Постанова № 11253518, 15.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 р. Справа № 2а-10084/10/0570

Донецькій окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Чучко В.М., суддів Папазової Г.П., Головіної К.І., при секретарі Болховій А.В., за участю позивача: ОСОБА_1., представника відповідачів Лєснова С.О. (довіреність від 12.05.2010 року № 01-22/1133), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1. до Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України про визнання протиправними дій та актів субєктів владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства (надалі Управління з питань банкрутства, відповідач-1) щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 16.03.2010 року № 15-3; визнання протиправним та недійсним наказу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України (в подальшому за текстом Департамент з питань банкрутства, відповідач-2) від 25.03.2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

В обґрунтування висунутих позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та на підставі Ліцензії Серії НОМЕР_2, виданої 21.04.2008 року Державним департаментом з питань банкрутства, здійснює господарську діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

В квітні 2010 року на адресу позивача надійшов наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 25 березня 2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Відповідно до означеного наказу анульовано ліцензію серії НОМЕР_2 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану ОСОБА_1 21.04.2008 року Державним департаментом з питань банкрутства.

Із вказаним наказом позивач не погоджується, оскільки зі змісту наказу вбачається, що він прийнятий на підставі актів Управління з питань банкрутства у Донецькій області про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3.

В той же час позивач вказує, що акти Управління з питань банкрутства у Донецькій області про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3 були складені всупереч нормам діючого законодавства.

Свою позицію мотивує тим, що в акті № 18/1-3 від 12 березня 2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» йдеться про неявку Арбітражного керуючого ОСОБА_1. для проведення перевірки виконання арбітражним керуючим Розпорядження № 2 від 20.01.2010 року.

Проте, вказує позивач, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року по справі № 2-а-4320/10/0570 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1. до Управління з питань банкрутства визнано протиправним та недійсним Розпорядження Управління з питань банкрутства у Донецькій області № 2 від 20.01.2010 року з моменту його видання.

За таких підстав позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача-1 про безпідставну неявку Арбітражного керуючого ОСОБА_1. для проведення перевірки виконання вимог Розпорядження Управління з питань банкрутства у Донецькій області № 2 від 20.01.2010 року, а дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області щодо складення акту № 18/1-3 від 12 березня 2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» протиправними через відсутність обовязку позивача виконувати Розпорядження № 2 від 20.01.2010 року

Дії відповідача-1 щодо складення акта № 15-3 від 16.03.2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» також вважає протиправними оскільки в акті йдеться про неявку Арбітражного керуючого ОСОБА_1. для проведення повірки в період з 15.03.2010 року по 16.03.2010 року, в той час як в період з 09.03.2010 року по 18.03.2010 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР-відділенні ДОКТМО, на підтвердження чого позивач посилається на листок непрацездатності Серія АБУ № 886230 від 18 березня 2010 року, виписний епікриз № 4850.

З огляду на те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні, останній вважає, що перевірка проводилася в його неробочий час, його не було повідомлено про перевірку, не було предявлене посвідчення членів комісії, направлених на перевірку, не дотримано організаційних вимог перевірки, що суперечить ч.1 ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-III від 01.06.2000 року, ч.ч.3,7,11 ст.4, ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року, п. 5 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 22/35 від 13.02.2002 року.

Вимоги до відповідача-2 позивач мотивує тим, що оскаржуваний наказ Державного департаменту з питань банкрутства був прийнятий на підставі актів Управління з питань банкрутства у Донецькій області про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3, що є порушенням ст. 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

З урахуванням наведеного позивач просить у судовому порядку визнати протиправними дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3; визнати протиправними дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 16.03.2010 року № 15-3; визнати протиправним та недійсним Наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 25 березня 2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 позов не визнав, надав письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи. У наведених запереченням відповідач зазначає, що ним правомірно складені акти про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3, при цьому на підставі ст. 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» відповідач-2, як орган ліцензування, правомірно видав від 25 березня 2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)». Представник відповідача-1 та відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 08.04.2008 року, підставі Ліцензії Серії НОМЕР_2, виданої 21.04.2008 року Державним департаментом з питань банкрутства здійснює господарську діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2009 року у справі № 42/344б введено процедуру санації Орендного підприємства «Донецькміськтепломережа», керуючим санацією призначено позивача арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Відповідач-1 Управління з питань банкрутства є субєктом владних повноважень відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», здійснює державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять пять відсотків, субєктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідач-1 діє на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, затвердженого наказом Державного департаменту з питань банкрутства № 160 від 25.09.2009 року, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством економіки України № 72/49 від 04.05.2001 року (далі за текстом Ліцензійні умови), Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 22/35 від 13.02.2002 року (далі за текстом Порядок), відповідно до яких Управління здійснює контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Судом встановлено, що на адресу позивача надійшов наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 25 березня 2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Відповідно до означеного наказу анульовано ліцензію серії НОМЕР_2 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану ОСОБА_1 21.04.2008 року Державним департаментом з питань банкрутства, передбачено доведення цього наказу до відома Вищого господарського суду України, Господарського суду Донецької області, Управління з питань банкрутства у Донецькій області, а також ОСОБА_1.

Зі змісту наказу вбачається, що він прийнятий на підставі актів відповідача-1 Управління з питань банкрутства у Донецькій області про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3.

В акті № 18/1-3 від 12 березня 2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» йдеться про неявку Арбітражного керуючого ОСОБА_1. для проведення перевірки виконання арбітражним керуючим Розпорядження № 2 від 20.01.2010 року.

Однак, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року по справі № 2-а-4320/10/0570 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1. до Управління з питань банкрутства (яка є чинною, оскільки ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4320/10/0570 від 13.07.2010 року відповідачеві відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови Донецького окружного адміністративного суду, та апеляційна скарга залишена без розгляду), визнано протиправним та недійсним Розпорядження Управління з питань банкрутства у Донецькій області № 2 від 20.01.2010 року.

За нормами ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що судом було визнане протиправним та недійсним Розпорядження Управління з питань банкрутства у Донецькій області № 2 від 20.01.2010 року, позивач не був зобовязаний виконувати вимоги цього розпорядження та, відповідно, зявлятися для перевірки виконання цього розпорядження, в той час як відповідач-1 не мав підстав зобовязувати позивача виконувати вимоги незаконного розпорядження і вважати неявку позивача для перевірки безпідставною.

Відтак, суд доходить висновку про те, що відповідачем-1 без достатніх правових підстав було складено акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3.

Отже, дії відповідача-1 Управління з питань банкрутства щодо складення акту № 18/1-3 від 12 березня 2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» слід визнати протиправними.

Такий висновок суду не підлягає додатковому обґрунтуванню та доведенню з огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України, де зазначається, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області щодо складання акту № 15-3 від 16.03.2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» на думку колегії суддів також слід визнати протиправними з огляду на наступне.

Зі змісту акту № 15-3 від 16.03.2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування» випливає, що підставою для складання цього акту стала неявка Арбітражного керуючого ОСОБА_1. для проведення повірки в період з 15.03.2010 року по 16.03.2010 року.

Проте, позивачем надано письмові докази листок непрацездатності Серія АБУ № 886230 від 18 березня 2010 року та виписний епікриз № 4850, якими підтверджується, що, в період з 09.03.2010 року по 18.03.2010 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР-відділенні ДОКТМО.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-III від 01.06.2000 року державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно ч. 11 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до п. 5 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 22/35 від 13.02.2002 року для проведення перевірки голова комісії повинен пред'явити арбітражному керуючому посвідчення на перевірку.

Арбітражний керуючий під час перевірки дотримання ним Ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

Проте, всупереч наведеним нормам діючого законодавства України, та залишивши поза увагою те, що в період проведення перевірки позивач знаходився на лікарняному, тобто був тимчасово непрацездатним і не мав можливості прийняти участь в перевірці, Управління з питань банкрутства у Донецькій області не забезпечило всіх організаційних вимог, які предявляються законодавством до проведення позапланових заходів контролю і тому дійшло хибного висновку про достатність підстав скласти акт № 15-3 від 16.03.2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування».

У звязку із цим, суд вважає протиправним дії відповідача 1 щодо складення акту № 15-3 від 16.03.2010 року «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування».

Стосовно вимог позивача до відповідача-2 слід зазначити, що суд також вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до с.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на це, при вирішенні адміністративної справи суд керується, зокрема принципами верховенства права та законності, та керується принципом переваги юридичної сили законів над підзаконними актами.

Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Зокрема, підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Судом встановлено, що Акти про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та від 16.03.2010 року № 15-3 були складені відповідачм-1 всупереч вимогам діючого законодавства, а відтак означені акти, в розумінні ст. 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», не можуть вважатися належною і достатньою підставою для анулювання ліцензії позивача

Суд доходить висновку про відсутність з боку позивача порушень умов ведення господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які б надавали відповідачу-2 законні підстави видавати оскаржуваний наказ та позбавляти Арбітражного керуючого ОСОБА_1. ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

За таких умов, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Наказ Державного департаменту з питань банкрутства № 38 від 25.03.2010 року.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує незаконність дій та акту відповідачів.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб та з перевищенням меж повноважень, визначених Конституцією і Законами України, необґрунтовано, упереджено та не розсудливо.

Таким чином, на думку суду, спірні дії із складання актів про відмову та наказ про анулювання ліцензії вчинені відповідачами необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України про визнання протиправними дій Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3 та щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 16.03.2010 року № 15-3; визнання протиправним та недійсним наказу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 25.03.2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 12.03.2010 року № 18/1-3;

Визнати протиправними дії Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства щодо складення акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 16.03.2010 року № 15-3;

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 25 березня 2010 року № 38 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (87230, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 15.09.2010 року. Повний текст постанови виготовлений 20.09.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Чучко В.М.

Судді Папазова Г.П. Головіна К.І.