Рішення № 11244803, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/38013.09.10 За позовом           Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до                     1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»

про                     стягнення 9532677,20 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод

ім. Петровського»

про визнання договору доручення дійсним

Головуюча суддя Домнічева І.О.

Судді: Трофименко Т.Ю.

Літвінова М.Є.

Представники:

Від позивача Кривошеїна І.А.,          

Від відповідача 1 Саєнко В.В.

Від відповідача 2 Колосовський Ю.О. ?????

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»звернулось з позовом до господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Міларіс», на свою користь грошових коштів у розмірі 9532677,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність, у зв’язку з ненастанням строку, сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс», згідно договору доручення від 31.03.2008 укладеного між позивачем (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(повірений), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест»грошових коштів у сумі 9532677,20 грн. –заборгованість згідно реєстру кредиторів у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»№ Б15/118/01.

В судовому засіданні 02.11.2009 оголошувалась перерва до 12.11.2009, про що сторони повідомлені належним чином.

Розгляд справи 45/380 неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 17.12.2009 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та уточнення предмету позову. У поданій заяві позивач просив суд залучити до участі у справі іншого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Міларіс»; визнати недійсним договір доручення від 31.03.2008, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»70703239,89 грн. основного боргу та 120000,00 грн. –збитків; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест» 9532 677,20 грн.

В обґрунтування вищевказаної заяви про збільшення позовних вимог та уточнення предмету позову, позивач посилався на недійсність договору доручення від 31.03.2008, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс». Позивач вважає, що договір доручення від 31.03.2008 було вчинено ним під впливом помилки, що стало можливим у зв’язку з неправильним уявленням про норму права щодо прав та обов’язків його учасників, за таких обставин, вважає позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Міларіс»повинно повернути на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»грошові кошти у розмірі 70703239,89 грн. основного боргу; 120000,00 грн. збитків (ч.4 п. 2 ст. 229 ЦК України), а товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест» повинно сплатити на користь позивача 9532677,20 грн., які безпідставно були перераховані на його користь товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс».

Ухвалою від 17.12.2009 виключено зі складу третіх осіб товариство з обмеженою відповідальністю «Міларіс»та залучено його до участі у справі в якості іншого відповідача.

Судове засідання, призначене ухвалою від 17.12.2009 року на 25.01.2010 року не відбулося у зв’язку із скеруванням справи до вищих судових інстанцій за скаргою ТОВ «Укрсоцінвест»на ухвалу суду про притягнення ТОВ «Міларіс»у якості відповідача-2 по цій справі, незважаючи на те, що скарження таких ухвал Господарським процесуальним кодексом не передбачено.

Після повернення до Господарського суду м. Києва, справу ухвалами від 19.03.2010 року та 07.04.2010 року (остання –про виправлення описки) було призначено до розгляду на 08.04.2010, в якому оголошено перерву до 14.04.2010 року.

В судовому засіданні 08.04.2010 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. У поданій заяві позивач просить суд: визнати недійсним договір доручення від 31.03.2008, який укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»82827408,04 грн. основного боргу та 120000,00 грн. –збитків; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест»9532 677,20 грн., судові витрати звернути на відповідачів.

14.04.2010 року Відповідачем -2 подано заяву про залучення третіх осіб, у тоум числі ВАТ «Павлоградвугілля»та відвід судді Балац С.В., у зв’язку з чим судове засідання 14.04.2010 року не відбулось. Заява про відвід не задоволена.

Розпорядженням від 19.04.2010 року справу було передано на розгляд судді Домнічевій І.О. (у зв’язку з відпусткою судді Балац С.В.), якою винесено ухвалу про призначення справи до розгляду на 13.05.10 року.

Від Відповідача-1 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 13.05.2010 року надійшли: клопотання залучення у якості відповідача (третьої особи) ВАТ «Павлоградвугілля»та клопотання про витребування нових доказів.

Від Відповідача-2 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 13.05.2010 року надійшли: клопотання залучення іншого відповідача - Інституту чорної металургії ім.. Некрасова НАНУ, про залучення належних відповідачів –ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», ВАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочермет», ТОВ «Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчеравтоматика», ВАТ «Запорожсклофлюс». Також від Відповідача-2 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 13.05.2010 року надійшло клопотання про залучення документів.

Від позивача 13.05.2010 року через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло заперечення на клопотання відповідача-2 про залучення відповідачів (третіх осіб).

Судове засідання, призначене на 13.05.2010 року не відбулось, оскільки відповідачем-2 подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Листом від 14.05.2010 року В.о. Голови Господарського суду м. Києва повідомлено заявника, що підстав для додаткового введення до складу суддів двох суддів не вбачається.

Ухвалою від 17.05.2010 року розгляд справи призначено на 27.05.2010 року, запропоновано відповідачам письмово висловити свою думку щодо Заяви позивача про збільшення позовних вимог від 08.04.2010 року та зобов’язано позивача письмово висловити свою думку щодо клопотань відповідачів (поданих 13.05.2010 року) стосовно залучення інших та належних відповідачів (третіх осіб) до участі у розгляді справи, та щодо витребування нових доказів.

В судовому засіданні 27.05.2010 року судом розглядались клопотання відповідачів стосовно залучення інших та належних відповідачів )третіх осіб) до участі у розгляді справи.

В судовому засіданні 27.05.2010 року оголошено перерву до 03.06.2010 року.

В судовому засіданні 03.06.2010 року, за результатами розгляду поданих клопотань, було оголошено про відхилення клопотань відповідачів (поданих 13.05.2010 року) стосовно залучення інших та належних відповідачів (третіх осіб) до участі у розгляді справи.

Після оголошення судом результатів розгляду поданих клопотань та оголошення про відхилення клопотань відповідачів (поданих 13.05.2010 року) стосовно залучення інших та належних відповідачів (третіх осіб) до участі у розгляді справи, представником відповідача-1 було подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 04.06.2010 року Головою Господарського суду м. Києва було відхилено клопотання відповідача-1 про призначення колегіального розгляду по справі № 45/380.

Ухвалою від 15.06.2010 року призначено розгляд справи на 22.06.2010 року, запропоновано відповідачам письмово висловити свою думку щодо Заяви позивача про збільшення позовних вимог від 08.04.2010 року та зобов’язано позивача письмово висловити свою думку щодо клопотань відповідачів (поданих 13.05.2010 року) щодо витребування нових доказів.

Від Відповідача-1 22.06.2010 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва року надійшли клопотання залучення у якості відповідачів (третіх осіб) ТОВ «Металургійні технологічні системи»та ВАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет».

Від позивача 22.06.2010 року через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло заперечення на клопотання відповідача-1 про витребування нових доказів.

Від Відповідача-1 22.06.2010 року через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва року надійшла заява про припинення провадження у справі відносно відповідача-1.

Судове засідання, призначене на 22.06.2010 року не відбулося, оскільки відповідачем-2 подано заяву про відвід судді.

Ухвалою в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року заяву про відвід судді не задоволено та доручено розгляд справи здійснювати колегіально наступному складу суддів: Домнічева І.О. (головуюча), Ващенко Т.М., Сівакова В.В.

Ухвалою цього складу суду розгляд справи призначено на 13.07.2010 року, запропоновано відповідачам письмово висловити свою думку щодо Заяви позивача про збільшення позовних вимог від 08.04.2010 року та зобов’язано позивача письмово висловити свою думку щодо: клопотань відповідача-2 від 22.06.2010 року про залучення у якості відповідачів (третіх осіб) ТОВ «Металургійні технологічні системи»та ВАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет»; заяви відповідача-1 про припинення провадження у справі відносно відповідача-1.

Розпорядженням від 12.07.2010 року Заступника Голови Господарського суду міста Києва, в зв’язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у щорічній черговій відпустці, змінено склад суду та розгляд справи № 45/380доручено здійснювати колегіально у наступному складі суду: Домнічева І.О. (головуюча суддя), Сівакова В.В. та Літвінова М.Є.

Судове засідання, призначене на 13.07.2010 року, не відбулось у зв’язку з поданням відповідачами подано заяви про відвід судді Домнічевої І.О.

Ухвалою від 14.07.2010 року Заступник Голови Господарського суду міста Києва відмовила в задоволенні заяв відповідачів про відвід судді Домнічевій І.О.

Матеріали справи повернуті суду (колегії суддів у складі: Домнічева І.О. (головуюча суддя), Сівакова В.В. та Літвінова М.Є.) для подальшого розгляду.

Ухвалою від 15.07.2010 року запропоновано відповідачам письмово висловити свою думку щодо Заяви позивача про збільшення позовних вимог від 08.04.2010 року та зобов’язано позивача письмово висловити свою думку щодо клопотань відповідача-2 від 22.06.2010 року та заяви відповідача-1 від 22.06.2010 року.

Від Відповідача-2 22.07.2010 року через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла заява про відвід судді Домнічевої І.О.

Ухвалою від 22.07.10 року Заступник Голови Господарського суду міста Києва залишила буз задоволення заяву про відвід судді Домнічевої І.О.

Від позивача 22.07.10 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло Клопотання щодо вирішення справи найближчим часом.

Від відповідачів через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшли численні клопотання про залучення до участі у розгляді справи інших відповідачів; позивачем подано письмове заперечення щодо залучення інших відповідачів. Суд відмовив в задовленні цих клопотань.

Відповідачем-1 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва подано відзив на позов та клопотання про витребування нових доказів. Представник позивача заперечив проти даного клопотання; представник відповідача-2 клопотання підтримав.

Ухвалою від 22.07.20р. суд задовольнив клопотання відповідача-1 про витребування нових доказів та відклав розгляд справи на 27.07.2010 року.

27.07.2010 року від Відповідача-2 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява.

Від позивача 27.07.2010 року через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло за надійшли письмові пояснення щодо неподання витребуваних судом нових письмових доказів.

Від Відповідача-2 27.07.10р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Судове засідання, призначене на 27.07.2010 року не відбулось, оскільки відповідачем-2 подано заяву про відвід судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 28.07.2010 року Голова Господарського суду м. Києва відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 02.08.2010 року № 05-5-2/8976 зустрічний позов відповідача-2 судом було повернуто заявнику без розгляду на до оформлення на підставі п.4,10 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою від 03.08.2010 року розгляд справи № 45/380 призначено на 02.09.2010 року.

02.09.2010 року від Відповідача-2 через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява про визнання дійсним договору доручення від 31.03.2008, укладеного між ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»(позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(позивач за зустрічним позовом та Відповідач-2 за первісним позовом) щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», у зв’язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2010 року.

Відповідач 1 проти первісного позову заперечує, вважає, що позивачем самостійно, у зв’язку з відновленням платоспроможності та до спливу строку, визначеного мировою угодою, було прийнято рішення про проведення дострокового повного розрахунку з кредиторами, у т.ч. щодо вимог відповідача, про що свідчить зміст укладеної позивачем цивільно –правової угоди, яка жодним чином не суперечить чинному законодавству України та інтересам кредиторів.

Відповідач 2 проти первісного позову заперечує, вважає, що позивачем свідомо, у зв’язку з покращенням свого фінансового становища, було прийнято рішення про початок погашення заборгованості кредиторам. Крім того, відповідач 2 вказує, що від імені та за рахунок позивача, за певну винагороду він взяв на себе обов’язки здійснити комплекс заходів, пов’язаних з організацією погашення заборгованості юридичним особам, виконуючи таким чином, умови договору доручення від 31.03.2008.

У зустрічній позовній заяві позивач (Відповідач-2 за первісним позовом) просить визнати дійсним договір доручення від 31.03.2008, укладений між ВАТ «Дніпропетровський металургійній завод ім. Петровського»(позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(позивач за зустрічним позовом та Відповідач-2 за первісним позовом) щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», мотивуючи тим, що при укладенні спірної угоди помилка була відсутня, що підтверджується тим, що більша частина коштів, що підлягала сплаті за цією угоду, є реально сплаченою. Вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача за зустрічним позовом, помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки статті 229 ЦК України, посилаючись на пункт 13 роз’яснення президії Вищого адміністративного суду України .

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що абзацом другим частини першої статті 229 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що істотне значення має помилка щодо прав та обов’язків сторін, які встановлюються певними нормами права, тому неправильне уявлення про норму права, якою сторони керувалися при укладенні договору, та, відповідно, про права та обов’язки сторін, є підставою для визнання договору недійсним.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006, у справі про банкрутство відкрито акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»№ Б26/15/118/01 затверджено мирову угоду від 25.04.2005, яку укладено між позивачем та кредиторами та припинено провадження у справі.

Відповідно до умов мирової угоди від 25.04.2005 року, відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(боржник) зобов’язано почати здійснювати розрахунки з кредиторами через 10 років після набрання чинності вказаної угоди (п.п.4.1 мирової угоди); повністю задовольнити вимоги кредиторів протягом 20 років з дати початку розрахунків, передбаченої п.п. 4.1. мирової угоди. Протягом цього строку оплачувати заборгованість щорічно рівними частками у грошовій формі (п.п. 4.2. мирової угоди).

Згідно п. 7. мирової угоди, мирова угода є обов’язковою для боржника та кредиторів. Одностороння відмова від угоди не допускається (п.8 мирової угоди).

Отже, порядок та строки виконання позивачем зобов’язань перед кредиторами у справі про банкрутство № Б26/15/118/01 відкрито акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»встановлені умовами мирової угоди.

31.03.2008р. між позивачем (довіритель) та відповідачем 2 (повірений) був укладений договір доручення, відповідно до якого відповідач 1 зобов’язався за винагороду здійснювати комплекс заходів, пов’язаних з організацією погашення заборгованості юридичним особам, перед якими на момент підписання цього договору позивач мав заборгованість (кредитори довірителя), визнану господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»Б15/118/01. Перелік кредиторів довірителя та інформація щодо заборгованості, відносно якої передбачались дії з боку повіреного, визначені в додатку № 1, що є невід’ємною частиною цього договору. В разі, якщо після набрання чинності цим договором довіритель не зможе виконати грошові зобов’язання перед кредиторами, заборгованість перед якими визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство Б15/118/01 та відносно яких довірителем прийняте рішення щодо погашення заборгованості, але які не увійшли в додаток № 1 до цього договору, сторони домовились, що відносно таких кредиторів довіритель доручає повіреному в порядку та на умовах визначених цим договором за винагороду від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс заходів, пов’язаних з організацією погашення заборгованості перед такими кредиторами (п.1.1. договору).

Згідно п.п.3.1. договору доручення від 31.03.2008 довіритель, тобто позивач, зобов’язався сплатити відповідачеві 2 винагороду у розмірі 120000 грн. в тому числі ПДВ 20000 грн., в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання цього договору; протягом двох календарних днів перерахувати відповідачеві 2 для організації розрахунків з кредиторами позивач грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі заборгованості довірителя перед його кредиторами, що визначені в додатку № 1 до цього договору; в разі неможливості виконати грошові зобов’язання перед кредиторами, заборгованість перед яким визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство Б15/118/01 та відносно яких довірителем прийняте рішення щодо погашення заборгованості, але які не увійшли в додаток № 1, довіритель зобов’язаний на протязі трьох календарних днів з моменту встановлення неможливості виконання грошових зобов’язань перерахувати повіреному для організації розрахунків з кредиторами довірителя, грошові кошти, що дорівнює сумі заборгованості довірителя перед такими кредиторами.

При укладенні зазначеного договору доручення від 31.03.2008 з відповідачем 2, позивач виходив з можливості дострокового погашення грошових зобов’язань перед кредиторами у справі про банкрутство відповідно до ст. 531 ЦК України, на підставі якої вважав, що має право достроково виконати свій обов'язок, частково або в повному обсязі. .

Відповідно до додатку № 1 до договору доручення від 31.03.2008, сума яка підлягала перерахуванню позивачем відповідачу 2 визначена у розмірі 80235917,09 грн.

Судом встановлено, що 10.04.2008 позивачем на корить відповідача 2 платіжним дорученням № 4199 перераховано 80235917,09 грн. (без ПДВ) для організації розрахунків згідно договору доручення від 31.03.2008.

Також, 10.04.2008 платіжним дорученням № 4200 позивач відповідачеві 2 перерахував 120000 грн. винагороду згідно договору доручення від 31.03.2008.

Крім того, з банківських виписок, які були надані позивачем, вбачається, що 11.04.2008 позивач перерахував відповідачеві 2 платіжними дорученнями №№ 4315, 4316, 4318, 4319 грошову суму у розмірі 108538,42 грн., також 17.04.2008 платіжними дорученнями №№ 4553, 4557, 4558, 4561, 4560, 4559, 4562, 4556 позивач перерахував на користь відповідача 2 суму в розмірі 12015629,73 грн., всього: 12124168,15 грн.

Вищевказана сума була перерахована позивачем відповідачу 2 для організації розрахунків з кредиторами, які не увійшли до додатку № 1 до договору доручення від 31.03.2008, та заборгованість позивача перед яким визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство Б15/118/01.

Таким чином, позивач перерахував відповідачеві 2 для організації розрахунків з кредиторами, згідно договору доручення від 31.03.2008 –92360085,24 грн. (без ПДВ), 120000 грн. винагороди повіреного, що не спростовується відповідачем 2.

13.08.2008р. відповідач 2 згідно договору доручення від 31.03.2008 перерахував на користь відповідача 1 грошові кошти в розмірі 9532677,20 грн. у погашення кредиторської заборгованості згідно реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»№ Б26/15/118/01, що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 13.08.2008р. та не оспорюється відповідачами.

Судом встановлено, що право вимоги відповідача 1 до позивача у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»№ Б26/15/118/01 на суму 9532677,20 грн. виникло на підставі договору відступлення права вимоги на користь ТОВ «Укрсоцінвест»укладеного відповідачем 1 з ТОВ «Віадук-А», що вбачається з листа арбітражного керуючого № 26/15/118-64 від 09.12.2004. Сума заборгованості 9532677,20 грн., як безспірна, була включена до реєстру вимог кредиторів у справі по банкрутство позивача № Б26/15/118/01.

В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач 1 посилається на вчинення позивачем дій, які свідчать про відновлення його платоспроможності та намір достроково виконати свої зобов’язання перед кредиторами, зокрема, такими діями Відповідач 1 вважає укладення позивачем з відповідачем 2 договору доручення від 31.03.2008 щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство Б26/15/118 та фактичне погашення відповідачем 2 заборгованості перед відповідачем 1 за дорученням та від імені позивача, у зв’язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач 2 у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог посилається на ті обставини, що позивачем на виконання умов мирової угоди та у зв’язку з покращенням фінансового становища, з відповідачем 2 укладено договір доручення від 31.03.2008р. щодо організації погашення заборгованості юридичним особам (кредиторам), визнаної господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського».

Відповідач 2 також вказує, що на виконання умов договору доручення від 31.03.2008р., ним як повіреним здійснено платежі, направлені на виконання умов мирової угоди щодо погашення заборгованості перед кредиторами на підставі офіційних листів ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»з детальними реквізитами платіжних рахунків отримувачів. На виконання вказівок довірителя, викладених у зазначених листах, відповідачем 2 здійснено перерахування заборгованості у загальному розмірі 52222299,74 грн. на користь різних кредиторів, в тому числі і відповідача 1. Посилаючись на ці обставини, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, частиною другою 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Таким чином, наведеними нормами частини першої ст. 203 та частини першої ст. 215 ЦК України підставами для визнання правочину недійсним визначені випадки, в яких такий правочин суперечить імперативним нормам актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 та ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого є спеціальними, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг; одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 вказаного Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Отже, виходячи зі змісту вказаних нормам Закону, умови мирової угоди щодо порядку, способу та строків її виконання є обов’язковими, погоджуються комітетом кредиторів та не можуть бути змінені шляхом укладення цивільно-правової угоди, укладеної на підставі загальних норм матеріального права.

У випадках, передбачених частиною першою ст. 229 ЦК України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.

Оскільки неправильне уявлення про норму права, якою встановлюються права та обов’язки сторін правочину є помилкою щодо прав та обов’язків сторін, то така помилка є підставою для визнання правочину недійсним.

При розгляді справи судом встановлено, що мирова угода від 25.04.2008 у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»№ Б26/15/118/01 не містить умов щодо можливості здійснення боржником початку розрахунків з кредиторами раніш строку встановленого в п. 4 мирової угоди, крім того мирова угода не містить умов щодо здійснення таких розрахунків іншими особами, окрім боржника. Не передбачена така можливість також нормами спеціального законодавства - Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому, помилка позивача щодо можливості дострокового погашення заборгованості кредиторам за мировою угодою по справі про банкрутство Б15/118/01 –тобто неправильне уявлення про можливість застосування у відносинах з кредиторами у справі про банкрутство ст. 531 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 37-38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині можливості дострокового погашення грошових зобов’язань, таким чином вплинула на його волевиявлення, що за відсутності неправильного сприйняття зазначених норм права, оспорюваний правочин вчинено би не було.

Таким чином, позивач при вчиненні договору доручення від 31.03.2008 з відповідачем 2 помилявся щодо обставин, які мають істотне значення для цього правочину, а саме –щодо прав та обов’язків сторін цього договору. За таких обставин, суд доходить висновку, що договір доручення від 31.03.2008, укладений між позивачем - відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(довіритель), та відповідачем 2 - товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(повірений), щодо здійснення організації погашення заборгованості юридичним особам, що визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»Б15/118/01, суперечить нормам ст.ст. 37, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв’язку з чим підлягає визнанню судом недійсним.

При цьому посилання відповідача 2 на листи позивача, як на підставу здійснення платежів на користь кредиторів у справі про банкрутство Б26/15/118/01, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки, по-перше, не спростовують порушень ст.ст. 37, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не можуть бути підставою для визнання оспорюваного договору дійсним, та по-друге, вказані листи не містять вказівок щодо негайного здійснення платежу на користь кредиторів позивача.

Отже, у будь-якому випадку відповідач 2 не мав права здійснювати розрахунки з кредиторами позивача у справі про банкрутство Б26/15/118/01, в тому числі розраховуватись і з відповідачем 1, до настання строку, визначеного умовами мирової угоди (п.4 мирової угоди).

Із звіту відповідача 2 від 19.01.2009 до договору доручення від 31.03.2008 між ТОВ «Міларіс»та ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»вбачається, що згідно договору доручення від 31.03.2008 відповідач 2 отримав від позивача 92360085,24 грн. для здійснення комплексу заходів, пов’язаних з організацією погашення заборгованості юридичним особам, перед якими довіритель має заборгованість, яка визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»Б15/118/01. Крім того, з вказаного звіту вбачається, що загальна вартість виконання відповідачем 2 умов договору доручення від 31.03.2008 складає 51883885,04 грн. Таким чином, сума невикористаних грошових коштів, які залишились у розпорядженні відповідача 2, становить 40476500,20 грн.

Довідкою позивача від 07.04.2010 про стан розрахунків по договору доручення від 31.03.2008, підтверджується, що сума невикористаних відповідачем 2 грошових коштів позивача, що були надані останнім для здійснення розрахунків з кредиторами, складає 40476500,20 грн.

Таким чином, твердження відповідача 2 щодо здійснення ним виконання договору доручення від 31.03.2008 на суму 52222299,74 грн. не можуть бути прийняті судом, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до частини першої ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При цьому, статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Виходячи з наведених норм права, розрахунки з кредиторами, вчинені відповідачем 2, є окремими правочинами, цивільні права та обов’язки за якими виникли у позивача, при цьому зазначені правочини не є предметом даного спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи відповідачем 2 одержано від позивача на виконання договору доручення: грошові кошти у сумі 40476500,20 грн. для здійснення розрахунків з кредиторами та 120000 грн. винагороди повіреного.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошових коштів підлягають частковому задоволенню в сумі 40476500,20 грн. основного боргу, 120000 грн. збитків, а всього –40596500,20 грн., у решті вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів в сумі 9532677,20 грн., суд зазначає, що згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України по справі № 10/196-09 від 16.12.2009 року, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест», що є відповідачем 1 у цій справі, до відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», що є позивачем у цій справі, встановлено, що до термінів погашення грошових зобов’язань та виконання мирової угоди у справі про банкрутство застосовуються норми спеціального законодавства, при цьому згідно умов мирової угоди від 25.04.2005р., строк права вимоги до ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»не настав (абзаци п’ятий – шостий аркушу 5 Постанови).

Виходячи з викладеного, обставини щодо відсутності підстав для сплати позивачем на користь відповідача 1 заборгованості за реєстром кредиторів у справі про банкрутство, та, відповідно одержання відповідачем 1 такої сплати від позивача, не вимагають додаткового доведення при розгляді цієї справи.

Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів в сумі 9532677,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги за зустрічною позовною угодою про визнання дійсним договору доручення від 31.03.2008, укладеного між ВАТ «Дніпропетровський металургійній завод ім. Петровського» (позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(позивач за зустрічним позовом та Відповідач-2 за первісним позовом) щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», не підлягають задоволенню з підстав, викладених вище.

Крім того, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України не передбачена можливість визнання угоди дійсною у зв’язку з її фактичним частковим виконанням сторонами, будь-яких інших підстав для визнання спірної угоди дійсною не наведено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судових витрат покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»про визнання недійсним договору доручення від 31.03.2008, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»82827408,04 грн. основного боргу та 120000,00 грн. –збитків; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест»9532 677,20 грн. - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір доручення від 31.03.2008 року, який укладено між відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, код 05393056) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», буд. 29, кімн. 611, код 35203428) щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», буд. 29, кімн. 611, код 35203428, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, 49064, код 05393056) грошові кошти у сумі 40476500 (сорок мільйонів чотириста сімдесят шість тисяч п’ятсот) грн. 20 коп., 120000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. - збитків, 10628 (десять тисяч шістсот двадцять вісім) грн.65 коп. – державного мита, 166 (сто шістдесят шість) грн.95 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСОЦІНВЕСТ»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-а, код ЄДРПОУ 32829266 з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, 49064, код 05393056) суму 9532677 (дев’ять мільйонів п’ятсот тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп., 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн.35 коп. –державного мита, 14 (чотирнадцять) грн. 77 коп.. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог в позові відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»про визнання дійсним договору доручення від 31.03.2008, укладений між ВАТ «Дніпропетровський металургійній завод ім. Петровського»та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс» щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя

СуддіІ.О.Домнічева

Т.Ю.Трофименко

М.Є.Літвінова

Повне рішення складено 17.09.2010 р.