Постанова № 11252506, 27.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.07.10Справа №2а-2829/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом ОСОБА_1

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 03.07.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим про визнання дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК у вигляді відмови від18.01.2010 року за №7/1-р-2933 в наданні дозволу на виконання будівельних робіт в частині зобовязання надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку неправомірними; зобовязання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК після отримання позивачем погодження Республіканського комітету з охорони культурної спадщини на реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_1, надати дозвіл на виконання будівельних робіт за даною адресою.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від25.02.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено досудового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від23.04.2009р. дозволена реконструкція квартири і господарської будівлі. Однак відповідач протиправно відмовляє позивачу в наданні дозволу на реконструкцію квартири, посилаючись на відсутність у позивача документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, а також погодження проекту з Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини. Позивач не погоджується зі вказаною відмовою в частині зобовязання позивача надати правовстановлюючі документи на право власності або право користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до п.2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від05.12.2000р. №273, встановлений перелік документів, які забудовник (замовник) повинен надати до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Як зазначає позивач, з аналізу норм Закону України «Про планування та забудови території» від204200р. №1699-ІІІ, Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від05.12.2000р. №273, Закону України «Про містобудування» №2780-ХІІ від16.11.1992р. та Правил визначення вартості будівництва Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від27.08.2000р. №174 вбачається, що надання документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт необхідно лише у разі, коли мова йде про нове будівництво на вільній земельній ділянці, на якій немає будівель, будинків та споруд. Реконструкція квартири, як вважає позивач, є одним з самостійних видів будівельних робіт, який не повязаний із забудовою земельної ділянки. Вимога відповідача про відведення земельної ділянки лише під одну з квартир, що розташовані на першому поверсі житлового будинку, суперечить земельному законодавству України. Діюче земельне законодавство не передбачає передачу землі у користування або власність під одну з квартир у багатоповерховому будинку. Земельна ділянка під багатоповерховим будинком, що розташована на першому поверсі триповерхового будинку, знаходиться у користуванні власників 20 квартир і не може бути вилучена, оскільки сама житлова будівля у цілому також знаходиться на балансі комунального підприємства. Крім того, позивач зазначає, що у відмові відповідача немає посилань на норми закону, на підставі яких позивачу було відмовлено в наданні дозволу на виконання будівельних робіт.

На підставі викладеного, позивач вважає відмову в наданні дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим в частині щодо зобовязання позивача надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку такою, що не ґрунтується на законі і нормативно-правових актах, що регулюють правовідносини, які склалися у даному випадку і порушує права позивача, у звязку з чим є така відмова є протиправною.

Відповідач проти заявленого адміністративного позову заперечує, надіславши суду 27.07.2010р. заперечення, відповідно до яких, посилаючись на ч. 1 ст.376 Цивільного кодексу України, ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» від20.04.2000р. №1699-ІІІ, постанову Кабінету Міністрів від 30.09.2009р. №1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих та будівельних робіт» вважає правомірною відмову позивачу в наданні дозволу на реконструкцію квартири на підставі відсутності документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, та відсутність погодження проекту з Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та розглянути справу без присутності його представника.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцевою О.С. (а.с.13) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21167595 від05.12.2008р. (а.с.14).

Дане жиле приміщення - квартира АДРЕСА_1, загальна площа 36,7кв.м, у тому числі житлова площа 12,6кв.м., кімната 12,6кв.м, кухня 13,0кв.м, уборна (суміщена) 0,5кв.м, що підтверджується технічним паспортом (а.с. 15-18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Бюро технічної інвентаризації м.Ялта з проханням про виділення квартири АДРЕСА_1 в окреме домоволодіння.

Листом від15.01.2003р. №14535 Бюро технічної інвентаризації м.Ялта відповіло, що відповідно до акту конкретного користування від20.07.1993р. сараї ІІ, ІІІ, IV, що розташовані в підвалі житлового будинку літ.А знаходяться в користуванні власників квартир житлового будинку літ.Б даного домоволодіння, а уборні V, VI та сушилка VII в загальному користуванні (а.с.88).

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від15.05.2003р. №174(2) «Про неможливість виділу частини житлового будинку літ.А (квартира АДРЕСА_1» було вирішено, що виділ частини житлового будинку літ.А (квартира АДРЕСА_1 неможливий (а.с.89).

У звязку з вищевикладеними відмовами, позивачем були зібрані погодження власників квартир житлового будинку літ.Б, у користуванні яких знаходяться сараї літ.І (а.с.63-68).

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №703 від23.04.2009р. дозволено ОСОБА_1 реконструкцію квартири і госпобудівель сараю літ.І в існуючих габаритах за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Судом встановлено, що на замовлення позивача Ялтинською філією «Крим НДІпроект» було розроблено робочий проект реконструкції квартири, сараю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-41).

Вказаний проект погоджений Ялтинською міською санітарно епідеміологічною станцією листом від24.03.2009р. за №24-16-55 (а.с.23) та 24.03.2009 листом за №21/16-186 погоджений Відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в АРКрим (а.с.24).

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від18.01.2010р. №7/1-р-2933 (а.с.9) позивачу відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт по спірному обєкту у звязку з тим, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виконання будівельних робіт від21.12.2009р. № 7/1-Р-2933 та доданих до неї документів, а саме:

- копії правовстановлюючих документів на квартиру: свідоцтво про право на спадщину, виписки про реєстрацію права власності на нерухоме майно, план земельної ділянки АДРЕСА_1; план садиби і будівель домоволодіння АДРЕСА_1: технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1;

- копії рішення виконкому Ялтинської міської ради №703 від23.04.2009р. «Про дозвіл гр.ОСОБА_1 реконструкції квартири і госпбудівель сараю літ.І у існуючих габаритах адреси: АДРЕСА_1»;

- копії проектної документації, розробленої ЯФ«КримНДІпроект», загальна пояснювальна записка; генплан, фасад погоджені Управлінням головного архітектора м.Ялта; експертний висновок № 105 ВНПД ЯМУ ГУМНС України в АР Крим №21/16-186 від 24.03.2009р.; погодження №24/1655 від24.03.2009р. СЕС м.Ялта;

- накази про призначення відповідальних осіб: ведення авторського нагляду; ведення технічного нагляду;

- документацію про виробника будівельних робіт; статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію платника податків, ліцензія, Договір підряду №341 від16.12.2009р. між ОСОБА_1 і ТОВ«Будмаркет», наказ №16/1 від16.12.2009р.;

встановлено, що не вистачає :

- документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою;

- погодження проекту з Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини.

Позивач не погоджується з висновками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, викладеними у листі від18.01.2010р. №7/1-р-2933 в частині необхідності надання правовстановлюючих документів на право власності або користування земельною ділянкою.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельної інспекцією України 06.12.2007р., відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №428 від 05.04.2006 р. «Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції» Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.

Таким чином, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є державним органом виконавчої влади з визначеними законодавчо повноваженнями і, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність прийнятого відповідачем рішення, що оскаржується позивачем, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-III від 20.04.2000р. (із змінами та доповненнями) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Одним із документів, на підставі яких видається дозвіл на виконання будівельних робіт є документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, зважаючи на наступне.

Суд звертає увагу на статус спірної будівлі. Так, згідно матеріалів справи (технічного висновку, технічного паспорта на зазначену квартиру), спірна квартира знаходиться в приміщенні багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).

При цьому прибудинковою територією є встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідна для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територія під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

З аналізу цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.2001р. №2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від11.10.2002р. №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Як вбачається із матеріалів справи, обєднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на момент розгляду судом справи не утворено, але квартири вказаного будинку приватизовані. Таким чином, в силу неврегульованості законодавством України питання статусу користувача земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку у разі не створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач не зобовязаний створювати чи приймати участь у діяльності такого обєднання.

Суд приходить до висновку про те, що створити обєкт земельних правовідносин, а саме земельну ділянку, яка вилучатиметься із прибудинкової території і надаватиметься в оренду одному із співвласників або співкористувачів ділянки під багатоквартирним будинком неможливо, оскільки неможливо встановити окреме місцерозташування (адресу) під прибудованими чи реконструйованими приміщеннями. Крім того, надаючи земельну ділянку в оренду власнику приміщення, що розташоване в багатоквартирному будинку, порушуватимуться права інших співвласників чи співкористувачів земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неможливість отримання позивачем самостійно документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, для створення обєкту земельних правовідносин у даному випадку, для цього необхідно створення співвласниками жилого будинку обєднання співвласників багатоквартирного будинку, що потребує згоду та власне бажання кожного зі співвласників жилого будинку. Однак діючим законодавством не передбачена можливість власника однієї квартири багатоквартирного будинку за власним бажання одноособово створювати обєднання співвласників багатоквартирного будинку.

Системний аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок про відсутність у відповідача підстав вимагати подання документу, право на одержання якого у позивача відсутнє.

Враховуючи обставини справи суд дійшов висновку про те, що проведення реконструкції і будівництво прибудов, господарських будівель, додаткових входів та інших аналогічних обєктів у багатоквартирних житлових будинках віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як обєкт містобудування, для оформлення права власності на які вимагатиметься документ, що встановлює право власності чи користування земельною ділянкою.

Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6.5 Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим, затверджених постанови Верховної Ради АР Крим від 18.09.02 №241-3/02 «Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим», на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою (власності на неї).

Крім того, суд зауважує на тому, що вимога про надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою повинна стосуватися лише обєктів первинної забудови та саме обовязків забудовника земельної ділянки, а оскільки обєкт нерухомого майна - будинок 17 по вул. Чехова в м.Ялта вже збудований, питання про наявність документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою повинно бути вирішеним на стадії будівництва цього обєкту нерухомого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на реконструкцію обєкта нерухомості, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Метою цього критерію - принципу є попередження та усунення несправедливої (безпідставної дискримінації). Субєкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дій за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган влади надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних обєктивних обставин.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії субєкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії субєкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисливих цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, виконання позивачем вимог щодо отримання рішення виконавчого органу про дозвіл на проведення реконструкції, складання проекту реконструкції та виконання вимог з встановлення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду суд приходить до висновку про те, що позивачем обраний правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки для оформлення в установленому законом порядку права власності на нерухоме майно після реконструкції цього майна необхідно дотримуватися загальних правил введення житлових будинків в експлуатацію з подальшим отриманням свідоцтва про право власності, через що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав відсутності документу про право власності (користування) земельною ділянкою, цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до виписки від27.05.2010р. №932 з протоколу № 05-10 від21.05.2010р. засідання науково-методичної ради при Республіканському комітеті АРКрим з охорони культурної спадщини, отриманої під час розгляду справи, було постановлено погодитися з «Історико-містобудівним обґрунтуванням і робочим проектом на реконструкцію квартири, сараю за адресою: АДРЕСА_1 (шифр 1-2009/17-ИГРО, АР), виконаним ЯФ«КримНДІпроект» (а.с.72).

Враховуючи аналіз вищенаведених норм та надані докази у матеріали справи, суд також дійшов висновку, що проведення реконструкції спірного обєкту не може розглядатися як обєкт містобудування, а є лише його поліпшенням, оскільки проведення реконструкції віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як обєкт містобудування.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача у вигляді відмови від18.01.2010р. за №7/1-р-2933 в наданні дозволу на виконання будівельних робіт в частині зобовязання надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Суд розцінює ці позовні вимоги як оскарження відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, що викладена у листі від18.01.2010р. за №7/1-р-2933.

Враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1, що викладена в листі від18.01.2010р. за №7/1-р-2933.

В ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд знаходить вказану відмову противоправною, такою, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 02.08.2010р.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим у видачі ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1 в частині зобовязання надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, викладену у листі №7/1-р-2933 від 18.01.2010р.

3. Зобовязати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АвтономнійРеспубліці Крим надати ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.