вул. Переяславська,6-а, МФО 325569;

- №32005100400 в Управління HБУ у Львівський області, м. Львів, вул. Коперніка, 4, МФО 325622;

- №16000000097001 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346;

- №16006012114259 в AT «Укрексімбанк», м. Київ, вул. Горького, 127, МФО 322313;

- №16006012117259 в AT «Укрексімбанк», м. Київ, вул. Горького, 127, МФО 322313 терміном на 1440 годин (60 днів), крім:

- операцій пов'язаних із сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету;

- частини платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, у порядку та строки згідно ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 10.09.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.