Рішення № 11244027, 16.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.10 р.                     Справа № 15/151                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

до відповідача акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01416990)

про стягнення основної заборгованості в сумі 102655,17 грн., пені в сумі 6909,33 грн., 3% річних у розмірі 1255,81 грн., інфляції в сумі 2976,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурмістрова О.А. за довіреністю № 288 від 27.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 102655,17 грн., пені в сумі 6909,33 грн., 3% річних у розмірі 1255,81 грн., інфляції в сумі 2976,13 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/151, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 23.07.2010 р., 05.08.2010 р. відповідач в судові засідання 05.08.2010 р., 16.09.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області станом на 13.08.2010 р., з якої вбачається, що акціонерне товариство закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” зареєстровано за адресою: 83023, м. Донецьк, вул. Кабардинська, буд. 2. В позовній заяві позивач вказав іншу адресу відповідача: 83023, м. Донецьк, вул. Багратіона, буд. 31А. Саме за цими двома адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. У матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду представнику відповідача 25.08.2010 р.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2005 р. сторони уклали договір № 698 на поставку теплової енергії, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити споживачу теплову енергію на опалення гуртожитку по вул. П.Поповича, 37–А, в розмірі 130990 ккал/год та гаряче водопостачання в розмірі 188000 ккал/год, а споживач (відповідач) зобов’язався оплатити в повному об’ємі отриману теплову енергію по встановленим тарифам та в строки, визначені даним договором.

Згідно п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється: за наявності приладів обліку – по цим приладам; за відсутності приладів обліку – по кількості опалюваної площі або розрахунковим методом (для будівель висотою більше 3 метрів або з підвищеними тепловтратами) на підставі проектних теплових навантажень.

Відповідно до п. 5.4 договору при виході з ладу приладів обліку, кількість теплової енергії, яка відпущена споживачу, визначається постачальником розрахунковим способом (для гарячого водопостачання, вентиляції та таропостачання) та по площі, вказаній в договорі, для опалення.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем на умовах 100% передоплати виключно в грошовій формі.

Згідно п. 6.3 договору оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими органами.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що в платіжному документі про оплату за теплову енергію споживач зобов’язаний вказувати період платежу, в іншому випадку постачальник має право відносити оплачену суму на власний розсуд.

Відповідно до п. 6.7 договору при виході приладів обліку з ладу кількість спожитої теплової енергії визначається як опалення площі 2993,8 кв.м за тарифом 1,98 грн.

Згідно п. 6.8 договору при відсутності приладів обліку оплата за теплову енергію здійснюється по діючим тарифам із розрахунку за 1 кв.м загальної опалюваної площі, за 1 куб.м гарячої води або 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору: гаряча вода на 80 чоловік в сумі 719,20 грн.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що остаточна оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжного вимоги–доручення, пред’явленого постачальником в банк споживача в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв протягом 2 років.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що він вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступить заява однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Згідно п. 10.4 договору у випадку припинення дії договору споживач не звільняється від зобов’язань повної оплати спожитої теплової енергії.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 698 від 01.07.2005 р. ним за період з 01.08.2009 р. до 30.06.2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія та гаряче водопостачання на загальну суму 149705,20 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію, які одночасно є актами здачі–приймання послуг: № 698 від 14.08.2009 р., № 698 від 15.09.2009 р., № 698 від 15.10.2009 р., № 698 від 18.11.2009 р., № 698 від 21.12.2009 р., № 698 від 19.01.2010 р., № 698 від 19.02.2010 р., № 698 від 18.03.2010 р., № 698 від 15.04.2010 р., № 698 від 14.05.2010 р., № 698 від 15.06.2010 р, а також актами про зняття показників лічильника теплової енергії: від 18.11.2009 р., від 21.12.2009 р., № 698 від 19.01.2010 р., від 18.02.2010 р., від 18.03.2010 р., від 15.04.2010 р., актами на подачу теплопостачання від 24.10.2009 р. та на відключення теплопостачання від 15.04.2010 р., а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

З 01.03.2009 р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009 р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м без ПДВ, при наявності приладів обліку – у розмірі 494,2 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Наказом ККП ДГС “Донецькміськтепломережа” № 388 від 25.09.2008 р. про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання встановлено, що в залежності від норм споживання гарячої води, затверджених рішенням Донецької міської ради № 4/72 від 24.01.2003 р., була встановлена оплата за послуги гарячого водопостачання для осіб, що проживають в гуртожитках підприємств, виходячи з тарифів для населення в розмірі 35,50 грн. з 1 людини в місяць з 1 грудня.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію оплатив частково на загальну суму 47050,03 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 102655,17 грн. (149705,20 грн. – 47050,03 грн. = 102655,17 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 698 від 01.07.2005 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову

енергію.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 698 від 01.07.2005 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем на умовах 100% передоплати виключно в грошовій формі. Остаточна оплата за теплову енергію здійснюється в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з того, що останнім місяцем у спірному періоді є червень 2010 р., строк оплати теплової енергії, отриманої в цьому місяці, для споживача наступив у період до 10.07.2010 р., а вже з 11.07.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці. По іншим місяцям в спірному періоді строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати спожитої теплової енергії та гарячого водопостачання по всім місяцям в спірному періоді для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками абонента під розпис рахунків для оплати за спірний період.

Позивач надав до суду завірені копії банківських виписок від 07.07.2010 р. на суму 2000,00 грн., від 14.07.2010 р. на суму 3000,00 грн. з відмітками банку про проведення платежу. Призначенням платежів вказана оплата за теплову енергію згідно рахунку № 698 від 15.04.2010 р. Вказані банківські виписки свідчать про часткове погашення відповідачем суми основного боргу до подачі позову до суду (позовна заява зареєстрована в суді 19.07.2010 р., надійшла нарочним).

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 97655,17 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 5000,00 грн. позов задоволенню не підлягає.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 6909,33 грн., 3% річних у розмірі 1255,81 грн., інфляцію в сумі 2976,13 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 7.3 договору у випадку прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України № 543 від 22.11.1996 р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, у відповідності з вимогами ст.ст. 611, 612, 614, 625 ЦК України споживач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А також з урахуванням обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6909,33 грн., інфляції в сумі 2976,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач застосовує невірний розмір суми основного боргу (без урахування часткових оплат від 07.07.2010 р. на суму 2000,00 грн., від 14.07.2010 р. на суму 3000,00 грн.), тому розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається. За власним розрахунком суду 3% річних складають 1255,32 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1255,81 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1255,32 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 0,49 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Кабардинська, буд. 2; код ЄДРПОУ 01416990; рахунок 26006301745186 в Донецькій філії ГУ ПІБ, МФО 334635) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68; код ЄДРПОУ 33257089; рахунок 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) суму 108795,95 грн. (а саме: основний борг на суму 97655,17 грн., пеню в розмірі 6909,33 грн., 3% річних у розмірі 1255,32 грн., інфляцію в сумі 2976,13 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1087,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,63 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу на суму 5000,00 грн., 3% річних в розмірі 0,49 грн.

У судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя