Рішення № 11244069, 14.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" вересня 2010 р.Справа № 9/957

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Козуб О.М. дов. від 20.10.2008р.

від відповідача: Поліщук Н.В. дов. від 13.09.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Житомир)

до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації (м. Бердичів)

про стягнення 1693,63 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1693,63грн., з яких: 1581,19грн. заборгованості за надані послуги електрозв'язку, 47,74грн. пені, 45,21грн. інфляційних нарахувань та 19,49грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором № 162 від 13.09.2005р., в частині сплати позивачу за надані послуги електрозв'язку у встановлені договором строки.

Представник позивача в засіданні суду повідомив, що відповідачем 19.07.2010р. було сплачено 1617,14 грн., 18.08.2010р. та 21.08.2010р. було перераховано 280,49 грн. які зараховано, як оплату наданих телекомунікаційних послуг та пені за позовними вимогами, а також послуг наданих в липні 2010р. Просив стягнути з останнього інфляційні в сумі 45,21 грн. та 3% річних в розмірі 19,49 грн.

Оскільки позивач не надав доказів сплати відповідачем пені в сумі 47,74 грн., господарський суд розцінює довідку про стан заборгованості як зменшення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.29-31), мотивуючи тим, що згідно виставленого позивачем рахунку №162 від 30.06.2010р. відповідач повинен був сплатити борг за телекомунікаційні послуги в розмірі 1617,00 грн. (в тому числі 11,35 грн. пені) станом на 01.06.2010р. При надходженні коштів відповідно до плану асигнувань відповідач розрахувався з позивачем на суму 1617,00 грн. боргу, в підтвердження чого надав платіжне доручення №446 від 16.07.2010р. Повідомив, що між сторонами 16.03.2010р. було укладено додаткову угоду до договору №162 від 13.09.2005р. в якій сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично отримані послуги електрозв'язку за січень-березень 2010р. буде здійснено протягом 2010р. Також наголосив на тому, що зобов'язання по сплаті послуг за січень-березень 2010р. виконані належним чином і не вважаються простроченими, тому нарахування пені і суми боргу у урахуванням індексу інфляції з січня по березень 2010р. є неправомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору № 162 від 13.09.2005р. (а.с. 11-16), ВАТ "Уктелеком" надає послуги електрозв'язку та телекомунікації відповідачу.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про телекомунікації", п. 34 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р. та п. 4.2 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався сплачувати за надані позивачем послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою.

Згідно п.4.6 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався сплачувати за надані позивачем послуги електрозв'язку до 20 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1581,19 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 19.07.2010р. за № 14492), відповідач повністю провів розрахунки в частині стягнення основного боргу.

Таким чином, на момент звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 19,49грн. 3% річних та 45,21грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності п.4.6 договору №162 від 13.09.2005р., відповідач зобов'язався сплачувати за надані позивачем послуги електрозв'язку до 20 числа поточного місяця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 16.03.2010р. було укладено додаткову угоду до договору №162 від 13.09.2005р. (а.с.34), в якій сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично отримані послуги електрозв'язку за січень-березень 2010р. буде здійснено протягом 2010р.

Отже, зобов'язання по сплаті послуг за січень-березень 2010р. виконані належним чином і не вважаються простроченими, тому нарахування індексу інфляції та 3% річних з січня по березень 2010р. є неправомірними.

Таким чином нарахування інфляційних та 3% річних повинно було здійснюватись до січня 2010р.

Враховуючи викладене, суд самостійно перераховує суму інфляційних та 3% річних, які за період з листопада по грудень 2009р. становлять відповідно 4,70 грн. та 1,26 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України) .

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України) .

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами у справі і підлягає задоволенню частково в сумі 5,96 грн., з яких 4,70 грн. інфляційних нарахувань та 1,26 грн.3% річних.

В частині стягнення боргу в сумі 1581,19 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 40,51 грн. та 3% річних в сумі 18,23 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації, 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Садова,3, ідентифікаційний код 03192804

на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", 10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ідентифікаційний код 01184114 - 4,70 грн. інфляційних нарахувань та 1,26 грн.3% річних, 0,36 грн. мита та 0,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення боргу в сумі 1581,19 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 40,51 грн. та 3% річних в сумі 18,23 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяАлексєєв М.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам