Рішення № 11244251, 14.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2010 Справа № 2/54

За позовом Вільховецької сільської ради, с. Вільхівці Тячівського району

ДО фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Вільхівці Тячівського району

ПРО визнання недійсним договору від 15.02.2006р. оренди земельної ділянки, укладеного між Вільховецькою сільською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Бенца В.М. сільський голова та

Феделеш М.М. представник за довіреністю №63 від 13.07.2010р.

від відповідача ОСОБА_4 представник за довіреністю від 26.07.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що спірна угода не відповідає за своїм змістом та порядком укладення вимогам чинного законодавства, а також не містить всіх визначених законом додатків, які є необхідними при укладанні такого договору. Заперечує доводи відповідача про необхідність застосування судом до даного позову строків позовної давності та вказує на те, що положеннями Закону України „Про оренду землі” та Земельного кодексу України передбачено спеціальний порядок набуття права оренди на земельні ділянки, а самовільне зайняття відповідачем такої (її частини) є незаконним та не породжує для нього прав на цю земельну ділянку. Відтак, порушення земельного законодавства в даних правовідносинах сторін є триваючим і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності, з приводу чого подав суду відповідну заяву. Разом з тим, відповідних доказів у спростовування доводів позивача, а саме план або схема земельної ділянки, яка передана в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди та проект відведення земельної ділянки, тощо, не надав.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2010 року по справі № 2/54

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням 18 сесії Вільховецької сільської ради №281 від 03.02.2006р. було вирішено надати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, с. Вільхівці Тячівського району в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення навколо трансформатора по вул. Князя Володимира між номерами будинків №130 та №134 площею 0,03га, з яких обмеженого користування (підїзна дорога до трансформатора та ділянка під ним) становить 0,015га та зобовязано ОСОБА_1 укласти договір з Тячівським РЕМ про користування земельною ділянкою обмеженого користування.

На підстав даного рішення 15.02.2006р. між Вільховецькою сільською радою (далі - позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності ( фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого позивач на підставі рішення від 03.02.2006 №281 надав, а відповідач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,03га по вул. Князя Володимира між номерами будинків №130 та №134 терміном до 03.02.2055р. (на 49 років)

Пунктом 2.1. договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді земельного податку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в оспорюваному договорі оренди землі не визначено наступні істотні умови: строки та умови сплати орендної плати, розмір орендної плати (орендна плата у вигляді земельного податку не відповідає вимогам чинного законодавства); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Також, спірний договір не містить такі невід'ємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Крім цього, позивач вказує, що договір по формі не відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004. № 220, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України „Про оренду землі”.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Вільховецької сільської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2010 року по справі № 2/54

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього кодексу. Частиною другою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Стаття 2 Земельного кодексу України визначає, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Обєктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, віднесено: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як зазначено п. 5 ст. 83 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними органи.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Крім того, Вільховецька сільська рада зазначає, що в Договорі оренди земельної ділянки від 15.02.06., укладеного з підприємцем ОСОБА_1,не визначено наступні істотні умови: умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди чи його частини, тощо. Також в Договорі не зазначено про такі невідємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі обєкта оренди.

Крім того, ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Підпунктом 2 п. „б” ч. 1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема повноваження щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі.

Пунктами 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки; забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки, що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2010 року по справі № 2/54

оспорюється, не пройшов процедури державної реєстрації в установленому законом порядку, про що свідчить відсутність даних про реєстрацію його у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться в Вільховецькій сільській раді, у зв'язку з чим, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім цього, статтею 17 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Однак, в договорі не зазначено про акт приймання-передачі об'єкта оренди, а в матеріалах справи він відсутній.

Крім того, позивач зазначає, що договір по формі не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04. № 220, що суперечить вимогам ч.1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі”.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», встановлено істотні умови договору оренди землі:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Договір оренди земельної ділянки, укладений 15.02.06. між Вільховецькою сільською радою та суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2010 року по справі № 2/54

підприємцем) Думнич Г.Ф., є недійсним, оскільки при його укладенні були недодержані вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі»та постанові КМ України від 03.03.04. № 220, а тому його дія припиняється на майбутнє, з моменту набрання чинності рішення суду.

В свою чергу, доводи відповідача про подання даного позову з пропущенням строку позовної давності не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

За правилом вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, виходячи з встановлених судом обставин справи, з урахуванням доводів та заперечень сторін, наданих ними доказів, строк позовної давності заявником не пропущено, оскільки порушення вимог чинного законодавства як при укладанні договору оренди землі так і під час його виконання сторонами, має триваючий характер, постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності, тобто з кожним новим порушенням такого права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.. Позов задоволити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір, укладений між Вільховецькою сільською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 15.02.2006р. оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення навколо трансформатора в с. Вільхівці по вул. Князя Володимира між номерами будинків №130 та №134 площею 0,03га, з яких обмеженого користування (підїзна дорога до трансформатора та ділянка під ним) становить 0,015га.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідент код НОМЕР_1) на користь Вільховецької сільської ради, с. Вільхівці, вул. Леніна, 118 Тячівського району (код ЄДРПОУ 04351618) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта