Постанова № 11246279, 14.01.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 лютого 2010 року Справа № 2-23/5598-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 19.11.2009 року у справі №2-23/5598-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (вул. Промислова, 17,Джанкой,96100)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,95015)

про стягнення 8906,80 грн.          

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “ВІС АГРО”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Делішес”, про стягнення 8906,80 грн., у тому числі 7697,12 грн. заборгованості, 897,34 грн. пені, 192,42 грн. інфляційні втрати, 119,92 грн. –3 % річних (а.с. 3-4).

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем в частині оплати отриманого товару умов договору поставки № 466 від 26.02.2008, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, та є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витратах. Свої вимоги товариство з обмеженою відповідальністю “ВІС АГРО” мотивовувало посиланнями на статті 526,549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Заявою від 19.11.2009 року позивач просив прийняти відмову від частини позовних вимог по стягненню основної заборгованості у розмірі 7697,12 грн., у зв’язку з її сплатою та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Делішес” 323,27 грн. –суму інфляційних збитків, 853,54 грн. –суму пені, 119,92 грн. –3 % річних (а.с. 94-95).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 року у справі № 2-23/5598-2009 (суддя Доброрез І.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “ВІС АГРО” задоволений .

З товариства з обмеженою відповідальністю “Делішес” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВІС АГРО” стягнуто пені в сумі 853,54 грн., 3 % річних в сумі 119,92 грн., інфляційні втрати в сумі 323,27 грн.

В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення господарський суд прийняв до уваги заяву позивача про відмову від частини позовних вимог та докази сплати основної заборгованості в сумі 7697,12 грн., надані відповідачем, у зв’язку з чим припинив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно судом були задоволені позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Делішес”3 % річних в сумі 119,92 грн., інфляційних витрат в сумі 323,27 грн., що були заявлені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також вимоги про стягнення пені в сумі 853,54 грн., що були заявлені на підставі статті 549 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Делішес” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього пені в сумі 853,54 грн., 3 % річних в сумі 119,92 грн., інфляційних втрат в сумі 323,27 грн., та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю “Делішес” у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишилися його доводи про те, що поставка товару, щодо якої виникла заборгованість, здійснювалася поза межами договору № 466 від 26.02.2008 року, підтвердженням чого є відсутність посилання в копіях видаткових накладних, наданих позивачем в обґрунтування позову.

Виходячи з викладеного, заявник скарги вважає, що позивачем не доведено належним чином, що поставки товару відбувались саме на виконання договору від 26.02.2008 року , отже положення, щодо оплати товару , встановлені в пункті 5.6. вказаного договору застосуванню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 25 лютого 2010 року, представники сторін не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомленій належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Переглянувши справу у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

26.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ВІС АГРО”(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Делішес”(покупець) укладено договір поставки № 466 , згідно з п.1.1 якого постачальник зобов’язався поставити товар, згідно замовленню покупця, а покупець –прийняти й оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Загальна сума договору складає вартість товару отриманого по всім накладними . Ціна на товар визначається згідно підписаної сторонами специфікації . (пункти 5.1; 5.3).

Згідно пункту 5.6. договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом безготівкових розрахунків, протягом 40 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з пунктом 6.5 договору покупець, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар, на підставі видаткових накладних на загальну суму 54399,32 грн., які містяться у матеріалах справи . (а.с.9-51).

Даний товар був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес», але оплачений частково, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 7697,12 грн.

Відмова товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» оплатити зазначену суму заборгованості з’явилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО»до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3 % річних .

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та часткового скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес" зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на суму 7697,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів .

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується тільки підписаними обома сторонами видатковими накладними на поставку товару.

На час подання позову до суду відповідач мав заборгованість в сумі 7697,12 грн. Однак, враховуючи, що у процесі судового розгляду заборгованість ним була сплачена у розмірі 7685,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.87-89), судом правомірно в цій частині припинено провадження по справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України .

Стосовно стягнення судом першої інстанції заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені , судова колегія не може погодитися, з огляду на таке.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, угода про забезпечення виконання зобов’язання неустойкою (пенею) вчиняється також у письмовій формі.

           При цьому судова колегія виходить із того, що позивачем не надані належні докази того, що передача відповідачу продукції була здійснена саме за договором № 466 від 26.02.2008, оскільки у жодному первичному бухгалтерському документи відсутні посилання на договір поставки № 466 від 26.02.2008.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання у вигляді відшкодування збитків від інфляції та сплати 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 323,27 грн. та 3% річних у розмірі 119,92 грн. обгрунтованими, виходячи із наступного.

Так, відповідно до розрахунку позивача розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції з квітня 2009 року по жовтень 2009 року складає: 7697,12 : 100% х 4,2 % = 323,27 грн. (а.с.95)

Розрахунок трьох процентів річних за період з 02.04.2009 по 08.10.2009 року (190 дня) складає 7697,12:100% х 0,0082% х190 дн. = 119,92 грн.

          Судова колегія вивчивши доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що поставка товару здійснена по договору № 466 від 26.02.2008, визнає їх безпідставними та такими, що суперечать змісту первинних документів, у яких відсутні посилки на даний договір.

З огляду на вищевикладене у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення із відповідача пені .

Зважаючи на викладене, судова колегія прийняла до відома доводи заявника апеляційної скарги та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції –частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 року по справі № 2-23/5598-2009 скасувати частково, а саме: у стягненні пені у сумі 853,54 грн.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, місто Сімферополь, вулиця Севастопольська,31; рахунок 26002025801 в філії ВАТ "Банк Кіпру", місто Сімферополь , МФО 384737, ЗКПО 32624767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (96100, місто Джанкой, вулиця Промислова,17; рахунок 260018306 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль, МФО 324021, ЗКПО 30280859) 748,81 грн., у тому числі: 3 % річних в сумі 119,92 грн., інфляційні витрати в розмірі 323,27 грн. , державне мито в сумі 92,22 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,40 грн.

В стягненні пені у сумі 853,54 грн. у позові відмовити.

4. В іншій частині позову провадження по справі припинити .

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.

6. Визнати наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2009 таким, що не підлягає виконанню з дня його видачі.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                В.В.Сотула

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Є. Пекарнікова