Постанова № 11254056, 15.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 р. справа № 2а-18944/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представника позивача Богданової К.Х.

представника відповідача Пруднік Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0,

встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», звернувся до суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0.

В обґрунтування позову посилається на те, що податковим органом проведена перевірка за результатами якої складений акт. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0, яким позивачу визначено суму штрафу з податку на додану вартість у сумі 39784,86 грн. Позивач не згодний з визначеним податковим органом розміром штрафних санкцій та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Платіжними дорученнями від 31.05.2010 року №215, від 19.05.2010 року №180, від 25.05.2010 року №192, від 25.06.2010 року №18, від 30.06.2010 року №1334 товариство перерахувало до бюджету, з визначенням в платіжному дорученні призначення платежу, суми самостійно визначених податкових зобовязань з податку на додану вартість. Але відповідач без узгодження з платником податку самостійно на свій розсуд змінив призначення платежу. Вважає, що ані нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані іншими законами з питань оподаткування не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податку спрямував кошти. Відповідач вийшов за межі своїх повноважень змінивши вказане товариством в платіжному дорученні призначення платежу та погасивши борг за 2007 рік, коли товариство знаходилося в стадії санації в справі про банкрутство і згідно Мирової угоди, узгодженій з відповідачем, борги, що виникли в період провадження справи про банкрутство повинно сплатити Державне підприємство «Добропіллявугілля» після приєднання до нього позивача.

Просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав судові заперечення на адміністративний позов в яких посилається на те, що інспекцією проведена перевірка позивача за результатами якої складений відповідний акт, яким встановлено порушення строків сплати сум узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 79569,67 грн. На підставі зазначеного акту винесено спірне податкове повідомлення рішення. Відповідач зазначає, що підприємство несвоєчасно сплачувало узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, про що свідчать акт перевірки від 12 липня 2010 року №825/15-2/05400661 за період з 06.05.2010 року по 08.07.2010 року, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та картка особового рахунку з податку на додану вартість за травень липень 2010 року. Вважає, що кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податку спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» є юридичною особою, ідентифікаційний код 05400661, перебуває на податковому обліку в Добропільській ОДПІ Донецької області.

Судом встановлено, що 12.07.2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість підприємством Відкритим акціонерним товариством Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», за результатами якої складений відповідний акт від 12.07.2010 року №825/15-2/05400661. Актом перевірки встановлено порушення строку сплати суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 79569,67 грн.

16 липня 2010 року Добропільською ОДПІ Донецької області винесено податкове повідомлення рішення №0000381520/0, яким на підставі акту перевірки за затримку на 154 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 79569,67 грн. Відкритому акціонерному товариству Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» визначено штраф у розмірі 50% у сумі 39784,86 грн.

Предметом податкового повідомлення рішення є визначений позивачу штраф (з податку на додану вартість) за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення рішення податковим органом визначено пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф.

Як вже зазначалось вище судом, частиною 1 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному місяцю. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування, тобто період, у якому платник податку зобовязаний звітувати перед податковим органом шляхом подачі декларації з визначенням податкових зобовязань.

Судом встановлено, що позивач:

-платіжним дорученням від 31 травня 2010 року №215 на суму 50841,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за квітень 2010 року згідно декларації (а.с. 29);

-платіжним дорученням від 19 травня 2010 року №180 на суму 10,00 грн. із визначенням платежу сплатив штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року (а.с. 31);

-платіжним дорученням від 25 травня 2010 року №192 на суму 6,00 грн. із визначенням платежу сплатив штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року (а.с. 30);

-платіжним дорученням від 24 червня 2009 року №18 на суму 154,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за червень 2010 року згідно декларації (а.с. 28);

-платіжним дорученням від 30 червня 2010 року №1334 на суму 30764,00 грн. із визначенням платежу сплатив податок на додану вартість за травень 2010 року згідно декларації (а.с. 27).

Таким чином, позивач перерахував зазначеними платіжними документами поточні платежі, ані погашав податковий борг.

Із зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» станом на 30.08.2010 року вбачається, що податковий орган здійснив погашення податкового боргу та пені в результаті розподілу сум за вищенаведеними платіжними дорученнями, а саме:

- суму 50841,00 грн. за платіжним дорученням від 31 травня 2010 року №215 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324, №2444, №4668 та 1256,26 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 10,00 грн. за платіжним дорученням від 19 травня 2010 року №180 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324 та 0,25 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 6,00 грн. за платіжним дорученням від 25 травня 2010 року №192 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №1324 та 0,15 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 154,00 грн. за платіжним дорученням від 24 червня 2009 року №18 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №4668 та 3,88 грн. з цієї суми на зменшення пені;

- суму 30764,00 грн. за платіжним дорученням від 30 червня 2010 року №1334 спрямував на зменшення недоїмки по декларації №4668, 6684 та 774,79 грн. з цієї суми на зменшення пені.

Проаналізувавши наведене та акт перевірки від 12.07.2010 року №825/15-2/05400661 судом встановлено, що під час перевірки податковий орган розподілив суми сплачені платіжними дорученнями від 31 травня 2010 року №215 на загальну суму 50841,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 4884,87 грн. по декларації №1324 від 15.02.2007 року, 17953,87 грн. по декларації №4668 від 19.04.2007 року, 26746,00 грн. по декларації №2444 від 30.03.2007 року), від 19 травня 2010 року №180 на загальну суму 10,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 9,75 грн. по декларації №1324 від 15.02.2007 року), від 24 червня 2009 року №18 на загальну суму 154,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 150,12 грн. по декларації №4668 від 19.04.2007 року), від 30 червня 2010 року №1334 на загальну суму 30764,00 грн. (в акті перевірки зазначена сума направлена на погашення заборгованості в розмірі 8811,20 грн. по декларації №6684 від 21.05.2007 року, 21008,01 по декларації 4668 від 19.04.2007 року).

Правовою підставою розподілу податковий орган в обліковій картці визначив абзац 2 пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого, у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини), або не визначає її окремо у платіжному документі при сплаті податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частину), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти ( п.1.3. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Судом встановлено, що позивач фактично сплатив поточні платежі за узгодженим податковим зобовязанням з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень, квітень 2010 року, штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення заборгованості за податковими деклараціями минулих років.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг ( або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені, у результаті чого податковий орган складає податкові повідомлення про розподіл сплаченої суми.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами)- у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0 винесено Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією безпідставно, тому його необхідно визнати недійсним та скасувати.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2010 року №0000381520/0 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 16.07.2010 року №0000381520/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, пр. Шевченка, 2), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 вересня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 20 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.