Рішення № 11244248, 16.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2010                                                             Справа № 19/60

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг № 12 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Хуст

до відповідача Хустської міської ради, м Хуст

про стягнення 6938 грн. 53 коп., в тому числі 6269 грн. 06 коп. заборгованості за надані послуги згідно договору № 40/24 від 22.04.2008 року, 111 грн. 93 коп. три проценти річних та 557 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань.

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Туряниця Л. В., (представник за довіреністю від 28.12.2009 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг № 12 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Хуст до Хустської міської ради, м Хуст про стягнення 6938 грн. 53 коп., в тому числі 6269 грн. 06 коп. заборгованості за надані послуги згідно договору № 40/24 від 22.04.2008 року, 111 грн. 93 коп. три проценти річних та 557 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань.

          Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Письмовим відзивом на позов (вх. № 5691 від 21.07.2010 року) відповідач заперечив позов з мотивів викладених у відзиві на позов, однак, ґрунтовних та правомірних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав, як і не надав суду докази у виконання ухвал суду від 25.08.2010 року та 07.09.2010 року, а саме:

- письмові пояснення щодо п. 6.1 договору № 40/24 від 22.04.2008 року на експлуатаційно –технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони, в частині „Якщо жодна із сторін не заявила за два місяці до закінчення терміну дії договору про його розірвання, то термін його дії продовжується на наступний рік”;

           продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 19/60

від 16.09.2010 року

- письмові пояснення з документальними доказами про те, що Хустська міська рада зверталася до Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком” з листом про розірвання чи припинення договору № 40/24 від 22.04.2008 року на експлуатаційно –технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи про що в запереченні відзиву на позов відповідача надала суду письмові додаткові пояснення (вх. № 6907 від 07.09.2010 року – а/с 52, 53; вх. № 7185 від 16.09.2010 року), ствердила документально про надіслання актів виконаних робіт відповідачу поштовими відправленнями, які відправнику не повертались, зазначивши при цьому, що відповідачем позивачу жодного разу не надавались зауваження по якості наданих послуг за позовний період.

          Між тим, представник позивача надала суду супровідний лист від 03.08.2010 року вих. № 05/401, яким відповідачу надано акти звірки взаємних розрахунків за 2008 –2009 роки, і про отримання яких засвідчено штемпелем відповідача за 04.08.2010 рік –(а/с 54) та ним не повернуто позивачу.

          Відтак, представник позивача наголосила на тому, що апаратура міськради (відповідача у справі), яку обслуговує позивач встановлена в приміщенні, яке належить позивачу, утримується в стані постійної готовності через важливість її цільового призначення (п. 2.2 договору № 40/24 від 22.04.2008 року) для чого відповідач забезпечує і не відмовляє в постійному допуску в приміщення працівникам позивача для її обслуговування. При цьому представник позивача зазначила, що позивач не вимагає від Хустської міської ради орендної плати та плати за використану електроенергію для живлення апаратури і інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони.

          Водночас, позивач пояснює заборгованість відповідача відсутністю цільових коштів та обмеженим фінансуванням (лист заступника міського голови І. М. Фетько від 18.02.2009 року № 207/0216; письмове пояснення начальника ЦТП № 12 В. Ф. Яковця у справі № 19/60 адресоване суду (вх. № 7187 від 16.09.2010 року).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 6269,06 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 40/24 від 22.04.2008 року послуги на експлуатаційно –технічне обслуговування апаратури за період з 01.11.2008 року по 31.12.2009 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами виконаних робіт за 2008-2009 роки;

- актами звірки розрахунків станом на 29.05.2009 року та 01.11.2009 року;

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 19/60

від 16.09.2010 року

-           узгодженим між сторонами кошторисно –фінансовим розрахунком вартості експлуатаційно –технічного обслуговування засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони м. Хуст від 22.04.2008 року;

-           рахунками № 210100/09-39 від 29.05.2009 року, № 210100/09-63 від 31.07.2009 року та № 210100/09-81 від 31.08.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг на експлуатаційно –технічне обслуговування апаратури (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг на експлуатаційно –технічне обслуговування апаратури є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 111,93 грн. –3 % річних та 557,54 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 19/60

від 16.09.2010 року

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської і державної діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п. 3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Отже, наявні у матеріалах справи письмові докази, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, їх правовий аналіз, підтверджують існування договірних стосунків між сторонами в спорі відповідно до укладеного договору № 40/24 від 22.04.2008 року щодо експлуатаційно –технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони, послуги за які по оплаті визначено розділом III договору.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 19/60

від 16.09.2010 року

мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Хустської міської ради (м. Хуст, вул. 900 –річчя Хуста, 27; код 04053714) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг № 12 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Хуст, вул. Корятовича, 13; код 25438186) суму 6269,06 (шість тисяч двісті шістдесят дев’ять грн. 06 коп.) –основного боргу; 111,93 (сто одинадцять грн. 93 коп.) – 3 % річних; 557,54 (п’ятсот п’ятдесят сім грн. 54 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.